УДК: 35.351
ПІДВИЩЕННЯ РОЛІ ДЕРЖАВНОГО СЛУЖБОВЦЯ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ
Войтюк М. М.
Національна Академія Державного Управління при Президентові України, Україна, м. Київ
Досліджено важливість підвищення ролі державного службовця на сучасному етапі розвитку суспільства. Було встановлено, що для підвищення ролі державного службовця, необхідна підготовка в комплектуванні органів державного управління кваліфікованими спеціалістами.
Ключові слова: державна служба, державний службовець, професіоналізація, кадрова політика.
Войтюк М. М. Повышение роли государственного служащего на современном этапе развития общества в Украине / Национальная Академия Государственного Управления при Президенте Украины, г.Киев
Исследовано важность роли государственного служащего на современном этапе развития общества. Было установлено, что для повышения роли государственного служащего необходима подготовка в комплектовании органов государственного управления квалифицированными специалистами.
Ключевые слова: государственная служба, государственный служащий, профессионализация, кадровая политика.
Voytuk M. Increase rolls on state-owned sluzhascheho sovremennom stages of development of society in Ukraine / National Academy of Public Administration at the President of Ukraine, Kiev
Importance of research state-owned Rolls sluzhascheho sovremennom stages of development in society. That was the set, something to Increase state-owned Rolls sluzhascheho neobhodyma Preparation of a state-owned bodies komplektovanyy kvalyfytsyrovannыmy management specialist.
Keywords: State-owned service hosudarstvennыy sluzhaschyy, professyonalyzatsyya, kadrovaya policy
Вступ
Сьогодні наша країна, як ніколи потребує зміцнення державного сектора управління. Корумпованість влади, постійні обіцянки, бездіяльність пригнічують наше суспільство. Зараз державі необхідні кваліфіковані працівники, наша країна потребує оновлення на всіх гілках влади.
Сучасна національна еліта може допомогти Україні вийти на новий етап свого розвитку, оскільки вона знає конкретні кроки для розвитку нашої держави.
Національна еліта знає, в яких напрямках потрібно рухатись суспільству, які його загальні пріоритети, а також вона готова до впровадження нововведень, спираючись на історичний та культурний досвід нації. Слід зазначити, що для розвитку буд-якої держави стає необхідним формування постійно нових еліт, які б брали на себе відповідальність за долю країни, суспільства, його духовний стан, володіють необхідними знаннями та з повагою ставляться до історичних закономірностей розвитку.
В наш час суспільство не може функціонувати без державної служби. Українці майже кожен день звертаються до державних служб. В свою чергу робота державної служби, залежить від професіоналізму державних службовців, вони повинні мати цілеспрямовану підготовку та компетенцію для вирішення справ держави. Передусім від них вимагається вміння розробляти варіанти політичних рішень, упроваджувати їх у життя, проектувати й реалізувати відповідні програми, оцінювати результати та встановлювати зворотні зв’язки з політичними організаціями, діячами та громадами. Від професійної компетентності і ділової активності кадрів, залежить ефективне вирішувати завдання державного управління. А від постійного прагнення державних службовців до самовдосконалення й службової кар’єри залежить, динамізм і результати реформ, що здійснюються в нашій державі.
Україна потребує створення політично незалежної, ефективної, професіональної державної служби, функціонування якої залежить від підготовки й високого професіоналізму державних службовців.
Проблема підвищення рівня професіоналізму державних службовців досліджувалася у працях вітчизняних та зарубіжних вчених:
В. Авер'япова, Г. Атаманчука, В. Васильєва, О. Воронька, Н. Гончарук, Л. Гюстава, Д. Грейсона, С. Дубенко, Г. Загореької, Г. Лелікова, В. Лугового, О. Льюіса, В. Майбороди Н. Нижник, В. Малиновського, Т. Мотренкн, О. Смоленського, В. Сороко, Д. Форрестера та ін. В центрі уваги цих авторів знаходиться система освіти та її спрямованість на формування, і вдосконалення корпусу кадрів державного управління. Розглядаються різні підходи, щодо співвідношення практичної діяльності державних службовців: політичного, економічного та соціального аспектів демократичного розвитку суспільства. Ці питання не втратили актуальності, і на сьогоднішній день, потребують подальшого розгляду та вирішення.
У західних країнах керівні кадри (меритократія) розглядаються, як еліта з вищою освітою, здобутою у найпрестижніших вузах, та видатними здібностями. Місце і роль державного службовця співвідносяться з практичними діями, що базуються на спроможності керівних кадрів добиватись успіхів в управлінській діяльності у різноманітних галузях. Здібності полягають у їх вмінні приймати і виконувати ефективні рішення, в першу чергу ставити суспільні цілі та безпосередньо їх виконувати. Роль державного службовця характеризується морально-етичними засадами, чеснотами: честолюбством, духовністю, громадянськістю, великою працелюбністю і т. ін. (саме здібні особи, а не походження із знатних сімей або спадкоємці багатіїв вважаються представниками «меритократії» [10,с.2].
Д. Форрестер – автор методу динамічного моделювання – вважав однією з основних причин недостатнього впливу прийняття адміністративних рішень на практиці в тому, «що більшу частину досліджень прийняття рішень починали люди, які мало ознайомлені з практикою управління»[8,с.128].
Слід зазначити, що підвищення ролі державного службовця, - це перш за все якість підготовки кадрів, комплектування органів державного управління кваліфікованими спеціалістами.
В у мовах трансформації сучасного українського суспільства, логічним явищем є увага до розробки цілісної організаційно-правової концепції кадрового забезпечення державного управління, яка теж трансформується залежно від спільних історичних кроків держави й суспільства, де перемоги й поразки, успіхи та проблеми є загальним здобутком. Це взаємозв'язок загальносуспільної і кадрово-управлінської проблеми, причинно-наслідкова залежність останньої від непослідовності й незавершеності організаційно- правових заходів з кадрового забезпечення системи державного управління, що дає право розглядати розвиток кризових проблем через дефіцит наукового забезпечення [3, с.214].
Безперечно, професійна діяльність державного службовця повинна його задовольняти й надавати впевненості у важливості своєї місії [3, с.214]. А тому слід розглядати державного службовця саме, як особистість з індивідуально-психологічними особливостями, світоглядом тощо. Вище сказане необхідно враховувати під час організації професійної діяльності такого спеціаліста.
Ефективність діяльності державної служби визначається багатьма складовими. Однією з таких складових є вміння державних службовців організувати свою працю, відповідно до своїх знань і навичок так, щоб вона відповідала вимогам сьогодення.
На сьогодні, вимоги до рівня професійної підготовки державних службовців досить високі. Закон України «Про державну службу» фіксує необхідність наявності професійної підготовки для державних службовців, не конкретизуючи необхідний рівень кваліфікації державних службовців. Сучасні професійні обов'язки вимагають від державних службовців високої компетентності, ділової ініціативи, нового мислення, оволодіння прогресивними методами управління. Тому система підготовки та підвищення кваліфікації кадрів має забезпечити випереджальне безперервне професійне зростання управлінських кадрів протягом усієї їх трудової діяльності, ураховуючи динамізм соціальних змін. Професіоналізм, як принцип підбору, розстановки та просування по службі кадрів, однаково важливий для органів усіх гілок влади [1].
Підвищення результативності державного управління нерозривно пов'язане з реформуванням державного апарату, оновленням та вдосконаленням його складу. Тому обов'язковою умовою формування сучасного апарату державної служби в Україні має бути чітка система професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців. Метою єдиної загальнонаціональної системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців є збагачення високого професіоналізму службовців, здатних найбільш ефективно забезпечувати вирішення нагальних завдань. Одночасно ця система має дозволити кожному державному службовцю реалізувати право на збагачення знань, професійних навичок та вмінь, реалізацію власних інтересів, особистої кар'єри, інтелектуального розвитку особистості [3, с.224].
В. Олуйко виділяє три основних завдання державної кадрової політики в регіоні [6, с.101]:
а) реалізація в регіональних органах влади державної політики і законодавства України про державну службу;
б) ефективна та гнучка структуризація та оптимізація діяльності місцевих органів управління, розмежування повноважень і усунення дублювання функцій і обов'язків державних службовців і службовців органів місцевого самоврядування, демократизація їх службових відносин з населенням на основі верховенства права і законності, пріоритету прав людини і громадянина, дотримання прав підприємств, установ і організацій, перехід від адміністративно - розпорядчих взаємовідносин з суб'єктами господарювання до координаційно-регуляторних, використання переважно економічних методів управління та соціальних орієнтирів;
в) підбір, підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації кадрів, формування їх національного світогляду, політичної, управлінської, правової, морально-етичної культури, економічних знань, планування кар'єри, інформаційно-технічного забезпечення здійснення контролю за їх діяльністю. Вирішення цих завдань має в певній мірі забезпечувати здобуття та поглинання управлінських та інших знань.
Враховуючи, що державний службовець має володіти теоретичними і практичними знаннями, уміннями і навичками, а також він повинен мати етичні та моральні якості, при відборі кандидатів на державну службу слід проводити більш жорсткіший відбір, який дозволить під час співбесіди (а також письмових тестів) визначити та з’ясувати ці показники, цінності та установки претендента на посаду, його психологічну готовність, усвідомленість та бажання бути державним службовцем.
Уваги заслуговує те, що в деяких країнах світу відбір майбутніх державних службовців здійснюється задовго до досягнення ними повнолітнього віку, які виділяються лідерськими, вольовими, ініціативними, творчими, комунікативними та аналітичними якостями.
Враховуючи, що завданням кадрових служб є також аналіз потреб у навчанні персоналу, негативним фактором є те, що проходження навчання може залежати тільки від рівня підтримки керівництва процесу навчання і наявності для цього ресурсів, проте, і саме підвищення кваліфікації не сприяє посуванню по службі.
На жаль, існує проблема, яка полягає в тому, що керівники усіх рівнів не усвідомлюють відповідальність за управління персоналом, зокрема, організацію прийняття на службу, проходження, оцінювання роботи та врахування його результатів, що мало б враховуватися при оцінюванні самого керівника (принцип «чим вища посада, тим вища відповідальність»).
Одним з факторів до мотивації та професіоналізації є кар’єрний розвиток державний службовців відповідно до заслуг, що підтверджується іноземним досвідом та практикою, який полягає у просуванні на вищі посади найдостойніших службовців за результатами об’єктивного оцінювання їх професійних якостей і результатів, а не на підставі особистої відданості керівникові. Результати оцінки державних службовців повинні мати прямий зв’язок з рівнем оплати праці, можливістю кар’єрного росту, іншими видами стимулювання та подальшого проходження і навчання.
Зараз для нашої держави є хороша можливість залучати та використовувати позитивний закордонний досвід в сфері державної служби, підтверджений практикою й часом, зокрема, використовувати концепцію професіоналізації та профілів лідерства. Інтенсивне використання та впровадження Україною іноземного досвіду, підтверджується регулярним проведенням із залученнями іноземних фахівців семінарів, тренінгів, круглих столів, конференцій та інших заходів присвяченим обміну досвідом, різносторонньому розвитку державної служби, зокрема, щодо застосування компетенцій лідерства, професійної етики, питанням запобігання проявам корупції, добору та навчання кадрів, наприклад, міжнародна щорічна конференція «Професійна державна служба: перспективи розвитку» тощо.Підтвердженням того, що питання професіоналізації державних службовців є одним з пріоритетних питань в державній політиці в Україні, свідчить розробка, затвердження, впровадження та поступове вдосконалення нормативно-правових актів (зокрема, розробка змін до Закон України «Про державну службу»), реалізація яких забезпечує та сприяє підвищенню професіоналізму державних службовців , збільшенню кількості професіоналів.
Професіоналізація є стійкою тенденцією розвитку державної служби в Україні. Про це свідчать також стратегічні та програмні документи щодо розвитку цієї сфери, в яких професіоналізм задекларовано як базовий принцип.
Лише окремі з великої їх кількості нормативні акти та методичні документи, що регулюють питання пов’язані з професіоналізацією державної служби є розроблені Стратегія реформування системи державної служби, Концепція адаптації інституту державної служби в Україні до стандартів Європейського Союзу, Програма кадрового забезпечення державної служби та Програма роботи з керівниками державних підприємств, установ і організацій, Комплексна програма підготовки державних службовців , Концепція удосконалення системи управління персоналом на державній службі, Запровадження нових підходів до оцінювання результатів діяльності держаних службовців.
Висновки
Підсумовуючи вище висвітлене, можемо сказати, що підвищення ролі державного службовця заключається в підготовці, а саме в комплектуванні органів державного управління кваліфікованими спеціалістами.
Слід зазначити, що досягнення професіоналізму, компетентності та політичної незаангажовансті державними службовцями в Україні є цілком можливим, враховуючи підтримку європейських країн, які зацікавлені у партнерських відносинах з Україною. Нашу державку повинна представляти професійна кадрова еліта, але кожен з нас повинен розуміти, щоб досягти кращих умов життя починати змінювати світ потрібно з себе.
І хоча, проблема професіоналізму широко та детально досліджується авторами видань, монографій, періодичних статей та є темою для дисертаційних робіт, базовою умовою формування професіоналізму державних службовців є зацікавленість, в першу чергу, держави, яка здійснює управління цим процесом, відображаючи свою потребу у кадрах-професіоналах і, відповідно, кожного працівника, тому всі відносини та обов’язки повинні затверджуватися на державному рівні та відображатися в нормативно-правових актах.
Література:
1. Про державну службу: Закон України // Уряд. кур’єр-1994-№3-4 січня-4-6 с.
2. Артеменко Н. Мотивація як чинник підвищення професійної компетентності та кар'єрного зростання державних службовців // Зб. наук. пр. ОРІДУ НАДУ при Президентові України - 2008.
3. Глушаков В., Глушакова Т. Современные технологии менеджмента, маркетинга и практической психологии. – Мн.: УП „Технопринт”, 2000. – 440 с.
4. Дубинський О. Рішень поки що немає «Дзеркало тижня. Україна» - №17. -2013 р., - С.4.
5. Оболенський О. Ю. Основи державної служби. К.: КНЕУ, 2006 р.- 472с.
6. Олуйко В. М. Кадри в регіоні України: становлення та розвиток : [монографія] / В. М. Олуйко. - К. : Наук. світ, 2001. - 237 с.
7. Селіванов А. Конституційна держава: ідеологія суспільних реалій. Голос України № 90(5590). - від 17 травня 2013 р. - С.4
8. Сучасна управлінська еліта в Україні: якісні характеристики, шляхи та методи підготовки. Моногр.\ за ред.. М.І. Пірен, В.А. Ребкала. – К., 2003. - С.177.
9. Титаренко Л. Соціально-політичний простір сучасності: проблеми та перспективи розвитку. - ДРІДУ НАДУ при Президентові України.- 6 - та регіональна науково-практична конференція за міжнародною від 23 листопада 2012 року. - с.435.
10. Щоденна всеукраїнська газета День.- Влада та опозиція провалили свої мітинги // 18 травня 2013р.
References:
1. Pro derzhavnu sluzhbu: Zakon Ukrayiny // Uryad. kur"yer-1994-№ 3-4 sichnya-4-6 s.
2. Artemenko N. Motyvatsiya yak chynnyk pidvyshchennya profesiynoyi kompetentnosti ta kar"yernoho zrostannya derzhavnykh sluzhbovtsiv // Zb. nauk. pr. ORIDU NADU pry Prezydentovi Ukrayiny - 2008.
3. Hlushakov V., Hlushakova T. Sovremennыe tekhnolohyy menedzhmenta, marketynha y praktycheskoy psykholohyy. – Mn.: UP „Tekhnoprynt”, 2000. – 440 s.
4. Dubyns'kyy O. Rishen' poky shcho nemaye «Dzerkalo tyzhnya. Ukrayina» - № 17. -2013 r., - S.4.
5. Obolens'kyy O. Yu. Osnovy derzhavnoyi sluzhby. K.: KNEU, 2006 r.- 472s.
6. Oluyko V. M. Kadry v rehioni Ukrayiny: stanovlennya ta rozvytok : [monohrafiya] / V. M. Oluyko. - K. : Nauk. svit, 2001. - 237 s.
7. Selivanov A. Konstytutsiyna derzhava: ideolohiya suspil'nykh realiy. Holos Ukrayiny № 90(5590). - vid 17 travnya 2013 r. - S.4
8. Suchasna upravlins'ka elita v Ukrayini: yakisni kharakterystyky, shlyakhy ta metody pidhotovky. Monohr.\ za red.. M.I. Piren, V.A. Rebkala. – K., 2003. - S.177.
9. Tytarenko L. Sotsial'no-politychnyy prostir suchasnosti: problemy ta perspektyvy rozvytku. - DRIDU NADU pry Prezydentovi Ukrayiny.- 6 - ta rehional'na naukovo-praktychna konferentsiya za mizhnarodnoyu vid 23 lystopada 2012 roku. - s.435.
10. Shchodenna vseukrayins'ka hazeta Den'.- Vlada ta opozytsiya provalyly svoyi mitynhy // 18 travnya 2013r.