УДК: 745. 54 (091) (520)
ОСНОВНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ПАПЕРОВОЇ ПЛАСТИКИ ТА ОРІГАМІ В КУЛЬТУРІ ЯПОНІЇ
Мисак М. Й.
Національний університет « Львівська політехніка », Україна, Львів
Розглянуто специфіку історичного розвитку паперу та паперової пластики в Японії. Описано основні властивості матеріалу, проаналізовано художні та декоративні особливості паперу. Розкрито особливості формоутворення, геометричні та ергономічні характеристики, можливості функціонального застосування матеріалу. Автор наголошує на культурній визначеності сфер та способів застосування паперу. В статті розглянуто основні принципи формування орігамі в Японії. Автор проаналізував та описав стилістичні відмінності форм і структур орігамі.
Ключові слова: папір, орігамі, складання, паперова пластика, формо-утворення, функціональність, культурна цінність.
Мысак М. И. Основные аспекты развития бумажной пластики и оригами в культуре Японии / Национальный университет «Львовская политехника», Украина, Львов
Рассматривается специфика исторического развития бумаги и бумажной пластики в Японии. Описаны основные особенности материала, проанализированы художественные и декоративные свойства бумаги. Раскрыты особенности формообразования, геометрические и эргономические характеристики, возможности функционального использования материала. Автор отмечает культурную определенность сфер и способов применения бумаги. В статье россмотрены основные принципы формирования оригами в Японии. Автор проанализировал и описал стилистические особенности форм и структур оригами отдельных стран мира.
Ключевые слова: бумага, оригами, складывание, бумажная пластика, формообразование, функциональность, культурная ценность.
Mysak M. Y. Main aspects of paper folding and origami in Japanese culture / National University "Lviv Polytechnic", Lviv, Ukraine
The specificity of the historical development of paper and paper sculpture in Japan. The basic properties of the material analyzed features of artistic and decorative paper. The peculiarities of formation, geometric and ergonomic characteristics, functional application possibilities of the material. The author emphasizes the certainty cultural fields and methods of using paper. In the article the basic principles of formation of origami in Japan. The author has analyzed and described the stylistic differences between the forms and structures of origami.
Keywords: paper, paper plastic, forming, functionality, cultural value.
Вступ. Видів паперового мистецтва та паперової пластики є багато: поліграфія, рекламна продукція, упаковка, уся видавнича справа. Паперову пластику застосовують для виготовлення листівок і оформлення книг, також популярними методами вираження паперового мистецтва є інсталяція та скульптура. Завдяки простоті й загальній доступності паперу, а також враховуючи тектонічні та формоутворювальні властивості цього матеріалу, паперову пластику дизайнери використовують у розробці одягу, біжутерії та елементів інтер’єру. Техніки утворення паперового мистецтва художники часто використовують і в інших напрямках дизайну. Паперове конструювання, паперова пластика – це творче переосмислення геометрії паперової форми [1]. Художню мову паперового мистецтва належить описати, а в якійсь мірі, і сформулювати. Багатовікова культура паперу дає змогу переосмислити роль цього матеріалу в умовах сучасного вжитку.
Багато дослідників вважають, що паперове мистецтво є найдавнішим способом моделювання. Найперші «моделі» почали виготовляти ще первісні племена, використовуючи підручні матеріали – камінь, дерево, глину й пісок. Період виникнення першого паперу досі викликає суперечки між науковцями, деякі вважають що його винайшли в ІІ ст. до н. е., оскільки щось схоже на папір знайшли в одній з гробниць Китаю. Інші вчені називають більш пізні дати – II-VI ст. н. е.
У той же час всі дослідники цього питання сходяться в тому, що папір прийшов зі Сходу: з Китаю, Кореї, Середньої Азії. Вважають, що перший цех з виготовлення паперу був побудований в Самарканді полоненими китайцями в VII ст. В східних країнах папір поширювався як носій буддистських текстів, що, фактично, зробило папір в цих країнах сакральним матеріалом. Корея познайомилася з папером у V ст., Японія – на початку VII ст. У країни Південно-Східної Азії папір потрапила в V ст. Основні відомості про ранній китайської папері є численні знахідки фрагментів в «мертвих» містах північно-західного Китаю, зроблені європейськими та китайськими експедиціями першої половини XX ст.[2]. Виготовлення паперу в Кореї найбільшою мірою були обумовлені потребами друкарської справи, оскільки поява паперу в Кореї майже збіглося за часом з впровадженням друкарства. У Японії ручне виробництво паперу стало одним з найбільш поширених ремесел, а внесок японських майстрів в технологію виробництва та розкриття функцій паперу величезний. Досі японський папір ручного відливу (васі), особливо декоративний, утримує світову першість за якістю і різноманітністю видів і сортів. Дотепер в Японії залишаються незмінними ручне виробництво паперу і технологічні традиції. Збереглися десятки сіл, населення яких використовує ті ж прийоми і виробляє ті ж види паперу, що і в VIII-IX ст.
Ліліан Оппенгаймер – відома , як дослідник та історик паперової пластики стверджує, що папір винайшов Цай Лунь в 105 р. н. е., згодом при дослідженні гробниць династії Західна Хань знайдено значно давніший папір (206 р. до н.е. – 8 р. н.е.). У 1986 році у місті Фан-Ма Тан, знайшли папір, який за оцінками фахівців, виготовлений в середині II століття до нашої ери. Але, недавні дослідження показали, що найдавніший папір, який був зроблений з кори дерев датується 5000 р. до н.е. В Центральній Америці цей папір називають амате, на Гаваях – капа і тапа в Південно-Східній Азії. Властивості і структура цього паперу нагадує японський папір васі. Папір з кори дерев мав високу якість і його можна було б складати. Цілком ймовірно, що стародавні люди складали папір, але жодних історичних підтверджень не існує, тому точно стверджувати не можна.
Ми не можемо простежити історію паперової пластики більше декількох сотень років. Існує думка, що складання паперу винайдено в Японії і носить назву орігамі. Це мистецтво в його класичному варіанті (тільки квадрат, ніяких надрізів) не випадково народилося в стародавній Японії. Це заняття органічно вписується в систему східних поглядів на світ, властивих філософії дзен-буддизму. Квадрат на Сході не просто геометрична фігура, а важливий світоглядний символ. У Стародавньому Китаї квадрат уособлював ланку між космосом і землю. Неосяжність Всесвіту, в основі якої лежить квадрат, блискуче підкреслена в афоризмі Лао-цзи: «У великого квадрата немає кутів». Таким чином, в дзен-буддизмі квадрат є втіленням Всесвіту з її порожнечею космосу і в той же час нескінченними можливостями творення. Важливим виявилося також подібність звучання японських слів «папір» і «Бог» - «ками»[3]. Тим самим у японців виник зв'язок між релігійним ритуалом і складанням фігурок з паперу. Не випадково перші орігамі з'являються в синтоїстських храмах. Науковці стверджують, що орігамі зародилося в період Хейан (794-1185) В цей період папір використовували монахи в храмових обрядах і ритуальних церемоніях. Також існують деякі згадки про папір або складання паперу в тогочасних історичних оповідях та легендах. Одна з найпопулярніших легенд Японії про відомого фахівець японської традиційної духовної космології ХХ століття Абе-но Сеймейа. Історія розповідає, що він взяв аркуш паперу і перетворив його на чаплю. Однак, згідно дослідження Масао Окамура – відомого фахівця та дослідника традиційних моделей японської паперової пластики, ця розповідь про Абе-но Сеймей не має ніякого відношення до орігамі. У деяких книгах говориться, що він зав’язав аркуш паперу у вигляді птаха, в деяких описується, що він порізав папір у формі птиці, а інші джерела описують те, що він намалював чаплю на папері, але в жодній книзі не говориться, що він складав папір. Дослідження Масао Окамура, вказує нам на те, що немає ніяких доказів орігамі в період Хейан.
Інші історики та знавці японського паперового мистецтва, як першу зразок орігамі згадують сіде, і наводять його як приклад древнього складання паперу. Сіде – це нарізані і складені зигзагоподібні паперові смуги, що використовувались, як оберіг в синтоїстських ритуалах. Для вигнання злих духів і очищення храмів синтоїсти використовували різноманітні моделі цере-моніальних обгорток, наприклад: складену з смужок білого паперу невелику мітлу, яка носить назву харам-гуси. Взагалі роль паперу в синтоїзмі дуже велика, і виробам з нього надають езотеричного сенсу. І в наш час в Японії залишились традиції використовувати первинні зразки церемоніальних обгортокток, які служать оберегами в повсякденному житті, такі як: ката-сиро – це назва ляльок, які виготовлялись з білого паперу, вони оберігають дім від нещасття, складають паперові амулети Гофу, а також роблять чоловічі та жіночі фігурки одягнені в паперові кімоно, які мають назву нагасена-біна – символ сімейної гармонії та щастя . Інший приклад одного з перших зразків орігамі, який і до сьогодні використовується в Японії – пара паперових метеликів, відомих під назвою ото і мето. Вони фактично є обгортками для пляшок саке, хоча сьогодні вони просто прикріплюються на горлечко пляшки і використовуються в основному на весільних церемоніях.
В періоди Камакура (1185-1333) і Муроматі (1333-1573) мистецтво орігамі виходить за межі храмів і досягає імператорського двору. Придворні ченці були обов'язково навчені паперового мистецтву. Деякі знатні сім'ї навіть використовували орігамі як герб і печатку [4]. Потім почалося масове виробництво паперу, ціни на нього впали, і орігамі широко використовувалось в побуті дворянства. Через деякий час уміння складати фігурки з паперу стало обов'язковою частиною культури японської аристократії. Це вміння передавалося з покоління в покоління. Знання орігамі стало ознакою освіченості і хороших манер. Записки, складені у різні зооморфні і біоморфні форми стали символом дружби і любові. Вони висловлювали те, чого деколи не скажеш словами. Вважалося ознакою хорошого тону якщо дворянин міг розважити свою обраницю умінням складати паперові фігурки. В ці періоди орігамі використовували для прикраси будинку, на весіллях чи святкових церемоніях.
В періоду Едо (1603-1868) воїни самураї повинні були скласти обгортковий папір певним чином згідно з тим, що було всередині, коли надсилали подарунок. Саме тоді з'явилося мистецтво самураїв. Це – частина етикету класу самурая, яку передавали з покоління в покоління в деяких династіях, насамперед Огасавара, Ісе і Кіра. Згідно свідчень Ісе Садатаке – відомого дослідника традиційного та церемоніального орігамі, який написав книгу «Tsutsumi-no Ki» про церемоніальне орігамі в 1764 році, і доводить, що таке складання паперу було засноване ще в період Муроматі (1333-1573)[5].
Нова історія створення орігамі почалася після Другої світової війни завдяки діяльності Акіри Йошідзави. Нова епоха паперової пластики пов'язана з ім'ям цього всесвітньо визнаного майстра. Акіра Йошідзава придумав і розробив «абетку орігамі», тобто умовні позначення, символи та схеми, які дозволяють записувати і передавати процес складання фігурок у вигляді серії креслень.
Ці умовні позначення стали використовувати в спеціальних книгах і журналах для занять орігамі. Зараз у всьому світі помітний новий сплеск інтересу до орігамі. Крім класичного орігамі, для якого необхідний тільки квадратний аркуш паперу без клею і ножиць, стали виникати різні течії і техніки паперової пластики. Сьогодні у багатьох країнах світу існують спілки орігамістів, відкриваються виставки і впроваджується орігамі в різні галузі дизайну[6].
Висновок. Можна зазначити, що у Японії орігамі відіграє значну роль у формуванні культури. Орігамі формувалось протягом багатьох соліть, впливаючи на загальний розвиток японського мистецтва. Значну роль у формуванні раннього орігамі відіграли основні цінності та філософськи настрої дзен-буддизму. Історія розвитку та формування паперової пластики в Японії формувалось завдяки суспільному прогресу, історичним та культурним чинникам. Паперова пластика в багатьох країнах світу розвивається дуже стрімко, і давно зайняла свою нішу, як популярний і сучасний вид мистецтва. Щороку з’являються нові техніки паперового складання, які впливають на різноманітні сфери дизайну . Дослідження певних аспектів розвитку паперової пластики, дає змогу більш глибше оцінити орігамі, як давно сформований самостійний вид мистецтва, розквіт якого припадає на середину ХХ столітті. Перспективи розвитку орігамі на сьогоднішній день закладені як в сфері дизайну, так і в сфері інженерно-технічній. Багато світових дизайнерів та художників все частіше звертаються до необмежених можливостей орігамі.
Література:
1. Бич Р. Оригами. Большая иллюстрированная энциклопедия / Р. Бич. – М.: ЭКСМО, 2004. – 256 с.
2. Зайцева А. Техники работы с бумагой / Анна Зайцева. – Москва,
2010. – 90 с.
3. Кочетова С. М. Фарфор и бумага в искусстве Китая. / С. М. Кочетова. – М.: АН СССР, 1956. – 87 с.
4. Афонькин С. Ю. Мокрое складывание / Сергей Афонькин // Оригами. Искусство складывания из бумаги. – 1997. – № 7. – С. 24
5. Боднар І. Р. Паперопластика. / І. Р. Боднар. – Тернопіль, 2011. – 96 с.
6. Калмыкова Н. В. Макетирование из бумаги и картона. / Н. В. Калмыкова, И. А. Максимова. – М.: Книжный дом «Университет», 2000. – 80 с.
References:
1. Bich R. Origami. Bol'shaja illjustrirovannaja jenciklopedija / R. Bich. – M.: JeKSMO, 2004. – 256 s.
2. Zajceva A. Tehniki raboty s bumagoj / Anna Zajceva. – Moskva,
2010. – 90 s.
3. Kochetova S. M. Farfor i bumaga v iskusstve Kitaja. / S.M. Kochetova. – M.: AN SSSR, 1956. – 87 s.
4. Afon'kin S. Ju. Mokroe skladyvanie / Sergej Afon'kin // Origami. Iskusstvo skladyvanija iz bumagi. – 1997. – № 7. – S. 24
5. Bodnar І. R. Paperoplastyka. / І. R. Bodnar. – Ternopіl', 2011. – 96 s.
6. Kalmykova N. V. Maketirovanie iz bumagi i kartona. / N. V. Kalmykova, I. A. Maksimova. – M.: Knizhnyj dom «Universitet», 2000. – 80 s.