Калькулятор расчета пеноблоков смотрите на этом ресурсе
Все о каркасном доме можно найти здесь http://stroidom-shop.ru
Как снять комнату в коммунальной квартире смотрите тут comintour.net Самое современное лечение грыж

Сугоняко Ю.О. ІНТИМНА ЛІРИКА ДМИТРА ПАВЛИЧКА

УДК 373

 

ІНТИМНА ЛІРИКА ДМИТРА ПАВЛИЧКА

Сугоняко Ю.О.

Глухівський національний педагогічний університет імені О. Довженка, Україна, Глухів

 

У статті досліджено поетичнy спадщину Дмитра Павличка, зокрема охарактеризовано інтимну лірику митця; окреслено динаміку інтимного мотиву в поетичному доробку Дмитра Павличка; здійснено спробу проаналізувати еротичну лірику поета як оригінальне і самобутнє явище в українській поезії ХХ століття; окреслено витоки поетичного таланту письменника, його прагнення відтворити красу до Батьківщини, матері, дівчини у поезії.

Ключові слова: лірика Дмитра Павличка, інтимна лірика, поетична творчість, ліричний герой, еротичні мотиви.

 

Сугоняко Ю. А. Интимная лирика Дмитрия Павлычка / Глуховский национальный педагогический университет имени А. Довженка Украина, Глухов

Аннотация. В статье исследовано поэтическое наследие Дмитрия Павлычко, в частности, охарактеризировано интимную лирику поета; определено динамику интимного мотива в поэтическом творчестве Дмитрия Павлычко; предпринято попытку проанализировать эротическую лирику как оригинальное и неповторное явление в украинской поэзии ХХ века; представлено истоки поэтического дара писателя, його стремление передать любовь к Родине, матери, девушке в поэзии.

Ключевые слова: лирика Дмитрия Павличка, интимная лирика, поэтическое творчество, лирический герой, эротические мотивы.

 

Sugonyako Y.A. Intimate lyrics Pavlychko/ Glukhiv National Pedagogical University of the name of O. Dovzhenko Ukraine, Glukhiv

In the article the poetry Pavlychko heritage, particularly described intimate lyrics of the artist; outlines the dynamics of intimate motive in the poetic works of Pavlychko; an attempt to analyze the erotic lyric poet as original and distinctive phenomenon in Ukrainian poetry of the twentieth century; outlines the origins of poetic talent of the writer, his desire to recreate the beauty of the motherland, the mother, the girls in poetry.

Key words: Pavlychko lyrics, intimate lyrics, poetry, lyrical hero, erotic motifs.

 

Вступ. У новiтню українcьку пoезію Дмитрo Васильoвич Павличкo ввiйшов як прoдoвжувач традицiй iнтимної лiрики Володимира Сoсюри, пeрeйнятої суспiльними мoтивами, грoмадянським звучaнням. Iнтимна лiрика – це нaсaмперeд любoв у всiх її прoявaх: вiд нiжної, вдячнoї любoві дo матерi, безмежнoї вiдданoсті Батьiвщині дo трепетнoгo кoхання дo найкрасивiшої у свiтi дiвчини. Дмитрo Павличкo виявився справжнiм майстрoм iнтимної лiрики, майстрoм, який не тiльки рoзуміє усi тoнкощi людськoї душi, а й мoже звичaйними рядкaми рoзбудити в серцi свoїх читачiв цiлу галерею пoчуттiв. Поезiя Дмитрa Пaвличка – це глибинні рoздуми прo загальнолюдськi iстини: любoв і ненaвисть, дoбро і злo, прaвду і брехню, вiчність і мить.

«Поезію твoрить любов, а не злoба», – так зазначив «Слові прo себе» пoет [1, c. 198]. Любов стoяла і стоїть біля витоків життя, робить добро, стверджує у людині людське, вивищує нас перед злом. Саме тому вірші Дмитра Павличка не старіють, невтомно випромінюють любов і щедрість душі.

Любов вічна, і перше кохання буває у кожного. Образ юного кохання, яке тільки-но зароджується, поет порівнює з білими росами. Але життєві труднощі в образі сонця стають на перешкоді закоханих. Якщо вони подола¬ють їх, то це справжні почуття, а не роса ранкова. Та віриться, що кохання пройде усі випробовування, бо воно правдиве й світле.

 

Інтимна лірика поета розкривається в його збірках «Пахощі хвої», «Таємниця твого обличчя», «Золоте ябко». Павличко оспівав любов як найбільшу людську цінність, якій відповідає червоний колір на вишитому рушнику людського життя:

Два кольори мої, два кольори.

Червоне – то любов, а чорне – то журба [2, с. 251].

Любов і журба, радість і смуток органічно поєднані в житті, і цей зв'язок можна помічаємо в любовних віршах Павличка. Символiзм цих кольорiв часто використовує автор у своїх збiрках: «Таємниця твого обличчя», «Гранослов», «Сонети подiльської осенi», у циклi «Пахощi хвої». Червоне – то стигла пшениця, сонячний промiнь, пульсуюча кров, правдива любов; чорне – туга, зрада, розлука. Звичайно, не тiльки цими яскравими кольорами насичена художня палiтра поета. Вона насичена рiзними тонами й пiвтонами, якi пов’язуються iз психологiчним станом людини i передають сум’яття почуттiв, суперечливiсть, мiнливiсть настроїв. Ці символи можна наскрізно простежити у всій творчості митця.

Перша збірка Дмитра Павличка «Любов і ненависть» (1953 р.) зібрала в собі перші любовні вірші юного поета. Специфікою збірки є використання фольклорних та пейзажних мотивів. У зображенні коханої дівчини переважають фольклорні, колоритні засоби: «Моя гуцулка Ксеня, як та зоря ясна...», «Хустина – маків цвіт...».

Натомість у збірці «Пахощі хвої» (1955 р.) звучать мотиви зрадженого, неподіленого, зневаженого кохання. Атрибутами ранньої любовної лірики є максималізм, ідеалізація кохання безпосеред¬ність почуттів, біль і розпач, подеколи втра¬та надії. За переконанням митця, почуття любові формує в людині доброту і жертов¬ність, виховує розуміння й пожадання кра¬си [3, с. 5].

Ліричний герой постійно страждає, інколи йому доводиться з болем виривати з серця любов («Я тільки раз, єди¬ний раз любив...», «Чи досі я любив?»). Бували у ліричного героя і змішані почуття того, що ніби то з'являлося нове кохання, але перше трепетне кохання не забувалося ніколи:

У багатстві другого кохання

Першого завжди іскринка тліє [2, с. 79 ].

Саме так про це чисте, ніжне, солодке почуття висловлюється автор у вірші «Ти мене гуцулом називала».

З часом на зміну запальному молодечому пориву приходить зріла мудрість. Про¬житі роки, успіхи та невдачі накладають свій відбиток на ставлення ліричного героя до кохання й життя. Так у творі «Дружині» з циклу «Львівські сонети» спостерігаються контрастні ліричні відтін¬ки: «кохання вечорове» – «ясна моя любове» передають журбу, ностальгію за невловими¬ми молодими, сповненими свіжих почуттів днями. Використовуючи контрасти, поет ви¬словлює відданість і щирість своїх почуттів:

Творив я іншим гімни і хули,

Для інших мав римовані промови, –

Для тебе мав я слово лиш прозове,

Та вільно в ньому почуття жили [4,с. 25].

У наступному циклі «Білі сонети» помі¬щено більшість віршів, де поет віддає перевагу «вічним темам» – коханню, ніжним, вірним почуттям, жіночій красі. Це представлено у віршах: «Рембрандтова Да¬ная», «Прощання», «Лук», «Сміх», «Диво», «Спогад», «Погляд», «Кохання»).

Збірка «Таємниця твого обличчя"(1974–1979) – гімн любові як високому людському почуттю. Любові до жінки, до землі, до Батьківщини. У поезії «Моя любове, ти – як Бог» Павличко обожнює це світле почуття, сповнене загадок і таємниць. Любов робить людину кращою, зігріває її своїм теплом, дає наснагу для діяльності. Любов – основа життя, – так зазначено у віршах «Зачах, згорів я до основ.. », «Де ждав я тебе, як свята ... », «Коли до тебе прилечу» та ін. Тут уже можна побачити роздуми поета, які з досвідом віку, зумовлюють домінантний стан смутку, туги за прекрасною молодістю. Уже зникла ілюзія того, що кохання буде тривати вічно, а натомість при¬йшло розуміння конечності почуттів:

Розплелись, розсипались, розпались,

Наче коси, вересневі дні.

Ми з тобою ще не накупались,

А вже грає осінь у вікні [3, с. 74].

З приходом життєвого досвіду поет розглядає любов як найважливіший життєво-ціннісний орієнтир. Ліричний герой трепетно відноситься до кожної зустрічі, дбайливо береже кожний ду¬ховний порух, щиро цінує дароване Богом почуття:

Моя любове, ти – як Бог:

Я вже не вірю, що ти є.

У безлічі земних тривог

Згубилося ім'я твоє [3, с. 10].

У зрілій ліриці Дмитра Павличка уже наявні більш філософські роздуми про кохання. Поет прагне збагнути таємницю кохання, яке посідає чи не найголовніше місце в його душі. Кохання – єдиний сенс життя, вічна таємниця, яку прагне розгадати ліричний герой. Саме існування ліричного героя на пряму залежить від коханої:

Я буду на світі,

Допоки незнане світло

В обличчі твоєму світить.

Я житиму доти,

Допоки горіти буде

Долоні твоєї дотик [3, с. 50].

Але журливий пошук любові – не єдина грань у багатому й суперечливому внутріш¬ньому світі ліричного героя. Поступово він віднаходить спокій і гармонію з навколишнім світом. Стихія природи органічно та владно входить у вірш. Бачити, відчувати, дослуха¬ти земні голоси – потреба така ж сильна, як і потреба любити. Вони невіддільні одна від одної ще й тому, що в них обох є спільний життєтворчий початок, і це дає право поетові проектувати риси коханої на риси природи, а природу ототожнювати з коханою жінкою («Ти, як дощ. А я, мов явір...»[3, с. 89]).

Інтимно-еротичні мотиви відлунюють і в поезії, що відкриває найінтимніші «таємниці обличчя» коханої жінки: воно завжди пре¬красне. В юності – красою ніжної стеблини, у зрілості – білим чолом «у веснянках, навколо якого світить ореол материнства», у сивині – сяйвом мудрості, наче «прозорий щільник із медом» [5, с. 20].

Зовсім несподіваним спалахом відвертої чоловічої пристрасті стала поява в доволі зрілому віці автора еротичної збір¬ки «Золоте ябко» (1998 р.), де поет розповів про свої найпотаємніші мрії-фантазії, відверто розкрив перед читачем найінтимніші свої бажання.

Поклоніння перед земним, грішним, але таким пристрасним жіночім тілом – наскрізний мотив збірки. Тіло коханої стає святим для поета, а її жіночні чари панують над його думками. Ліричний герой ладен все віддати за щасливу мить поряд з коханою:

Я буду витрачати

Здоров'я і талант,

Я буду все втрачати

За твій маленький грант –

За скинуту запаску,

Що я за нею чах,

За ледь примітну ласку

В твоїх сумних очах [5, с. 110].

Плотське кохання є для поета чимось неземним. Жінку він наділяє рисами богині, оскільки лише вона продовжити життя:

Візьми собі, моя богине,

І передай за даль століть

Душі моєї всі клітини,

А плоті – лиш єдину кліть [5, с. 22] .

У поезіях збірки виразно проступає еро¬тичний ідеал жінки Павличка. Це – жінка фатальна, спокусниця, чортеня з маленькими ріжками, що ховає в глибинах свого єства «диявольський, космічний ген» [3, с. 145].

Висновок. Протягом життя Дмитро Павличко приділяв велику увагу жінці, а разом з тим намагався розгадати таємницю кохання. Без цієї вічної загадки усе б перетворилося на сіру буденність. Як зазначає сам поет, йому дорікають, що лірика надто земна: «Справедливий докір, повірте, живу на землі, маю всі вади гаряч божественної глини, з якої Творець зліпив людину, але моя любов, хоч натикалась вона гострі предмети, була і є ранимою, не від¬бувала й не відчуває наближення смерті. Пе¬реповнена життям, вона втішається розкошами грішного суходолу і тужливо дивиться в небеса»[5, с. 6].

Дмитро Павличко виспівав свою «вічну» гему кохання ніби одним подихом, вклавши в неї світлу радість, тиху печаль і тугу осяяного й збентеженого великим коханням серця ліричного героя. «Поезія – це мова молодих», – зазначив Дмитро Павличко [5, c. 96]. І такий погляд на поезію як на молодий поклик людської душі він підтверджує своєю творчістю.

 

Література:

1. Павличко Д. Золоте ябко: [поезії]/ Д. Павличко. – К.: Основи, 1998. – 207 с.

2. Павличко Д. В. Вибрані твори в двох томах. Том другий. – К.: Дніпро, 1979. – 478 с.

3. Павличко Д. В. Вибране / Упряд. та передм. О. Непорожнього. – К., 1986. – 286 с.

4. Павличко Д. В. Любов і Ненависть. – К.: Дніпро, 1975. – 365 с.

5. Павличко Д. Сонети: Світовий сонет /Д. Павличко. – К.: Ґенеза, 2004. – 536 с.

References:

1. Pavlychko D. Zolote yabko: [poezii]/ D. Pavlychko. – K.: Osnovy, 1998. – 207 s.

2. Pavlychko D. V. Vybrani tvory v dvokh tomakh. Tom druhyi. – K.: Dnipro, 1979. – 478 s.

3. Pavlychko D. V. Vybrane / Upriad. ta peredm. O. Neporozhnoho. – K., 1986. – 286 s.

4.Pavlychko D. V. Liubov i Nenavyst. – K.: Dnipro, 1975. – 365 s.

5. Pavlychko D. Sonety: Svitovyi sonet /D. Pavlychko. – K.: Geneza, 2004. – 536 s.

Site search

Конференции

Please publish modules in offcanvas position.