УДК: 346.13
ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ СТАТУС БОРЖНИКА В ПРОВАДЖЕННІ У СПРАВАХ ПРО БАНКРУТСТВО
Юрченко В. Я.
ТОВ «Правничий Дім України», Україна, Київ
Визначено статус боржника та надано правову кваліфікацію суб’єктам, які набули статусу боржника. Визначено процесуальні права і обов’язки боржника у справі про банкрутство. Розглянуто порядок ліквідації боржника за рішенням засновників (учасників). Розглянуто практичні аспекти зловживання боржником своїми правами та обов’язками з метою ухилення від виконання зобов’язань перед кредиторами та шляхи їх подолання.
Ключові слова: боржник, законодавство, банкрутство, відповідальність, ухилення.
Юрченко В.Я. Процессуальный статус должника в производстве по делу о банкротстве /ООО «Правовой Дом Украины», Украина, Киев
Определен статус должника и дана правовая квалификация субъектам, которые получили статус должника. Определены процессуальные права и обязанности должника по делу о банкротстве. Рассмотрен порядок ликвидации должника по решению учредителей (участников). Рассмотрены практические аспекты злоупотребления должником своими правами и обязанностями с целью уклонения от выполнения обязательств перед кредиторами и пути их преодоления.
Ключевые слова: должник, законодательство, банкротство, ответственность, уклонения.
Yurchenko V.Y. Procedural status of the debtor in the proceedings of bankruptcy/ LLC "Legal House of Ukraine", Ukraine, Kiev
The status of the debtor and qualifications granted legal entities which have the status of the debtor. The procedural rights and obligations of the debtor in bankruptcy . We consider the order of liquidation of the debtor by the decision of the founders (participants). We consider the practical aspects of debtor abuse their rights and responsibilities in order to evade obligations to creditors and ways to overcome them.
Keywords: debtor, law, bankruptcy, liability avoidance.
Вступ. Боржник є однією з ключових фігур у справі про банкрутство. Він (боржник) характеризується як юридична особа – суб’єкт підприємницької діяльності або фізична особа за зобов’язаннями, які виникли у фізичної особи у зв’язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, неспроможний виконати протягом трьох місяців свої грошові зобов’язання після настання встановленого строку їх виконання, які підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, та постановою про відкриття виконавчого провадження Від дій боржника залежить чи зможе останній вийти зі стану фінансової неспроможності та відновити свою роботу, або навпаки, боржник свідомо доводить підприємство до неспроможності виконати свої зобов’язання перед кредиторами.
Учасники провадження у справі про банкрутство наділяються процесуальними правами та несуть процесуальні обов’язки під час розгляду справи господарським судом та при застосуванні процедур банкрутства. Серед учасників провадження у справі про банкрутство насамперед виділяються сторони. Сторонами у справі, згідно зі ст. 1 Закону про банкрутство, є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут).
Питання щодо суб’єктів, на яких розповсюджується законодавство про банкрутство та які беруть участь у таких справах, у різних країнах вирішується неоднаково [1, с.45].
Варто погодитись з думкою Б.М. Полякова, що боржник (банкрут) є ключовою фігурою процедури банкрутства, а від його правосуб’єктності багато в чому залежить ефективність усього механізму фінансового оздоровлення [2, с. 138].
Відповідно до ст. 1 Закону боржник - юридична особа – суб’єкт підприємницької діяльності або фізична особа за зобов’язаннями, які виникли у фізичної особи у зв’язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, неспроможний виконати протягом трьох місяців свої грошові зобов’язання після настання встановленого строку їх виконання, які підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, та постановою про відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено цим Законом [3].
Поняття «боржник» використовується не тільки в законодавстві про банкрутство, але і в інших законодавчих актах. У цивільно-правовому значенні цього слова статус боржника виникає в особи з моменту виникнення зобов’язання (ст. 509 ЦК України) [4].
За змістом Закону про відновлення платоспроможності боржника, набуття статусу боржника можливе лише за наявності, крім загальних, ще й додаткові умови. Цими умовами є: по-перше, настання строку виконання зобов’язання; по-друге, знаходження особи у стані прострочки виконання цього зобов’язання протягом трьох місяців.
Крім цього, в межах провадження у справі про банкрутство статус боржника може набути не тільки суб’єкт, що має цивільно-правові зобов’язання, а й суб’єкт, який має зобов’язання із сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов’язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов’язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. Варто звернути увагу, що до складу грошових зобов’язань боржника, в тому числі зобов’язань щодо сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов’язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров’ю громадян, зобов’язання з виплати авторської винагороди, зобов’язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Особа має статус боржника протягом усього провадження у справі про банкрутство. Проте з моменту прийняття постанови про визнання банкрутом особа стає неспроможним боржником – банкрутом.
Відповідно до ст. 92 ЦК України юридичні особи набувають цивільні права та обов’язки і здійснюють їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. В зв’язку з цим, під час розгляду справ про банкрутство від імені боржника набувати права і відповідати за зобов’язаннями в залежності від процедури банкрутства може керівник боржника, у випадку не відсторонення останнього за ухвалою суду на підставі ст. 22 Закону. В період санації від імені боржника діє керуючий санацією, повноваження органів управління боржника зупиняються і передаються керуючому санацією, за винятком повноважень, передбачених планом санації. З моменту визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв’язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута. При цьому боржник як юридична особа не втрачає свою правосуб’єктність.
Під час розгляду справи про банкрутство, боржнику надаються значні процесуальні права і обов’язки, які регламентуються нормами Закону та нормами Господарського процесуального кодексу України. Так, враховуючи приписи ст. 22 ГПК України, боржник, як і сторони в позовному провадженні, має право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом. Разом із цим, Закон надає боржнику (банкруту) ряд специфічних прав, пов’язаних з особливостями розгляду справ даної категорії. Так, боржник (банкрут) має право ініціювати в передбачених законом випадках справо про банкрутство. Умовами, за яких боржник має право ініціювати справу, є ознаки неплатоспроможності та наявність у нього майна, достатнього для покриття судових витрат.
А тепер проаналізуємо як це відбувається на практиці. Зазвичай з моменту порушення зобов’язання боржником кредитор не йде зразу до суду, а намагається шляхом переговорів вияснити істинну причину порушення зобов’язання та через якийсь час, після невдалих спроб врегулювання назріваючого конфлікту в усному порядку направляє претензію. Після того, як претензія залишається боржником без уваги кредитор приймає рішення про відновлення своїх прав через суд, і тут починається саме цікаве. Боржник, а точніше його власники та керівні органи прекрасно володіють інформацією про настання кризового становища на підприємстві або ж і свідомо доводять до цього підприємство після чого детально планують «план відходу», а саме виведення максимально можливої кількості активів, розірвання для прикладу кредитних, іпотечних та/або договорів застави з подальшою метою ліквідації так званого «безперспективного» підприємства. І для того, щоб довести своє право в суді кредиторові інколи доводиться витратити багато ресурсів, а саме часу та коштів, оскільки боржник всіма законними методами затягує розгляд по суті (апеляційні, касаційні скарги, зустрічні позови, зупинення провадження по основній справі), що є першим етапом витрат, які в Україні згідно рейтингу «Doing Business» є дуже високими.
Після «судової тяганини», яка може тривати роками кредитор нарешті звертається до Державної виконавчої служби і тут боржник також не позбавлений права оскаржувати рішення державного виконавця. І ось лише після винесення державним виконавцем постанови про стягнення з боржника коштів, кредитору необхідно витримати тримісячний строк, щоб у останнього з’явилося право звернутись до суду з заявою про порушення справи про банкрутство.
На думку автора цей строк є занадто тривалим, оскільки вже на момент судових спорів власник боржника може і мусить визначитись з виконанням своїх грошових зобов’язань, та розпланувати оздоровлення підприємства або ж у протилежному випадку готуватись до банкрутства і ліквідації, тим самим виводити активи підприємства, і тримісячний термін лише сприяє у цьому.
Л. Талан пояснює, чому в Україні такий низький відсоток повернення боргів кредиторам: причини дві. Перша – так званий «злив» активів на інші підприємства. Друга – низька вартість активів. За роки занепаду промисловості в переліку активів накопичилось багато непотрібного, а що було цінного – постаріло і втратило в ціні. Тому й нема що продавати. Навіть банк, що видає кредит і бере майно в заставу, ніколи належним чином не робить його оцінку, хоча застава повинна перекривати кредит по вартості у 2-2,5 рази. Цехи у підприємства-позичальника – старі, вартість майна – вкрай низька, але це стає зрозумілим, коли настає час реалізовувати майно. Звідси й такий низький відсоток повернення боргів кредитору [5].
Висновки. У зв’язку зі зловживаннями відповідальних осіб боржника за несвоєчасне звернення до суду з заявою про порушення справи про банкрутство (що є умисним та свідомим ухиленням від виконання боржником своїх зобов’язань), необхідно доповнити ст.95 Закону в частині строків на протязі яких керівні органи (ліквідаційна комісія) повинні звернутися до суду, а також про кримінальну відповідальність осіб боржника за несвоєчасне звернення до суду з заявою про порушення справи про банкрутство.
Література:
1. Рябцева Я.Г. Сторони у судових процедурах банкрутства / Я.Г. Рябцева // Юриспруденція: теорія і практика: науково-практичний журнал / Центр правових досліджень Фурси. – 2008. - № 9 (47). – С.44-49.
2. Поляков Б.М. Право несостоятельности (банкротства) в Украине. – К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – 440 с.
3. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції від 18.01.2013р. (зі змінами та доповненнями).
4. Цивільний кодекс України: Офіційний текст / Міністерство юстиції України. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 464 с.
5. Леонід Талан: В Україні під час процедури банкрутства повертається максимум 8-10% боргів. «Банкрутство та ліквідація в Україні»: http://bankruptcy-ua.com/articles/3979
References:
1. Riabtseva J. G. Parties in court bankruptcy proceedings / JG Riabtseva // Jurisprudence: Theory and Practice: scientific journal / Center for Legal Studies Fursa. - 2008. - № 9 (47). - S.44-49.
2. Polyakov BM Right nesostoyatelnosty (bankruptcy) in Ukraine. - K.: Concern "Publishing House" John Jure ", 2003. - 440 p.
3. The Law of Ukraine "On Restoring Debtor's Solvency or Declaring it Bankrupt" in the wording of 18.01.2013r. (As amended).
4. Civil Code of Ukraine: Official text / Ministry of Justice of Ukraine. - K: Inter Yurinkom, 2003. - 464 p.
5. Leonid Talan: In Ukraine during the bankruptcy procedure returns up 8-10% debt. "Bankruptcy and liquidation in Ukraine»: http://bankruptcy-ua.com/articles/3979