УДК 351
УПРАВЛІНСЬКІ ПРОЦЕДУРИ ЯК ЗАСІБ РЕАЛІЗАЦІЇ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
аспірант, Білей М.В.
Інститут законодавства Верховної Ради України, Україна, Київ
У статті розглядаються управлінські процедури як одна із організаційно-правових форм, що використовується органами державного управління для прийняття управлінських рішень. Обґрунтовано висновок, що управлінські процедури в частині реалізації організаційної функції державного управління, стосуються створення, перетворення та ліквідації органів державної влади, державних та комунальних підприємств, установ та організацій; укладення відповідних управлінських договорів про співробітництво між органами державного управління; прийняття рішень, що забезпечують ресурсний потенціал державного управління.
Ключові слова: управлінські процедури, організаційна функція, державне управління, організаційні форми, управлінські рішення.
аспирант, Билей М.В. Управленческие процедуры как средство реализации организационной функции государственного управления / Институт законодательства Верховной Рады Украины, Украина, Киев
В статье рассматриваются управленческие процедуры как одна из организационно-правовых форм, что используется органами государственного управления для принятия управленческих решений. Обоснован вывод, что управленческие процедуры в части реализации организационной функции государственного управления, касаются создания, превращения и ликвидации органов государственной власти, государственных и коммунальных предприятий, учреждений и организаций; заключения соответствующих управленческих договоров о сотрудничестве между органами государственного управления; принятия решений, которые обеспечивают ресурсный потенциал государственного управления.
Ключевые слова: управленческие процедуры, организационная функция, государственное управление, организационные формы, управленческие решения.
Post-graduate, Biley M.V. The administrative procedures as means of realization of organizational function of public administration / Legislation Institute of Verkhovna Rada of Ukraine, Ukraine, Kyiv
In the article the administrative procedures as one of legal forms are examined, that is used by the organs of public administration for the acceptance of administrative decisions. A conclusion is done, that administrative procedures in part of realization of organizational function of public administration touch creation, transformation and liquidation of public, state and communal enterprises, establishments and organizations authorities; entering into corresponding administrative contracts is about a collaboration between the organs of public administration; decisions which provide resource potential of public administration.
Key words: administrative procedures, organizational function, public administration, organizational forms, administrative decisions.
Вступ. Реалізація організаційної функції державного управління відбувається у визначених теорією та практикою державного управління формах, способам, прийомах. Констатуємо, що для науки державного управління та державно-управлінської практики важливими є такі організаційно-правові форми як управлінські процедури, оскільки саме вони відображають характер державно-владної діяльності, порядок її здійснення, ступінь реалізації завдань і функцій держави, стабільність та наступництво у функціонуванні органів державного управління.
Білокур Є. І. підкреслює, що окрім діяльності із побудування та удосконалення керуючої та керованої системи у державному управлінні, зміст організаційної функції містить у собі й діяльність щодо приведення в життя управлінських рішень у рамках створюваної системи державного управління, а саме: визначення змісту державної управлінської діяльності, його розподілу відповідно до організаційної структури суб’єктів державного управління, вжиття необхідних організаційних заходів для реалізації управлінських рішень [1, c. 131].
Модернізація державного управління в Україні передбачає поетапне оновлення форм, засобів та методів організації діяльності державних органів, орієнтація їх передусім на охорону і захист прав, свобод та законних інтересів людини, забезпечення їх належної реалізації. Управлінський аспект взаємовідносин людини і держави у першу чергу потребує існування належним чином урегульованих управлінських процедур. Це має актуальність і для реалізації організаційної функції державного управління, оскільки саме від ефективної побудови системи державного управління, налагодження ефективних субординаційних, координаційних та реоринаційних зв’язків між суб’єктами владних повноважень залежить ступінь забезпеченості державою гарантованих прав та свобод людини і громадянина, виконання у тому числі завдань із існування стабільного соціального середовища.
Нижник Н. Р. у науковій праці «Правове регулювання державно-управлінських відносин» відмічає, що процедури, як і будь-яке об’єктивне правове явище має нормативний і фактичний прояв. З однієї сторони, вони є сукупністю загальноприйнятих і специфічних дій, які визначають послідовність вчинення різних дій і взаємодій між учасниками державно-управлінських відносин чи оформлення будь-яких справ, спрямованих на досягнення певного завершального результату. З іншої сторони, процедури повинні виступати орієнтиром для дій. Критеріями наявності процедурної упорядкованості діяльності є: ясна цільова спрямованість, зорієнтованість на конкретний об’єкт управління, тривалість у часі, послідовність вчинення процедурних дій та їх документальна фіксація [2, с. 11].
Сама процедура як державно-управлінська категорія характеризується перебігом якогось явища, послідовної зміни станів, етапів, стадій розвитку, що пов’язані із додержанням вимог щодо підготовки та прийняття/ухвалення управлінського рішення. Для цього органами державної влади використовуються відповідні управлінські засоби та форми.
Під словом «процедура» в тлумачних словниках розуміють встановлену, прийняту послідовність дій для здійснення або оформлення якої-небудь справи; офіційний порядок дій, виконання, обговорення чого-небудь [3, с. 577].
Наведене нами дає змогу зробити висновок, про управлінські процедури характеризують динаміку самого державного управління, стан і способи реалізації завдань та функцій у конкретній суспільній сфері. Це забезпечується наявністю у структурі кожного органу державної влади та органу місцевого самоврядування самостійних підрозділів, штату державних службовців тощо.
Плахотнюк Н. Г. виділяє управлінські процедури залежно від спрямування дій органів (зовнішнє спрямування та внутрішньо організаційна діяльність): зовнішні управлінські процедури: адміністративні процедури (надання управлінських послуг), юрисдикційні процедури (притягнення до адміністративної відповідальності, розгляд скарг, застосування дисциплінарних стягнень) та процедури організації діяльності підпорядкованих суб’єктів (установча, регулятивна, контрольна); внутрішні процедури: кадрове провадження, процедури внутрішньої організації діяльності органу управління, підготовки і прийняття управлінських актів в органі управління [4, с. 12].
Наведені класифікації управлінських процедур свідчить про їх різноманітність у державно-управлінській діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, що потребує пошуку уніфікованих рис для їх розуміння та аналізу.
Виникає питання, чим мають бути забезпечені управлінські процедури, аби їх використання відповідало потребам державного управління?
1. Державно-управлінська спрямованість. Використання в державно-управлінській діяльності тієї чи іншої управлінської процедури має обумовлюватися необхідністю додержання вимог і стадій державно-управлінської діяльності.
2. Нормативно-правове забезпечення управлінських процедур. Цей підрозділ передбачає дві частини правових норм, що врегульовують управлінські процедури:
– загальний акт законодавства, що встановлює порядок виникнення правових процедур. У нашому випадку мова йде про закон про адміністративну процедуру, який в Україні відсутній. Більшість зарубіжних країн світу пішли шляхом систематизації законодавства про адміністративну процедуру. Перші кодифіковані законодавчі акти було прийнято в Австрії (1925 р.), Польщі та Чехословаччині (1928 р.), Югославії (1930 р.). Варто нагадати, що відповідно до Указу Президента України «Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні», Адміністративно-процедурний кодекс повинен був встановити право на захист, що реалізується шляхом подання адміністративної скарги до вищого в порядку підлеглості органу виконавчої влади (посадової особи);
– внутрішньо організаційні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, що регламентують порядок вчинення управлінських дій, спрямованих на прийняття управлінських рішень з питань організації системи державного управління (накази, розпорядження, вказівки, інструкції, плани, інформаційні листи та ін.).
3. Управлінський інструментарій. Мова йде про використання організаційних форм управлінської діяльності, за допомогою яких можлива ефективна підготовка управлінського рішення.
Як зазначав Лазарєв Б. М., повторюваність застосування деяких правових форм діяльності призводить до створення певних методів діяльності органів управління і, відповідно, навпаки: кожен метод управління реалізується в певних формах (процедурах), у яких вони відбуваються [5, с. 16-17].
Звідси випливає, що управлінські процедури складаються з управлінських дій, що вчиняються суб’єктами державного управління. Здійснення управлінських процедур потребує наявності організаційного інструментарію для реалізації функцій державного управління, у тому числі організаційної функції. Мова йде про засоби та методи державно-управлінського впливу на процес організації державного управління, прийняття управлінського рішення та вчинення державно-управлінських дій.
Важливим фактором, що впливає на сутність управлінських процедур як організаційно-правової форми реалізації організаційної функції державного управління, є сфера державно-управлінської діяльності, тобто те коло галузевих чи міжгалузевих питань, які входять до сфери управління конкретного державного органу.
Висновки. Отже, підсумовуючи у даному підрозділі теоретичний аналіз управлінських процедур як організаційно-правової форми реалізації організаційної функції державного управління, повинні зазначити про те, що вони охоплюють собою управлінські, правові, організаційні, матеріально-технічні, інформаційні, кадрові складові та забезпечують в цілому ефективність державного управління. Констатуємо, що у рамках нашого дисертаційного дослідження, управлінські процедури в частині реалізації організаційної функції державного управління, стосуються створення, перетворення та ліквідації органів державної влади, державних та комунальних підприємств, установ та організацій; укладення відповідних управлінських договорів про співробітництво між органами державного управління; прийняття рішень, що забезпечують ресурсний потенціал державного управління. Важливу увагу слід приділяти підготовчому етапу управлінської процедури, адже саме він найменш нормативно регламентований, оскільки здебільшого зводиться до використання управлінських способів, прийомів та методів постановки питання, що потребує свого вирішення в рамках організації державного управління, функціонування органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Можливим є також розробка базової моделі управлінської процедури, як еталону, стандарту для формування загальних вимог щодо використання будь-якої управлінської процедури в державно-управлінській діяльності.
Література:
1. Білокур Є. І. Функції державного управління: поняття, особливості, правове регулювання : дис. кандидата юрид. наук ; спец. 12.00.07 / Білокур Євгенія Ігорівна. – Одеса, 2015. – 194 с.
2. Нижник Н. Р. Правовое регулирование государственно-управленческих отношений: автореферат на соиск. ученой степ. доктора юрид. наук : 12.00.02 / Нина Романовна Нижник.– М., 1992. – 44 с.
3. Ожегов С. И. Словарь русского языка / С. И. Ожегов. – М.: Сов. энциклопедия, 1973. – 846 с.
4. Плахотнюк Н. Г. Організація та діяльність органів виконавчої влади в Україні / Н. Г. Плахотнюк. – К., 2001. – 13 с.
5. Управленческие процедуры / Отв. ред. Б. М. Лазарев. – М. : Наука, 1988. – 271с.
References:
1. Bilokur Ye. I. Funkciyi derzavnogo upravlinnya: ponyattya, osobluvosti, pravove reguluvannya : dys. kandydata yurud. nayk: spec. 12.00.07 / Bilokur Yevgeniya Igorivna. – Odesa, 2015. – 194 s.
2. Nizhnik N. R. Pravovoye regulirovanie gosudarstvenno-upravlencheskih otnosheniy : avtoreferat na soisk. uchenoy step. doctora yurid. nayk : 12.00.02 / Nina Romanovna Nizhnik. – M., 1992. – 35 s.
3. Ozhegov S. I. Slovar rysskogo yazyka / S. I. Ozgehov. – M., Sov.enciklopediya, 1973. – 846 s.
4. Plahotnyuk N. G. Organizatiya ta diyalnist organiv vykonavchoyi vladu v Ukraini / N. G. Plahotnyuk. – K., 2001. – 13 s.
5. Upravlecheskie procedury / Otv. red. B. M. Lazarev. – M. : Nauka, 1988. – 271 s.