УДК [94(470+571):614.885]«1870/1905»
УЧАСТЬ РОСІЙСЬКОГО ЧЕРВОНОГО ХРЕСТА У ВІЙСЬКОВИХ КОНФЛІКТАХ
ОСТАННЬОЇ ТРЕТИНИ ХІХ ПОЧАТКУ ХХ СТ.
доктор історичних наук, Ореховський В.О.
Чернівецький торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету, Україна, м. Чернівці
Метою статті є розкриття основних моментів діяльності Російського Товариства Червоного Хреста по наданню допомоги пораненим та хворим військовим у збройних конфліктах останньої третини ХІХ - початку ХХ ст. Спираючись на широкий фактологічний матеріал автор публікації досліджує наступні аспекти цього питання: 1) діяльність Товариства по забезпеченню медичного супроводу російських військ безпосередньо на театрі бойових дій: 2) допомогу, яку надавав Російський Червоний Хрест під час воєн благодійним організаціям інших країн. Здійснено оцінку результатів роботи Товариства.
Ключові слова: Російська імперія, Російське Товариство Червоного Хреста, громадські медично-санітарні організації, допомога пораненим і хворим, медицина, благодійність.
Ореховский В. О. УЧАСТИЕ Российского КРАСНОГО КРЕСТА В ВОЕННЫХ КОНФЛИКТАХ ПОСЛЕДНЕЙ ТРЕТИ ХІХ НАЧАЛА ХХ вв. / Черновицкий торгово-экономический институт Киевского национального торгово-экономического университета, Украина, г. Черновцы
Целью статьи является раскрытие основных моментов деятельности Российского Общества Красного Креста по оказанию помощи раненым и больным военнослужащим в вооруженных конфликтах последней трети ХІХ - начала ХХ вв. Опираясь на широкий фактологический материал автор публикации исследует следующие аспекты этого вопроса: 1) деятельность Общества по обеспечению медицинского сопровождения российских войск непосредственно на театре боевых действий: 2) помощь, которую предоставлял Российский Красный Крест во время войн благотворительным организациям других стран. Осуществленаоценка результатов работы Общества.
Ключевые слова: Российская империя, Российское Общество Красного Креста, общественные медицинско-санитарные организации, помощь раненым и больным, медицина, благотворительность.
Orehowskyi W.О. PARTICIPATING of RUSSIAN RED CROSS In SOLDIERY CONFLICTS of LAST THIRD of ХІХ was BEGUN by ХХ / the Chernivtsi trade and economic institute of the Kyiv national trade and economic university, Ukraine, Chernivtsi
The aim of the article is opening of basic moments of activity of Russian Society of Red Cross on helping of injured and sick servicemen in the armed conflicts of last third of ХІХ - Leaning beginning of ХХ of item against wide material the author of publication investigates the next aspects of this question: 1) activity of Society on providing of medical accompaniment of the Russian troops directly on the theatre of battle actions:2) help that was given by Russian Red Cross during wars to eleemosynary organizations of other countries. The estimation of job of Society performances is carried out in this industry.
Keywords: the Russian empire, Russian Society of Red Cross, public medical - sanitary organizations, help of injuredof and patients, medicine, charity.
Вступ. Ідеї надання допомоги потерпілим під час військових дій неодноразово виникали в ході різних воєн. Однак, лише ХІХ століття, з його небаченим прогресом у військовій галузі і, як наслідок, зростанням кількості жертв збройних конфліктів, змусило людство переглянути ставлення відносно самої можливості покращення долі поранених військових.
Реакцією на це стало виникнення громадського руху Червоного Хреста, який відіграв неабияку роль у становленні централізованого надання допомоги жертвам війни. У Росії такою громадською організацією, що передбачала надання допомоги постраждалим, стало «Товариства опікування пораненими та хворими воїнами» (пізніше перейменоване на Російське Товариство Червоного Хреста (РТЧХ)).
Досвід по наданню допомоги військовим та цивільному населення, що був накопичений Російським Червоним Хрестом за роки багаторічної діяльності є важливим не тільки у плані історичної ретроспекції. Він може стати у пригоді і сьогодні, в пострадянських державах, які знаходяться у пошуку шляхів ведення ефективної соціальної політики. Таким чином, поряд із чисто науковим інтересом вивчення історії РТЧХ має і практичне значення. Все це і визначило актуальність теми, обраної автором статті.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Тематика Російського Червоного Хреста, зокрема роль, яку відіграло Товариство у розвитку системи охорони здоров’я дореволюційної Росії, самовіддана робота його працівників на полях битв під час збройних конфліктів і, нарешті, допомога постраждалим від стихійних лих все більше стає предметом широкого вивчення вчених - істориків.
Свідченням цього стали роботи, які присвячені огляду діяльності РТЧХ у військових кампаніях останньої третини ХІХ – початку ХХ ст. З подібних досліджень варто відмітити статті О.Г.Грибан, А.А.Будко, Д.А.Вербицького, П.Ф.Гладких, А.А.Краснощокова, В.Ю.Кузьміна, С.В.Льовкіна, В.А.Олешкової, П.П. Пароваєва, А.В.Попова, О.В.Родіонова, Є.Ф.Селіванова та ін. [6; 8; 10; 11; 15; 17; 19].
Останніми роками було захищено декілька дисертаційних робіт, присвячених діяльності Російського Червоного Хреста. Кандидитська дисертація Є.В.Оксенюк «Діяльність Російського Товариства Червоного Хреста на початку ХХ ст. (1903-1914 гг.)» стала цікавою працею, в якій авторка детально розглянула «…процес розвитку діяльності Російського товариства Червоного Хреста в період розквіту організованої громадської добродійності, тобто в останнє десятиліття перед Першою світовою війною» [18, с.4].
Заслуговує на увагу робота В.О.Соколової «Російське Товариство Червоного Хреста (1867-1918 рр.)», захист якої відбувся у вересні 2014 р. За словами дисертантки: «Результатом дослідження стало створення цілісної картини діяльності РТЧХ, систематизація і узагальнення роботи підрозділів Товариства під час воєн і стихійних лих та відображення змін його структури за досліджуваний період»[25, с.22]. На основі широкого кола джерел вперше булі досліджені питання, що стосувалися діяльності закладів РТЧХ на території Великого князівства Фінляндського та Царства Польського.
Однак, незважаючи на ряд позитивних зрушень, діяльність Товариства поки що є темою досить незначної кількості спеціальних досліджень.
Метою публікації є розкриття та характеристика основних напрямків діяльності РТЧХ по наданню допомоги військовим та цивільному населенню у збройних конфліктах останньої третини ХІХ – початку ХХ ст., оцінка основних результатів його роботи.
Виклад основного матеріалу.
Анітрохи не перебільшуючи, можна зазначити, що Російське Товариство Червоного Хреста приймало участь у всіх війнах, що велись з часу його виникнення і до останнього дня діяльності.
Початок діяльності Червоного Хреста співпав з проникненням Росії до Середньої Азії. У 1871 р. під час експедиції до Кульджи, Семиріченським комітетом Червоного Хреста були відправлені з експедиційним загоном 3 сестри милосердя. В Ургу ж Іркутське управління командувало цілий санітарний загін (лікар, сестра милосердя і 2 санітари). Під час Хівинського походу Товариством був відправлений загін, який складався з 2 лікарів та 4 фельдшерів з транспортом в 76 тюків. Крім надання медичної допомоги, Товариство забезпечувало поранених сухарями, чаєм, тютюном та іншими припасами. Відправлялися також книги для читання та ігри, наприклад, шашки [24, с.6-7].
Серйозним випробуванням для Товариства Червоного Хреста виявилася російсько-турецька війна 1877-78 рр. Вона виявила суттєві недоліки військово-санітарного відомства, яке ще володіло монополією щодо надання допомоги хворим та пораненим воїнам у ході військових дій. Допомога Червоного Хреста в цих умовах повинна була бути виражена: 1) всередині держави - в устрої лазаретів на 1600 ліжок та 10 санітарних поїздів; 2) в районі діючої армії – «... у доставлені військово-походним лазаретам госпітальних, перев’язувальних та лікарняних засобів, у забезпеченні тих же лазаретів сестрами та братами милосердя та сприянні в устрої зручних засобів перевезення хворих та поранених з театру військових дій у воєнно-тимчасові госпіталі»[1, с.3-4].
За словами одного з головноуповноважених Червоного Хреста М.С. Абази «... устрій же настільки необхідних рухомих лазаретів Червоного Хреста поблизу театру війни, притулків для одужуючих, етапів по евакуаційному шляху, перев’язувальних загонів для підбирання з поля бою важкопоранених та подання їм першої допомоги - не було допущено. Все це влаштувалося згодом силою обставин, всупереч цій забороні. Але як влаштувалось і скільки було упущено дорогоцінного часу!» [1, с.6]. Саме Товариство ще не володіло належною самостійністю і сміливістю у здійсненні своїх намірів. Так, коли для проведення в дію медико-санітарних заходів знадобився невідкладний кредит у сумі 350 тис. крб., то Головне Управління (ГУ) РТЧХ визнало за краще взяти їх не з 13млн. крб. народних пожертвувань, що надійшли на адресу Червоного Хреста, а вирішило дістати необхідну позику у Державній скарбниці [4, с.142].
Одразу після оголошення війни більша частина європейської частини Російської імперії була розділена на 7 районів, в кожний з яких було призначено по головноуповноваженому Російського Червоного Хреста для керівництва роботою Товариства. Такі ж головноуповноуповноважені були призначені у три райони Дунайської армії та найближчого тилу, а саме: князь В.А.Черкаський, П.А.Ріхтер та М.С.Абаза. Для загального керівництва усією діяльністю Товариства по допомозі пораненим та хворим при Головному Управлінні була створена виконавча комісія на чолі із Н.В.Ісаковим [24, с.10].
Перехід російських військ через р. Дунай і початок бойових дій на території Болгарії змусили Товариство розширити сферу своєї діяльності, а саме: 1) влаштовувати власні лазарети та бараки у тилу діючої армії; 2) евакуйовувати поранених, чисельність яких постійно зростала; 3) засновувати етапні та перев’язочні пункти та 4) організовувати мобільні (летючі) санітарні загони [24, с.11].
На першому етапі війни на хвилі «приливу патріотичних почуттів» багато сановно-аристократичних осіб прагнули безпосередньо брати участь у ході військових дій, щоб потім у петербурзьких салонах блиснути своїми розповідями щодо власної участі у «великій військовій кампанії». Траплялися вони і в Червоному Хресті. «Ти надіслала мені три ліхтаря, - писав в одному з листів відомий лікар С.П.Боткін своїй дружині, - але їх мало, щоб знайти людину між тими особами, які по чиновності своїй можуть зайняти таку високу посаду, як посада головноуповноваженого»[4, с.161]. Правда, коли виявилося, що війна - це не петергофські і царськосельські маневри, а кров, біль та смерть, що потребується не «участь присутністю», а «участь справою», то потік таких людей припинився. Залишилися лише ті, які відчували моральну потребу виконувати важку, малопомітну, але необхідну щоденну роботу.
Одночасно з допомогою військам, що вели бойові дії на Балканському півострові, Червоний Хрест надавав таку ж допомогу і Кавказькій армії. В міру потреби на російсько-турецькому кордоні була розгорнута низка госпіталів та лазаретів, організовувалися мобільні загони, здійснювалася евакуація поранених. В усіх цих закладах працювало більше 370 чоловік лікарів та іншого медичного персоналу. Опікуванням пораненими було організоване завдяки діяльності Кавказького відділу Товариства Червоного Хреста [24, с.14].
І по закінченню війни діяльність Товариства на Балканському півострові не припинялась. Допомога надавалась як російським військовим частинам, що залишалися тут ще протягом цілого року, так і демобілізованим з лав діючої армії хворим та пораненим військовим, що скупчилися у санітарних закладах портів Чорноморького узбережжя. Були прийняті заходи для попередження поширення епідемічних хвороб. На кожен рейс санітарних пароплавів (а вони перевозили хворих до Феодосії, Одеси, Миколаєва та Севастополя) видавалися чиста білизна, ковдри, матраци. Після прибуття пароплавів до місця призначення білизна проходила дезінфекцію, а солома з матраців спалювалась [24, с.15-16].
Незважаючи на ряд недоліків у роботі РТЧХ, підсумки його діяльності були досить вражаючими. На території 54 російських губерній лікуванням поранених та хворих воїнів займалися 454 лазарети Товариства [10, с.103]. Тут було влаштовано майже 25 тис. ліжок в яких лікувалося більше 116 тис. чоловік. В 35 лазаретах Червоного Хреста на театрі військових дій медичну допомогу отримали більше 19 тис чоловік. Усі ці заклади обслуговувалися персоналом у складі 430 лікарів та 1514 сестер милосердя, фельдшерів та санітарів. Витрати Товариства склали майже 16 млн. 800 тис. крб. [21, с.25-26].
Російсько-японська війна 1904-05 рр. значно розширила масштаби діяльності Товариства. Вже 26 січня 1904 р. була обрана Виконавча комісія, якій були надані права Головного Управління по організації всієї діяльності Червоного Хреста на Далекому Сході. Був створений Наглядовий комітет з представників дворянства, земства, міст та купецтва, а також представників імператриці Олександри Федорівни і великої княгині Єлизавети Федорівни. Комітет стежив за витратою грошових сум (одних пожертвувань надійшло на суму більше 21млн. крб.) [20, с.9].
Згідно плану, розробленому виконавчою комісією Товариства, програма його діяльності полягала у наступному: 1) допомога медичним закладам військового відомства (лазаретам, евакуаційним пунктам та санітарним потягам) персоналом і забезпечення їх речами, що не входили у обов’язковий перелік військового відомства; 2) облаштування власних лазаретів, мобільних загонів, санітарних пароплавів та потягів; 3) організація складів для забезпечення медикаментами, провізією, білизною та теплими речами як військово-медичних закладів, так і установ Червоного Хреста [12, с.84].
В період російсько-японської війни вперше стали турбуватися і про психологічну реабілітацію учасників бойових дій (у минулих війнах психічнохворі не реєструвалися і тим більш не виділялися в окрему категорію). Для них Російський Червоний Хрест відкрив центральний психіатричний госпіталь у Харбіні на 50 місць. Госпіталь мав спеціально підготовлений штат лікарів та санітарів. Крім того, було відкрито лазарет на 15 ліжок у Читі, а також психіатричні евакуаційні пункти в Омську та Красноярську. З усіх цих пунктів у глиб території Російської імперії були евакуйовані у спеціально пристосованих потягах 1360 офіцерів та солдат [21, с.30-31; 14, с.1258].
Війна висунула вимогу вирішити питання і щодо організації допомоги військовополоненим.
Після початку бойових дій була утворена спеціальна комісія. Результатом її роботи виявилося затверджене 13 травня 1904 р. Тимчасове положення про військовополонених російсько-японської війни. Згідно цьому положенню всі питання, пов’язані з евакуацією, розміщенням та утриманням військовополонених, передавалися у відання військового міністра. Організація ж Центрального Довідкового Бюро про військовополонених доручалася РТЧХ [9, с.82].
Бюро отримувало відомості про військовополонених від Головного штабу, від французького посольства у Токіо, обмінювалося телеграмами з Токійським довідковим бюро про військовополонених [13, с.108].
Перший список російських військовополонених, який містив у собі відомості про чотирьох матросів з міноносця«Стерегущий», взятих у полон 12 березня 1904 р., був надісланий у Бюро Головним штабом у перший же день його відкриття, а незабаром була одержана звістка, яка стосувалася 30 офіцерів та 300 солдат, взятих у полон під час бою на р. Ялу [20, с.370-371].
Дані, що були отримані Центральним довідковим бюро, також публікувалися у газеті «Русский инвалид». Крім того, там же друкувалися списки, які складалися у спеціальному відділі Головного штабу по збиранню відомостей про вбитих і поранених у війні з Японією [13, с.108].
Довідкове Бюро РТЧХ стало у нагоді і японцям. За 2 роки його існування списки були складені на 2 тис. військовослужбовців японської армії, взятих у полон під час бойових дій [26, арк. 301].
Вирішення всіх цих завдань вимагало значних витрат, що перевищили суму у 31 млн. 700 тис. крб. [21, с.31]. Безумовно, що без широкої підтримки суспільства, загальні результати діяльності Товариства на Далекому Сході були би набагато скромнішими. Не в останню чергу, саме завдяки їй на театрі військових дій Товариство мало у своєму розпорядженні 28 719 лікарняних ліжок. Персоналом, що працював тут у складі 4190 чоловік була надана допомога майже 600 тис. пораненим та хворим [15, с.47].
Війна зробила відомими багато імен діячів Червоного Хреста. Ось лише окремі моменти життєвого шляху декого з них.
Цеге-фон-Мантейфель В.Г. – хірург; медичну освіту отримав на медичному факультеті Дерптського університету. Був професором по кафедрі хірургії в цьому ж університеті. Під час війни очолював мобільний загін та госпіталь, а також виконував обов’язки хірурга-консультанта Червоного Хреста [15, с.49].
Гедройц В.Г. – випускниця медичного факультету Лозанни. Її вважають першою жінкою-хірургом у Росії, захистила дисертацію на вчену ступінь доктора медицини. Під час російсько-японської війни у складі передового загону Червоного Хреста надавала допомогу пораненим солдатам і офіцерам. За мужність була нагороджена золотою медаллю «За усердие» та срібною «За храбрость»[15, с.49].
Боткін С.С. – військовий лікар, лейб-медик. Закінчив С.-Петербурзький університет та Військово-медичну академію. Очолював кафедри «Інфекційних хвороб» та «Академічної терапії». Йому належить ряд відкриттів у галузі походження та лікування інфекційних хвороб. В якості уповноваженого РТЧХ брав участь у російсько- японській війні [15, с.49].
Але, напевно, найбільшу славу здобув О.І.Гучков (майбутній військовий та морський міністр Тимчасового уряду).
У березні 1904 р. за дорученням Московської міської думи як її представник і помічник головноуповноваженого Товариства Червоного Хреста він від’їжджає на театр військових дій і знаходиться на передовій до сумного епілогу царизму - Мукденської битви. Погана організація військ, бездарне командування, негаразди в постачанні - все це зумовило важку поразку. Хаос і паніка були повсюди. Евакуація з Мукдену проводилася такими швидкими темпами, що неможливо було вивезти з нього всіх поранених, які знаходилися в госпіталях Червоного Хреста. Тому частина медичних закладів та їх персоналу з О.І.Гучковим залишилася в Мукдені і продовжували свою роботу по лікуванню поранених,незважаючи на його захоплення японськими військами [5, с.87-88].
Мужність цього вчинку викликала захоплення навіть у ворогів. Японська газета «Майноті-Сінбун» писала про О.І.Гучкова: «…глибоко поважаючи його як виконуючого обов’язки своєї служби і людину, що залишилася на висоті свого покликання, ми віддали йому почесті більші, ніж потрібно було, інакше кажучи, хоча наша зустріч з ним була при ворожих обставинах, але поводження наше виходило із дружньої обстановки»[20, с.396].
Після місячного інтернування 13 березня 1905 р. 13 лікарів, 23 сестри милосердя і санітари були відправлені залізницею через Інкоу в Шанхайгуань, а звідти виїхали до Одеси морським шляхом. Другій частині загону на чолі з виконуючим обов’язки головноуповноваженого О.І.Гучковим японці дозволили відправитися безпосередньо до армії [20, с.397].
Поява О.І.Гучкова у залі засідань Московської Міської Думи було тріумфальним. За словами сучасника, «своєю участю у російсько-японській війні і особливо поїздкою до бурів, які воювали проти англійців, він увійшов у легенду»[7, с.176].
На згадку про діяльність Червоного Хреста у цій війні 19 січня 1906 р. імператором Миколою II було затверджено Положення про медаль Червоного Хреста. Медаль видавалася «... особам ... на згадку про участь, яку вони під час війни проти японців 1904-05 рр. брали в діяльності Російського Товариства Червоного Хреста ...»[23, с.135-136].
На основі положень, вироблених рядом міжнародних конференцій, у разі війни Товариства Червоного Хреста нейтральних держав зобов’язані були допомагати Товариствам воюючих країн. Російське Товариство Червоного Хреста також сповідувало ці принципи.
Під час франко-прусської війни 1870-71 рр. у Базель був відправлений Російським Червоним Хрестом загін із 30 хірургів на чолі з професором Х.Я. Гюббенетом для надання допомоги обом ворогуючим країнам. Туди ж були відправлені 16 транспортів з пожертвуваннями [24, с.6].
Коли у 1896 р. розпочалася італо-абіссінська війна, Товариство Червоного Хреста відправило до Абіссінії медико-санітарний загін. У місті Хараре ним був відкритий амбулаторний пункт, а в столиці Адіс-Абебі -госпіталь на 30 ліжок в якому до його закриття хворими було проведено 1634 лікарняних дні [21, с.35].
Самовіддана праця лікарів та всього складу медичного загону сприяла зростанню авторитета Росії в очах місцевого населення. У своєму листі до головноуповноваженого РТЧХ М.К.Шведова імператор Менелік ІІ писав: «За добрі справи ваші, здійснені для нашої країни, ми висловлюємо нашу вдячність імператору Росії, вашому Товариству Червоного Хреста і всім його членам, імператриці Марії Федорівні. Почуття і думи мої про це безмежні. Російський народ виявив у цьому таку любов до мене, яка ніколи не забудеться»[22].
За час діяльності загону ( з травня по листопад 1896 р.) було прийнято 26 419 хворих, 564 поранених, зроблено 839 хірургічних операцій. Незалежно від медичного лікування хворих та поранених, було підготовлено лікарями Червоного Хреста 10 санітарів з числа місцевих жителів, лікар П.В.Щусєв написав посібник, де в самій доступній формі виклав основи медичних знань та правила особистої гігієни. Загальні витрати на експедицію склали майже 159 тис. крб. [24, с.22; 16].
Під час англо-бурської війни (1899-1902 рр.) РТЧХ відправило до Південно-Африканської республіки санітарний загін із госпіталем на 25 ліжок. Загін Російського Червоного Хреста складався із головноуповноваженого (він же головний лікар), 5 лікарів, 2 агентів по адміністративній та господарській частині, 4 фельдшерів, 9 сестер милосердя та 12 санітарів [21, с.36; 24, с.24].Крім цього, до Трансваалю було відправлено більше 14 тон різних вантажів (медикаменти, хірургічні інструменти, перев’язочні засоби, намети, продовольство) [3, с.16].
У листопаді 1899 р. особовий склад загону залишив С.-Петербургу і прибув до Трансваалю у січні 1900 р. Тут члени загону були урочисто прийняті президентом республіки та статс-секретарем. Після цього, медична комісія, до підпорядкування якої було передано загін РТЧХ, вирішила відправити його на східну ділянку фронту, де передбачено було влаштувати два госпіталі: в Ньюкастлі та Фольксрусті. З цих тилових медичних закладів планувалося відправляти мобільні загони безпосередньо на передову. У Фольксрусті у розпорядження загону було передано урядовий госпіталь на 23 місця. Останній, згодом, набув великої популярності у місцевого населення: сюди приходило до 30 чоловік на день. Через деякий час число ліжок у госпіталі прийшлося збільшити до 50, розташувавши їх у прилеглих будівлях [3, с.258].
Значно важче було організувати медичну допомогу у Ньюкастлі. Не вистачало приміщень. Головноуповноважений загону М.І.Кусков пізніше згадував: «Тут і відношення громади було іншим, і отримання різних необхідних речей супроводжувалось значними труднощами; так, засоби перевезення (платформи та мули) були доставлені тільки через два місяці, а до того поранених приходилось носити ношами»[3, с.258].
У червні 1900 р загін у повному складі було переведено до містечка Ватерфал-Бовені, де було відкрито лазарет на 20 ліжок. За рахунок медичного персоналу вдалося відправити на лінію передової ще один мобільний загін, а також забезпечити лікарями, сестрами милосердя та фельдшерами санітарний поїзд [2, с.344]. Діяли також і тимчасові амбулаторії у Чарльстоні, Амерсфорзі та Ермело. Стаціонарно у цих закладах лікувалися майже 1100 чоловік, амбулаторну допомогу отримали більше ніж 5700 чоловік. Витрати на діяльність загону склали близько 113 тис крб. У липні 1900 р. загін отримав наказ повертатися до Росії і у вересні прибув до Петербургу. Все майно загону, що складалося з 7 палаток, 19 ліжок, 35 ящиків з медикаментами, перев’язочним матеріалом та інструментами, 26 нош були залишені у дар Трансваальському товариству Червоного Хреста [21, с.36-37; 24, с.24].
Висновки.
Таким чином, як видно з вищесказаного, до Першої світової війни РТЧХ брало активну участь у багатьох війнах. Під час приєднання до Росії Середньої Азії лікарі і сестри Товариства надавали медичну допомогу частинам російського експедиційного корпусу. У роки російсько-турецької війни 1877-78 рр. Російський Червоний Хрест організовував лазарети і санітарні поїзди, забезпечував їх медичним персоналом. Певним етапом у діяльності Товариства стала російсько-японська війна 1904-05 рр. Саме під час цієї кампанії поряд із традиційними формами допомоги, Товариство взяло на себе доглядання за психічнохворими військовослужбовцями та допомогу військовополоненим.
Протягом останньої третини ХІХ – початку ХХ ст. Російський Червоний Хрест перетворився також на одне з найбільш значимих та масштабних відділень міжнародної благодійної організації, головним завданням якого стала допомога військовим та цивільному населення ворогуючих держав. Участь Товариства у такого роду діяльності виразилася у наступних формах: 1) відрядженні спеціальних медико-хірургічних загонів, які складалися з найбільш досвідчених лікарів та медсестер; 2) наданні безпосередньої матеріальної та фінансової допомоги іноземним Товариствам Червоного Хреста.
Література:
1. Абаза Н. Красный Крест в тылу действующей армии в 1877-78 гг. Отчет главноуполномоченного Общества попечения о раненых и больных воинах: В2-х т. / Н.Абаза. - С.-Петербург: Издание РОКК, 1880.-Т.I.-387с.
2. Англо-бурская война 1899-1902 годов глазами российских подданных: В 13 т. – Т.8. – М.: Издатель И.Б.Белый,2012. – 478 с.
3. Англо-бурская война 1899-1902 годов глазами российских подданных. – Т.9. – М.: Издатель И.Б.Белый,2012. – 466 с.
4. Богаевский П. Красный крест в развитии международного права: В 2-х ч. / Богаевский П. – М.: Т-во Скоропеч. А.А. Левенсон, 1906. - Ч. 1: Национальные общества Красного креста и Женевская конвенция 22 авг. 1864 года – 343 с.
5. Боханов А.Н. Гучков А.И. / А.Н. Боханов //Россия на рубеже веков: исторические портреты.-М.: Политиздат, 1991. – С.79-111.
6. Будко А.А., Селиванов Е.Ф. Военная медицина России в войне с Японией в 1904-1905 гг. / А.А. Будко, Е.Ф. Селиванов // Военно-исторический журнал. – 2004. - № 6. – С.57-62.
7. Бурышкин П.А. Москва купеческая / П.А.Бурышкин.–М.:Столица, 1991.- 352 с.
8. Вербицкий Д.А. Вклад Общества Красного Креста и его главного уполномоченного князя В.А.Черкасского в победу Российской империи в русско-турецкой войне 1877-1878 гг. / Д.А.Вербицкий // Исторические, философские, политические и юридические науки, культурология и искусствоведение. Вопросы теории и практики. – 2012. - №6 (20): в 2-х ч. Ч.І. – С.56-58.
9. ВороновскийВ.К участивоеннопленных / В.Вороновский //Вестник Красного Креста. -1915. -№1. -С. 78-87.
10. Гладких П.Ф. Развертывание формирований медицинской службы Русской армии в начале и в ходе Русско-турецкой войны 1877-1878 гг. /П.Ф.Гладких // Военно-медицинский журнал. – 2008. – Т.329. - №3. – С.103-107.
11. Грибан О.Г. Історичні обставини створення та початковий етап діяльності Російського Товариства Червоного Хреста в українських губерніях (кінецьХІХ – початок ХХ ст.) / О.Г.Грибан // Вісник аграрної історії.Збірник наукових праць.Випуск 3. – Київ, 2012. – С.179-184.
12. Доклад исполнительной комиссии общему собранию членов общества 22 февраля 1904 года / Русско-японская война 1904 – 1905 гг.: В 9 т. – СПб.: Тип. Тренке и Фюсно, 1910. – Т.VII. Тыл действующей армии. Ч.І. Организация и деятельность управлений действующей армии. – VI+396 с. + 175 с. (приложения) + 20 с. (примечания). – Приложение №23. – С.82-91.
13. Жукова Л.В. Повседневность японского плена. Русские солдаты и офицеры в Японии в 1904-1905 годах / Л.В. Жукова // Обозреватель – Observer. – 2010. - № 1. – С. 106-119.
14. История русско-японской войны: В 6 т. – СПБ.: Т-во Р.Голике и А.Вильборг, 1907-1910. – Т.V. – 1909. – С. 1033-1282.
15. Краснощеков А.А., Родионов О.В., Попов А.В., Пароваев П.П., Левкин С.В. Медицина во время русско-японской войны 1904-1905 гг. / А.А. Краснощеков, О.В. Родионов, А.В. Попов, П.П. Пароваев, С.В. Левкин // Бюллетень Волгоградского научного центра РАМН. – 2006. - № 3. – С.47-49.
16. Крылов А. Русские врачи в Абиссинии. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //www.newafrica.ru/digest/06.1002_ethi.html
17. Кузьмин В.Ю. Медицинское обслуживание раненых в русско-турецкую войну (1877-1878 гг.) /В.Ю.Кузьмин // Вестник Оренбургского государственного университета. – Серия «Гуманитарные науки». –2005. - №.2. – С. 21-24.
19. Оксенюк Е.В. Деятельность Российского Общества Красного Креста в начале ХХ в. (1903-1914 гг.): автореф. дис. на соискание учен. степени канд. истор. наук: 07.00.02 «Отечественная история» / Е.В. Оксенюк;Негосударственное образовательное учреждение высшего профессионального образования «Православный Свято-Тихоновский гуманитарный университет». – М.,2012. – 23 с.
19. Олешкова А.М. Российское Общество Красного Креста в годы русско-японской войны / А.М. Олешкова // Глобальный научный потенциал. – 2009. - № 6. – С.8-10.
20. Отчет о деятельности Российского Общества Красного Креста во время русско-японской войны: В 2-х т. – СПб: Типография Главного Управления Уделов,1911.-Т. 1.-922с + XVI.
21. Очерк возникновения и деятельности Российского Общества Красного Креста.–СПб.: Государственная типография, 1913.-63с.
22. Письмо Менелика ІІ начальнику санитарного отряда Российского общества Красного Креста Н.К. Шведову от 22 октября 1896 г. //Некоторые новые документы о русско-эфиопских отношениях (конец ХІХ – начало ХХ века) // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //www.vostlit.info/text/Documenty/Aetniopien/Russ…/ text.phtml?id
23. Положение о медали Красного Креста в память русско-японскойвойны 1904-05 гг. //Иллюстрированный Календарь КрасногоКреста на 1914 год.-С.-Петербург,б/г.-С. 135-136.
24. Российское Общество Красного Креста. Исторический обзор деятельности. – СПб.: Лештуковская паровая скоропечатня П.О.Яблонского, 1902. – 143 с.
25. Соколова В.А. Российское Общество Красного Креста (1867-1918 гг.); автореф. дис. на соискание учен. степени канд. истор. наук: 07.00.02 «Отечественная история» / В.А. Соколова; Федеральное государственное бюджетное образовательное учреждение высшего профессионального образования «Санкт-Петербургский государственный университет». – СПб., 2014. – 24 с.
26. Центральний державний історичний архів України, м.Київ (далі - ЦДІАУ). – Ф. 719. – Оп. 1. – Спр. 5.
References:
1. Abaza N. Krasnyiy Krest v tyilu deystvuyuschey armii v 1877-78 gg. Otchet glavnoupolnomochennogo Obschestva popecheniya o ranenyih i bolnyih voinah: V 2-h t. / N.Abaza. - S.-Peterburg: Izdanie ROKK, 1880. - T.I. - 387s.
2. Anglo-burskaya voyna 1899-1902 godov glazami rossiyskih poddannyih: V 13 t. – T.8. – M.: Izdatel I.B.Belyiy, 2012. – 478 s.
3. Anglo-burskaya voyna 1899-1902 godov glazami rossiyskih poddannyih. – T.9. – M.: Izdatel I.B.Belyiy, 2012. – 466 s.
4. Bogaevskiy P. Krasnyiy krest v razvitii mezhdunarodnogo prava: V 2-h ch. / Bogaevskiy P. – M.: T-vo Skoropech. A.A. Levenson, 1906. - Ch. 1: Natsionalnyie obschestva Krasnogo kresta i Zhenevskaya konventsiya 22 avg. 1864 goda – 343 s.
5. Bohanov A.N. Guchkov A.I. / A.N. Bohanov //Rossiya na rubezhe vekov: istoriches¬kie portretyi. - M.: Politizdat, 1991. – S.79-111.
6. Budko A.A., Selivanov E.F. Voennaya meditsina Rossii v voyne s Yaponiey v 1904-1905 gg. / A.A. Budko, E.F. Selivanov // Voenno-istoricheskiy zhurnal. – 2004. - # 6. – S.57-62.
7. Buryishkin P.A. Moskva kupecheskaya / P.A.Buryishkin. – M.:Stolitsa, 1991.- 352 s.
8. Verbitskiy D.A. Vklad Obschestva Krasnogo Kresta i ego glavnogo upolnomochennogo knyazya V.A.Cherkasskogo v pobedu Rossiyskoy imperii v russko-turetskoy voyne 1877-1878 gg. / D.A.Verbitskiy // Istoricheskie, filosofskie, politicheskie i yuridicheskie nauki, kulturologiya i iskusstvovedenie. Voprosyi teorii i praktiki. – 2012. - #6 (20): v 2-h ch. Ch.I. – S.56-58.
9. Voronovskiy V. K uchasti voennoplennyih / V.Voronovskiy //Vestnik Krasnogo Kresta. - 1915. - #1. - S. 78-87.
10. Gladkih P.F. Razvertyivanie formirovaniy meditsinskoy sluzhbyi Russkoy armii v nachale i v hode Russko-turetskoy voynyi 1877-1878 gg. /P.F.Gladkih // Voenno-meditsinskiy zhurnal. – 2008. – T.329. - #3. – S.103-107.
11. Griban O.G. IstorichnI obstavini stvorennya ta pochatkoviy etap dIyalnostI RosIyskogo Tovaristva Chervonogo Hresta v ukraYinskih gubernIyah (kInets ХІХ – pochatok ХХ st.) / O.G.Griban // VIsnik agrarnoYi IstorIYi.ZbIrnik naukovih prats.Vipusk 3. – KiYiv, 2012. – S.179-184.
12. Doklad ispolnitelnoy komissii obschemu sobraniyu chlenov obschestva 22 fevralya 1904 goda / Russko-yaponskaya voyna 1904 – 1905 gg.: V 9 t. – SPb.: Tip. Trenke i Fyusno, 1910. – T.VII. Tyil deystvuyuschey armii. Ch.I. Organizatsiya i deyatelnost upravleniy deystvuyuschey armii. – VI 396 s. 175 s. (prilozheniya) 20 s. (primechaniya). – Prilozhenie #23. – S.82-91.
13. Zhukova L.V. Povsednevnost yaponskogo plena. Russkie soldatyi i ofitseryi v Yaponii v 1904-1905 godah / L.V. Zhukova // Obozrevatel – Observer. – 2010. - # 1. – S. 106-119.
14. Istoriya russko-yaponskoy voynyi: V 6 t. – SPB.: T-vo R.Golike i A.Vilborg, 1907-1910. – T.V. – 1909. – S. 1033-1282.
15. Krasnoschekov A.A., Rodionov O.V., Popov A.V., Parovaev P.P., Levkin S.V. Meditsina vo vremya russko-yaponskoy voynyi 1904-1905 gg. / A.A. Krasnoschekov, O.V. Rodionov, A.V. Popov, P.P. Parovaev, S.V. Levkin // Byulleten Volgogradskogo nauchnogo tsentra RAMN. – 2006. - # 3. – S.47-49.
16. Kryilov A. Russkie vrachi v Abissinii. [Elektronniy resurs]. – Rezhim dostupu: http: //www.newafrica.ru/digest/06.1002_ethi.html
17. Kuzmin V.Yu. Meditsinskoe obsluzhivanie ranenyih v russko-turetskuyu voynu (1877-1878 gg.) /V.Yu.Kuzmin // Vestnik Orenburgskogo gosudarstvennogo universiteta. – Seriya «Gumanitarnyie nauki». –2005. - #.2. – S. 21-24.
19. Oksenyuk E.V. Deyatelnost Rossiyskogo Obschestva Krasnogo Kresta v nachale HH v. (1903-1914 gg.): avtoref. dis. na soiskanie uchen. stepeni kand. istor. nauk: 07.00.02 «Otechestvennaya istoriya» / E.V. Oksenyuk; Negosudarstvennoe obrazovatelnoe uchrezhdenie vyisshego professionalnogo obrazovaniya «Pravoslavnyiy Svyato-Tihonovskiy gumanitarnyiy universitet». – M.,2012. – 23 s.
19. Oleshkova A.M. Rossiyskoe Obschestvo Krasnogo Kresta v godyi russko-yaponskoy voynyi / A.M. Oleshkova // Globalnyiy nauchnyiy potentsial. – 2009. - # 6. – S.8-10.
20. Otchet o deyatelnosti Rossiyskogo Obschestva Krasnogo Kresta vo vremya russko-yaponskoy voynyi: V 2-h t. – SPb: Tipografiya Glavnogo Upravleniya Udelov,1911. - T. 1. - 922s XVI.
21. Ocherk vozniknoveniya i deyatelnosti Rossiyskogo Obschestva Krasnogo Kresta. – SPb.: Gosudarstvennaya tipografiya, 1913.-63s.
22. Pismo Menelika II nachalniku sanitarnogo otryada Rossiyskogo obschestva Krasnogo Kresta N.K. Shvedovu ot 22 oktyabrya 1896 g. //Nekotoryie novyie dokumentyi o russko-efiopskih otnosheniyah (konets ХІХ – nachalo ХХ veka) // [Elektronniy resurs]. – Rezhim dostupu: http: //www.vostlit.info/text/ Documenty/Aetniopien/Russ…/ text.phtml?id
23. Polozhenie o medali Krasnogo Kresta v pamyat russko-yaponskoy voynyi 1904-05 gg. //Illyustrirovannyiy Kalendar Krasnogo Kresta na 1914 god.- S.- Peterburg, b/g.-S. 135-136.
24. Rossiyskoe Obschestvo Krasnogo Kresta. Istoricheskiy obzor deyatelnosti. – SPb.: Leshtukovskaya parovaya skoropechatnya P.O.Yablonskogo, 1902. – 143 s.
25. Sokolova V.A. Rossiyskoe Obschestvo Krasnogo Kresta (1867-1918 gg.); avtoref. dis. na soiskanie uchen. stepeni kand. istor. nauk: 07.00.02 «Otechestvennaya istoriya» / V.A. Sokolova; Federalnoe gosudarstvennoe byudzhetnoe obrazovatelnoe uchrezhdenie vyisshego professionalnogo obrazovaniya «Sankt-Peterburgskiy gosudarstvennyiy universitet». – SPb., 2014. – 24 s.
26. Tsentralniy derzhavniy Istorichniy arhIv UkraYini, m.KiYiv (dalI - TsDIAU). – F. 719. – Op. 1. – Spr. 5.