Калькулятор расчета пеноблоков смотрите на этом ресурсе
Все о каркасном доме можно найти здесь http://stroidom-shop.ru
Как снять комнату в коммунальной квартире смотрите тут comintour.net Самое современное лечение грыж

Дикан О. В. ЛІНГВІСТИЧНІ АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ МЕНТАЛЬНОСТІ

УДК 811.161.2’27

 

ЛІНГВІСТИЧНІ АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ МЕНТАЛЬНОСТІ

Дикан О. В.

Івано-Франківський національний медичний університет, Україна, Івано-Франківськ

 

Стаття присвячена теоретичному дослідженню актуальної мовознавчої проблеми взаємозв’язку мови з ментальністю народу. У статті подано ґрунтовний аналіз існуючих у лінгвістичній науці трактувань вказаного питання. Автор розкриває суть поняття «мовна ментальність», його характерні риси та особливості. Актуальність вказаного дослідження зумовлена соціальними процесами, які характерні для початку ХХІ століття, зокрема активними тенденціями етнізації, зростанням національної самосвідомості на противагу глобалізації.

Ключові слова: ментальність, менталітет, мова, мовна ментальність.

 

Дикан О. В. Лингвистические аспекты изучения ментальности / Ивано-Франковский национальный медицинский университет, Украина, Ивано-Франковск.

Статья посвящена теоретическому исследованию актуальной лингвистической проблемы взаимосвязи языка с ментальностью народа. В статье представлен подробный анализ существующих в лингвистической науке трактовок указанного вопроса. Автор раскрывает суть понятия «языковая ментальность», его характерные черты и особенности. Актуальность указанного исследования обусловлена социальными процессами, которые характерны для начала XXI века, в частности активными тенденциями этнизации, ростом национального самосознания в противовес глобализации.

Ключевые слова: ментальность, менталитет, язык, языковая ментальность.

 

Dykan O.W. The linguistic aspects of studying mentality / Ivano-Frankivsk National Medical University, Ukraine, Ivano-Frankivsk.

The article is devoted to the theoretical study of the actual linguistic problem relationship of language and mentality of the people. The article provides a detailed analysis of existing linguistic science interpretations of the given science issues. The author reveals the essence of the concept «language mentality», its characteristics and features. The relevance of this research is caused by social processes that are characteristic of this stage, in particular active ethnization trends, the growth of national consciousness opposed to globalization.

Keywords: mentality, mental consciousness, language, language mentality.

 

Вступ. Лінгвістика останніх років характеризується стійким зацікавленням питаннями зв’язку мови, ментальності, менталітету. На противагу тенденціям творення «єдиного світу» активізується прагнення представників різних народів і національностей зберегти свою самість, якомога більше дізнатися про своє історичне минуле, про свої досягнення, про свою самобутність, про свою мову та ментальні особливості. Мовознавчі дослідження ментальності своїм підґрунтям мають культурологічні та етнопсихологічні дослідження, які висувають ідею про особливу роль мови у формуванні менталітету, мовної картини світу. Зокрема, це праці В. фон Гумбольдта, Л. Вайсгербера, Л. Вітгенштейна, Е. Сепіра, Б. Уорфа, Ю. Д. Апресяна, Ю. М. Лотмана, М. М. Бахтіна, Г. В. Колшанського, О. А. Корнілова, А. Вежбицької, В. А. Маслової, О. Г. Почепцова.

В україністиці дослідження національної ментальності розпочалося ще у ХІХ столітті працями М. Костомарова, І. Нечуя-Левицького, про особливості українського характеру писав Т. Шевченко, Д. Чижевський, О. Кульчицький, Б. Цимбалістий, В. Русанівський, М. Холодний.

Однак вказане питання характеризується надзвичайною багатоаспектністю і не зважаючи на велику кількість досліджень, залишається ще чимало «білих плям» у вивченні зв’язку мови з менталітетом, ментальністю.

Менталітет, ментальність – сукупність уявлень, своєрідний уклад різних психологічних властивостей і якостей особистості або суспільної групи людей певної епохи і соціального середовища, які впливають на історичні й соціальні процеси. « … це спосіб мислення особистості або суспільної групи, а також притаманна їм духовність і її соціальні та біологічні обумовленості; склад розуму, світосприйняття» [8, с. 110].

Варто зазначити, що в сучасній українській гуманітарній думці існує деяка плутанина у зв’язку з наявністю двох слів, що позначають, на нашу думку, одне і теж поняття – менталітет і ментальність. Якщо простежити, звідки в українську мову прийшли слова «менталітет» і «ментальність», то виявляється, що це запозичення одного і того ж поняття, тільки з різних мов: «менталітет» був запозичений з німецької, від нім. Mentalitat (склад розуму, спосіб думок); «ментальність» ж запозичена з французької мови і означає спрямованість думок, розум, розумові здібності, інтелектуальний рівень, склад розуму тощо і є похідним словом від прикметника «mental» (ментальний).

Менталітет формується залежно від традицій, культури, соціальних структур та середовища проживання. Внутрішня організація етносу є явищем функціонального розподілу сфер життєдіяльності між членами національної спільноти. Комунікативним засобом здійснення такого розподілу виступає мова. Мова і національний менталітет співвідносяться як форма і зміст національної словесно-розумової культури в найширшому сенсі цього поняття. У мові виявляється національний менталітет, який найбільшою мірою пояснює потребу в існуванні окремої національної мови. При цьому національний менталітет, найвиразніше відбитий мовою, є основою національної самоідентифікації кожної людини. Отож, найбільш яскраво уявлення людини про навколишній світ відбиваються в мові. І справедливою є заувага Ж. М. Оспанової: «Найбільш надійним і науково прийнятним свідченням існування національного характеру є національна мова. Мова і відбиває, і формує характер свого носія, це найоб’єктивніший показник народного характеру» [4, с.20]. Все це дозволяє науковцям говорити про так звану мовну ментальність. Ще В. фон Гумбольдт відзначав, що «в кожній мові закладено свій світогляд». На думку вченого, оскільки сприйняття і діяльність людини повністю залежать від її уявлень, то її ставлення до предметів цілком обумовлено мовою. «Тією ж дією, за допомогою якої вона створює мову, людина віддає себе в її владу: кожна мова описує навколо народу, якому він належить, коло, з меж якого він може вийти тільки в тому випадку, якщо вступає в інше коло» [2, с.102]. Отож, люди, які розмовляють різними мовами, бачать світ по-різному, бо кожна мова членує навколишній світ по-своєму, і в кінцевому підсумку вона є своєрідною сіткою, що накидається на пізнаваний світ.

Ще далі в цьому питанні пішли американські вчені Е. Сепір і Б. Уорф – автори так званої гіпотези лінгвальної відносності. Вивчаючи своєрідність культури і мови американських індійців, вони дійшли висновку про глибокий вплив мови на становлення світоглядних категорій. На думку Е. Сепіра, мова не стільки засіб передачі суспільного досвіду, скільки спосіб визначення цього досвіду для всіх, хто розмовляє тією мовою. Б. Уорф вважає, що мова визначає мислення, уявлення людини про світ, її поведінка залежить від того, якою мовою людина розмовляє [6]. Незважаючи на деяку суперечність, вказана теорія, як і погляди В. фон Гумбольдта, відіграли важливу роль у формуванні поняття мовної картини світу, одного з найважливіших понять сучасної лінгвістики.

Мовну ментальність визначають, «як співвідношення між деякою ділянкою світу і її мовною репрезентацією» [5, с.97 ]. Причому під світом мається на увазі не тільки навколишній світ, але і те, що створила людина, а поняття мови об’єднує в собі мову-систему та мову-діяльність. Оскільки, людина живе у світі та є його частиною, вона відображає цей світ у своїй свідомості у вигляді уявлень, спираючись на існуючий досвід, на наявні знання, інтерпретує його і вдосконалює. Так відбувається процес формування ментальності. Таким чином, мовна ментальність, впливаючи на ставлення етносу до світу, одночасно сама формується під впливом соціальних факторів, до яких належать: геополітична сфера; приналежність до певної соціокультурної групі, що виділяється на основі національної ознаки або освітнього, професійного рівня; особливості країни як соціокультурного середовища, тобто культурні традиції, історія, політика, суспільний лад. Оскільки ментальність формують соцікультурні чинники, то тип ментальності корелюється не з мовою, а з соціокультурною спільнотою. Отож, коли говорять про українську, російську чи польську ментальність, мають на увазі насамперед відповідний соціум, а не мову.

Але саме аналіз мови, яка являється не лише засобом спілкування, але й універсальним інструментом збереження, формування та репрезентації знань різного рівня, скарбницею духовного і культурного спадку, дозволяє осягнути ментальність народу.

Мовна ментальність тісно пов’язана з мовним мисленням. Більше того, мовна ментальність – це найважливіший аспект мовного мислення, яка визначається, з одного боку, особливостями самого індивіда як представника певної соціокультурної групи, з іншого – соціокультурним середовищем [5, с.97 ]. Відповідно, в онтогенезі індивід від мовного мислення переходить до соціокультурних стереотипів світосприйняття. Однак, варто зазначити, що ментальність не вичерпується сферою свідомості, а включає і несвідомі феномени психіки, і є явищем, що виникає як феномен життєдіяльності етносів»[7, с.57 ].

Специфіка мовної ментальності визначається тим, які ділянки навколишнього світу виявляються охопленими концептами, і тим, як вказані концепти відображають світ. Мовна ментальність буває двох типів: лексична і граматична. Мовна ментальність лексичного типу відображена в лексико- семантичній системі. Особливості мовної ментальності граматичного типу визначаються локальним, темпоральним та іншими аспектами бачення світу. Вказані аспекти представлення світу відбиваються насамперед в граматичній системі (у системі часів, категорії числа, категорії роду тощо) [3, с. 14].

Висновки. Отже, менталітет – це певна інтегральна характеристика людей, що живуть в одному культурному просторі, яка дозволяє описати своєрідність бачення ними навколишнього світу і пояснити специфіку їх реагування на нього. Дослідження мови дає можливість отримати чи не найбільше інформації про менталітет народу, однак не дозволяє зрозуміти причини та механізми формування специфічних ментальних рис різних народів.

 

Література:

1. Блок М. Апология истории / Марк Блок; [пер. с франц. Е.М. Лысенко]. – 2-е изд. – М.: Наука, 1986. – 256 с.

2. Гумбольдт В фон. Язык и философия культуры / Вильгельм фон Гумбольдт; [Пер. с нем. яз. Сост., общ. ред. и вступ. статьи А. В. Гулыги, Г. В. Рамишвили] – М.: Прогресс, 1985 – 452 с.

3. Леонтьев А. А. Основы теории речевой деятельности. / А. А. Леонтьев. – М.: Наука, 1990. – 356 с.

4. Оспанова Ж. М. Ментальность: языковая интерпретация мира / Ж. М. Оспанова // Вестник КарГУ. – Караганда, 2011 – № 3. – С. –17–27.

5. Почепцов О. Г. Языковая ментальность: способ представления мира / О. Г. Почепцов // Вопросы языкознания. – М.: Наука, 1990. – № 6. – С. 86 – 97.

6. Сепир Э. Избранные труды по языкознанию и культурологии: ; [пер. с англ. Под ред. и с предисл. А. Е. Кибрика. – М.: Прогресс, 1993. – 656 с.

7. Старовойт І. Збіг і своєрідності західноєвропейської та української ментальностей/ І. Старовойт. – Київ–Тернопіль: Діалог, 1997. – 184 с.

8. Фролов В. В. Язык и ментальность / В. В. Фролов. – СПб.: Петербургское Востоковедение, 2004. – 240 с.

 

References:

1. Blok M. Apologiya istorii / Mark Blok ; [per. s frants. Ye. M. Lysenko]. – 2-e izd. – M. : Nauka, 1986. – 256 s.

2. Gumboldt V fon. Yazyk i filosofiya kultury / Vilgelm fon Gumboldt ; [Per. s nem. yaz. Sost., obshch. red. i vstup. stati A. V. Gulygi, G. V. Ramishvili] – M.: Progress, 1985 – 452 s.

3. Leontev A. A. Osnovy teorii rechevoy deyatelnosti. / A. A. Leontev. – M.: Nauka, 1990. – 356 s.

4. Ospanova Zh. M. Mentalnost: yazykovaya interpretatsiya mira / Zh. M. Ospanova // Vestnik KarGU. – Karaganda, 2011 – № 3. – S. –17–27.

5. Pocheptsov O. G. Yazykovaya mentalnost: sposob predstavleniya mira / O. G. Pocheptsov // Voprosy yazykoznaniya. – M.: Nauka, 1990. – № 6. – S. 86 – 97.

6. Sepir E. Izbrannye trudy po yazykoznaniyu i kulturologii: ; [per. s angl. Pod red. i s predisl. A. Ye. Kibrika. – M.: Progress, 1993. – 656 s.

7. Starovoit I. Zbih i svoieridnosti zakhidnoievropeiskoi ta ukrainskoi mentalnostei/ I. Starovoit. – Kyiv–Ternopil: Dialoh, 1997. – 184 s.

8. Frolov V. V. Yazyk i mentalnost / V. V. Frolov. – SPb.: Peterburgskoe Vostokovedenie, 2004. – 240 s.

Site search

Конференции

Please publish modules in offcanvas position.