Калькулятор расчета пеноблоков смотрите на этом ресурсе
Все о каркасном доме можно найти здесь http://stroidom-shop.ru
Как снять комнату в коммунальной квартире смотрите тут comintour.net

кандидат педагогічних наук, Бондаренко Г. І., Шверова М. І. ІНТЕРАКТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ В РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ

УДК 37.016:[811ю161ю2+821ю161.2]

 

ІНТЕРАКТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ В РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ

кандидат педагогічних наук, Бондаренко Г. І.,

Шверова М. І.

ДВНЗ «Донбаський державний педагогічний університет», Україна, м. Слов’янськ

 

У статті розкрита суть модернізації навчально-виховного процесу на сучасному етапі. Одним із кроків підвищення ефективності уроку є впровадження разом із традиційними методами навчання інтерактивних технологій. Модернізація покликана сприяти формуванню та розвитку творчої особистості. Для цього використовуються інноваційні форми та засоби навчання, де учні вчаться думати, розуміти сутність речей, аналізувати, шукати потрібну інформацію. Активізація навчання найтісніше пов’язана з формуванням стійкого пізнавального інтересу.

Ключові слова: інновація, модернізація, ефективність, інтерактивні технології, пізнавальний інтерес.

 

кандидат педагогических наук, Бондаренко Г. И., Шверова М. И. Интерактивные технологии обучения в развитии творческих способностей учеников / ГВУЗ «Донбасский государственный педагогический университет», Украина, г. Славянск

В статье раскрыта сущность модернизации учебно-воспитательного процесса на современном этапе. Одним из шагов повышения эффективности урока есть воплощение рядом из традиционными методами обучения интерактивных технологий. Модернизация призвана содействовать формированию и развитию творческой личности. Для этого используются инновационные формы и средства обучения, где учащиеся учатся мыслить, понимать сущность вещей, анализировать, искать нужную информацию. Активизация обучения очень тесно связана с формированием устойчивого познавательного интереса.

Ключевые слова: инновация, модернизация, эффективность, интерактивные технологии, познавательный интерес.

 

Candidate of pedagogical sciences, Bondarenko G. I., Shverova M. I. Interactive technologies of teaching in the development of creative abilities of the pupils / DHEI «Donbass State Pedagogical University», Ukraine, Slovyansk

In the article the essence of the modernization of educational process on modern stage is revealed. One of the steps of the improvement of effectiveness of the lesson is the embodiment both traditional educational methods and interactive technologies. The aim of modernization is to further the formation and development of creative personality. For this purpose innovation methods and means are used, where pupils study to think, to understand the essence of things, analysis, to find the information they need. The activation of educational process is closely connected with the formation of steady cognitive interest.

Key words: modernization, innovation, effectiveness, interactive technologies, cognitive interest.

 

Повноцінними є тільки ті

знання, які дитина здобула

власною активністю.

Йоганн Песталоцці

Вступ. Освіта – найпотужніша та найпотрібніша ланка повноцінного життя людини. Канула в минуле архаїчна формула «Я – вчитель, ти – учень». На противагу їй зайняла тверді позиції формула успіху «Учитель + учні = партнери». Життя доводить, що в складних умовах, які постійно змінюються, найкраще орієнтується, приймає рішення, працює людина творча, гнучка, креативна, здатна до генерування і використання нового (нових ідей, задумів, нових підходів та рішень). Це людина, яка володіє певним переліком якостей, а саме: рішучістю, умінням не зупинятися на досягнутому, сміливістю мислення, умінням бачити за межі того, що бачать сучасники і бачили попередники.

Модернізація навчально-виховного процесу на сучасному етапі сприяє формуванню та розвитку творчої особистості, спроможної повноцінно реалізуватись в житті. Одним із кроків підвищення ефективності уроку є впровадження разом із традиційними методами навчання інтерактивних технологій.

Велике значення для активізації пізнавальної діяльності має і створення благоприємної навчальної атмосфери. Позитивно діють на учнів натхнення педагогів, глибина їх наукової думки, захопленість наукою, даною темою.

Емоції й почуття людини тісно пов’язані зі словом, мовленням. Під час навчання особливу роль відіграють «інтелектуальні» почуття, які виникають у процесі пізнавальної діяльності учнів і пов’язані із задоволенням допитливості, пізнавальних інтересів, з пошуками істини, з вирішенням мисленнєвого завдання.

Благоприємний психологічний клімат: доброзичливе ділове відношення, творчий настрій підвищує працездатність учнів, задоволеність роботою, обстановкою, переборює негативні й породжує позитивні емоції.

Дослідженню зовнішніх і внутрішніх збудників активності і самостійності учнів у навчанні присвячені праці Л. Аристова, А. Леонтьєва, Т Ільїна, Г. Щукіної та ін. Стимулювання покликано інтенсифікувати процес засвоєння знань, а також самостійного пошуку нових знань. Стимул визначається як засіб, що спонукає людей до посиленої діяльності, своєрідний зовнішній поштовх, сила якого зростає в залежності від суспільної значущості. Потреби, у свою чергу, можуть навмисне, цілеспрямовано створюватися під тиском певних стимулів у відповідності з матеріальними й духовними нестатками суспільства в конкретно історичних соціальних умовах.

Стимули, що використовуються в педагогічному процесі, можуть бути соціальними, психолого-педагогічними та ін. Психолого-педагогічні стимули бувають зовнішні і внутрішні, у педагогічному процесі вони тісно взаємопов’язані.

Стимулювання в навчальному процесі направлене на всілякі спонукання інтелектуальних, творчих сил і можливостей учнів, обов’язковою умовою якого є облік психічних можливостей, рівня підготовленості, вікових особливостей школярів.

Операційно-діяльнісний компонент пов’язаний з виконанням учнями різних видів дій. Так, Н. Тализіна, проводячи класифікацію пізнавальної діяльності учнів, виділяє вісім її типів:

1) за зразком;

2) за інструкцією;

3) реконструктивні дії (пропускають пункти інструкції, непотрібні для вирішення конкретної задачі);

4) варіативні (частково-пошукові) дії;

5) конструктивні дії (ширша зона дії); актуалізуються для пошуку узагальненого плану вирішення класу завдань;

6) евристичні дії;

7) інтуїтивні дії (використовуються при вирішенні творчих, складних задач, у яких є елемент несподіваності, незвичайності);

8) узагальнені дії, що володіють всіма характеристиками вищеперерахованих дій, а також здатністю до саморозвитку в процесі навчання [1].

Контрольно-регулювальний компонент припускає використання різноманітних характеристик ефективності пізнавальної діяльності учнів, зазначає В. Буряк. Серед них виділяються якісні і кількісні. До якісних характеристик відносяться:

а) змістовно-відтворювальний рівень:

- повнота в пізнанні об’єкту;

- узагальненість – у пізнанні його сутності;

- системність – у пізнанні зв’язків і відношень;

б) діяльнісно-перетворювальний рівень:

- міцність;

- мобільність;

- дієвість знань;

в) діяльнісно-особистісний рівень – глибина знань.

Повнота описує результат відтворення учнем відомих характеристик об’єкту вивчення, за якими визначається його сутність. У результаті учень уміє розпізнавати об’єкт серед інших, несхожих з ним [2].

Узагальненість описує результат відтворення і пояснення сутності об’єкту із низки його ознак.

Системність характеризує результат відтворення сутності зв’язків і відношень двох чи декількох пізнавальних об’єктів і на цій основі – цілісності їх організації і функціонування. Виражається вона через зв’язок усіх частин – генетичну основу, закон, загальний механізм тощо.

Міцність характеризує результат запам’ятовування, утримування і збереження в пам’яті повного, узагальненого або систематизованого знання.

Мобільність (готовність) знань визначається результатом їх перетворення в процесі застосування в знайомій для учнів обстановці.

Дієвість показує застосування знань у новій ситуації.

Глибина характеризує результат застосування знань, отриманих при вивченні предмету, у життєвій ситуації, практичній діяльності, особистісній поведінці на основі усвідомленого відношення до значущості одержаних знань. Про глибину знань свідчать внутрішні спонукальні мотиви і переконання учнів.

З позиції особистісно-орієнтованого навчання І. Чередов розглядає характеристики, які відображають реалізацію особистістю своїх можливостей, ступінь виявлення творчості. До творчих рис у самостійній роботі учнів щодо оволодіння знаннями він відносить:

а) самостійне перенесення (ближнє і дальнє) знань і умінь у нову ситуацію;

б) бачення нових проблем у знайомих умовах;

в) бачення нової функції знайомого об’єкту;

г) бачення структури виучуваного об’єкту;

ґ) бачення альтернативного рішення;

д) уміння комбінувати раніше відомі прийоми в новий спосіб рішення проблеми;

е) уміння створювати оригінальний спосіб вирішення при інформованості про наявність інших.

Поступово в ході активної пізнавальної діяльності допитливість переростає в стійкий пізнавальний інтерес. Але до рівня стійкого пізнавального інтересу доростає не кожний учень [3].

Поштовхом до пробудження пізнавального інтересу є цікавий виклад, сам пізнавальний інтерес розвивається в процесі активної пізнавальної діяльності. Ці два направлення тісно пов’язані і взаємообумовлені, «працюють» один на одного.

На наступних етапах навчання частина завдань, розрахованих на самостійне вирішення окремих пізнавальних задач уроку (виведення формул, логіко-пошукові завдання, самостійне засвоєння матеріалу підручника), зростає. Найчастіше пропонуються і творчі завдання, із засобів роботи з учнями вони перетворюються в загальні завдання для школярів.

Основні положення теорії особистості, розробленої на основі діяльнісного підходу, викладені в працях В. Буряк, М. Гадецького та Т. Хлєбнікової, С. Золотухіної, І. Підласого та ін. Особистісно-орієнтоване навчання – це навчання, яке визначає учня головною дієвою фігурою всього освітнього процесу, його самобутність, самоцінність, суб’єктивний досвід якого спочатку розкривається, а потім узгоджується із змістом освіти. Головне – це розвиток індивідуальності дитини і вчитель повинен, не пригнічуючи індивідуальності, соціалізувати дитину, ввести її у світ громадянськості [4].

Навчальний відеозапис (НВЗ) не чергова модна новація. Це принципово оправданий шлях оновлення шкіл, засіб безперервної освіти. Відео – новий феномен мистецтва і культури, що різко змінює всю систему повідомлення навчальної інформації в аудиторії, поза аудиторією, який створює альтернативу традиційним моделям навчання.

Специфіка НВЗ виявилась настільки незвичною, що ті, які існували колись і ті, які існують нині аудіовізуальні засоби, ще недавно вважалися новими, відійшли в розряд традиційних, характерних для вчорашнього дня. Касетні і дискові відеомагнітофони та програвачі стали явно витісняти громіздкі, які вимагають затемнення аудиторії, облаштування для кіно- і діапроекції, звільнили викладача від жорсткої прив’язаності до телепрограм.

Сполучення відеомагнітофона з комп’ютером відкрило нову галузь кінематографа і телебачення – електронну мультиплікацію, значення якої для навчального процесу ще тільки розкривається. До цих пір мультиплікація відображала лише бачення художника-мультиплікатора й кіно(теле)режисера. Комп’ютерна графіка (еластографіка) – метод перетворення математичних даних і подання їх у пластичних формах на дисплеї. Комп’ютерна мультиплікація створює на дисплеї образи, відображення, почасти не доступні відображенню, але тим не менше точно відображають реальний об’єкт, його взаємозв’язки з іншими об’єктами, рух у просторі.

Сполучення відеомагнітофону з ЕОМ дозволяє вносити зміни в демонстрацію зображення за допомогою електронного планшета з електронним пером, уводити надписи та символічні позначення, використовувати відеоефекти, розфарбовувати зображення і змішувати кольори, уводити в оперативне запам’ятовуюче облаштування зовнішнє зображення (рухливе і нерухливе), повертати і переміщати їх.

На думку В. Беспалько, здатність відеозапису встановлювати й наочно розкривати внутрішні і зовнішні зв’язки виучуваного об’єкту, факту, явища з оточуючою дійсністю, з минулим і майбутнім, подавати матеріал для порівняння, співставлення, аналізу і синтезу, виділяти головне в об’єкті та упевнено показувати деталі – усе це робить відеозапис незамінним засобом формування світогляду учнів, виховання їх особистісних якостей. У цьому виявились типові для педагогічної технології відставання навчання учнів можливостей засобів від аналізу й узагальнення їх виховних функцій [5].

Проте самі по собі технічні новини не можуть включитися в навчальний процес. Це необхідна стадія засвоєння їх учителями. Продуктивність засвоєння залежить від розробленості дидактичної концепції, практичного вивірення методичних рекомендацій.

Вивчення можливостей і особливостей відеозапису (Л. Зазнобіна, С. Золотухіна, К. Тихомирова, Л. Трофимова, Є. Куликова та ін.) показало, що на дидактичні можливості НВЗ впливають у певному випадку три фактори: специфіка відеозапису, що включає техніку запису та його відтворення, дидактичні вимоги до засобів навчання, які враховують цю специфіку й особливості шкільної аудиторії, частково методичні вимоги, що визначають зміст НВЗ, його зв’язок з іншими засобами навчання (у першу чергу зі словом учителя і учня); характер роботи учнів з матеріалом [6].

Активність стимулюється пізнавальними завданнями типу: знайти словесне вираження побаченого; новими формами творчих робіт (індивідуальними матеріалами записів, розмірковування відеорозповідей, сценаріями відеозапису тощо).

Активізація навчання найтісніше пов’язана з формуванням стійкого пізнавального інтересу, зазначає Г. Щукіна. Він багато в чому опирається на позитивні емоції, пов’язані з навчальною діяльністю. Специфічні особливості НВЗ як раз і дозволяють йому збуджувати емоції в процесі навчання. Крім того, відеозапис зазвичай включає деяку зовнішню зайву інформацію, яку камера захоплює під час зйомки. Ця додаткова інформація, показуючи зв’язок виучуваного об’єкту з навколишньою дійсністю, зміцнює інтерес до теми, активізує засвоєне [7].

НВЗ раціоналізує працю вчителя, допомагає йому удосконалювати окремі прийоми і методи роботи, стиль спілкування з учнями. Сполучення НВЗ з іншими засобами навчання більш раціональне й різноманітне, ніж при використанні навчального кінофільму, навчальної телепередачі, навіть діафільму. НВЗ спонукає учителів до різноманітного сполучення записів з іншими засобами, дозволяє з нової точки зору оцінювати традиційні засоби і їх місце в навчальному процесі.

Висновки. На сучасному етапі модернізація навчально-виховного процесу покликана сприяти формуванню та розвитку творчої особистості, яка спроможна повноцінно реалізуватися в житті. Для цього їй потрібні певні навички: думати, розуміти сутність речей, аналізувати, осмислювати ідеї, шукати потрібну інформацію, тлумачити її, застосовувати за певних умов.

 

Література:

1. Талызина Н. Ф. Формирование познавательной деятельности учащихся / Н. Ф. Талызина. – М.: Знание, 1993 – 96 с.

2. Буряк В. Система дидактичних умов ефективної організації навчальної пізнавальної діяльності / В. Буряк // Рідна школа. – 2007. – № 9. – С. 25-27.

3. Чередов И. М. Формы учебной работы в средней школе / И. М. Чередов. – М.: Просвещение, 1998. – 160 с.

4. Гадецький М. В. Організація навчального процесу в сучасній школі: навчально-методичний посібник для вчителів, керівників навчальних закладів, слухачів ІПО / М. В. Гадецький, Т. М. Хлєбнікова – Х.: Ранок, 2004. – С. 5-7.

5. Беспалько В. П. Образование и обучение с участием компьютеров (педагогика третьего тысячелетия) : учеб-метод. пособие / В. П. Беспалько. – М.: МПСИ; Воронеж: МОДЕК, 2002. – 352 с.

6. Золотухіна С. Т. Виховуюче навчання : спецкурс з історії педагогіки / С. Т. Золотухіна. - Х.: НУА, 2004. – 168 с.

7. Щукина Г. И. Активизация познавательной деятельности учащихся в учебном процессе: учеб. пособие для студ. пед. ин-тов / Г. И. Щукина. – М.: Просвещение, 1999. – 168 с.

 

References:

1. Talyzina N. F. Formirovanie poznavatelnoy deyatelnosti uchashchikhsya / N. F. Talyzina. – M.: Znanie, 1993 – 96 s.

2. Buryak V. Systema dydaktychnykh umov efektyvnoyi organizaciyi navchal`noyi piznaval`noyi diyal`nosti / V. Buryak // Ridna shkola. – 2007. – № 9. – S. 25-27.

3. Cheredov I. M. Formy uchebnoy raboty v sredney shkole / I. M. Cheredov. – M.: Prosveshchenie, 1998. – 160 s.

4. Gadecz`kyj M. V. Organizaciya navchal`nogo procesu v suchasnij shkoli : navchal`no-metodychnyj posibnyk dlya vchyteliv, kerivnykiv navchal`nykh zakladiv, slukhachiv IPO / M. V. Gadecz`kyj, T. M. Khlyebnikova – Kh.: Ranok, 2004. – S. 5-7.

5. Bespalko V. P. Obrazovanie i obuchenie s uchastiem kompyuterov (pedagogika tretego tysyacheletiya): ucheb-metod. posobie / V. P. Bespalko. – M.: MPSI ; Voronezh : MODYeK, 2002. – 352 s.

6. Zolotukhina S. T. Vyxovuyuche navchannya: speczkurs z istoriyi pedagogiky / S. T. Zolotuxina. - Kh.: NUA, 2004. – 168 s.

7. Shchukina G. I. Aktivizatsiya poznavatelnoy deyatelnosti uchashchikhsya v uchebnom protsesse: ucheb. posobie dlya stud. ped. in-tov / G. I. Shchukina. – M.: Prosveshchenie, 1999. – 168 s.

Site search

Конференции

Please publish modules in offcanvas position.