кандидат педагогічних наук, Бондаренко Г. І. Сиротенко К. О. ВІДТВОРЕННЯ ПІДСВІДОМОГО У ВНУТРІШНЬОМУ ЖИТТІ ГЕРОЇВ РОМАНУ І. ФРАНКА «ПЕРЕХРЕСНІ СТЕЖКИ»

УДК 37.015.31:17.022.1:821.161.2

 

ВІДТВОРЕННЯ ПІДСВІДОМОГО У ВНУТРІШНЬОМУ ЖИТТІ ГЕРОЇВ РОМАНУ І. ФРАНКА «ПЕРЕХРЕСНІ СТЕЖКИ»

кандидат педагогічних наук, Бондаренко Г. І.

Сиротенко К. О.

ДВНЗ «Донбаський державний педагогічний університет», Україна, м. Слов’янськ

 

У статті доведено важливість морального та патріотичного виховання учнів на прикладі творчості Івана Франка. Проблема морально-етичних принципів особистості у творах Івана Франка виступає органічною частиною особистої культури кожного українця, впливає на формування української ментальності. І в характеристиці героїв письменник досягає глибокої психологічної мотивації. Виявлено, що творчість І. Франка пробуджує в нас велику милосердну любов до людини і великий неповторний гнів до несправедливості й зла.

Ключові слова: гідність, свобода, духовність, психологічна мотивація, суспільно-політичні події, національна ідея.

 

кандидат педагогических наук, Бондаренко Г. И., Сиротенко К. А. Отображение подсознательного во внутренней жизни героев романа И. Франка «Перекрестные тропы» / ГВУЗ «Донбасский государственный педагогический университет», Украина, Славянск

В статье доведено важность морального и патриотического воспитания учащихся на примере творчества Ивана Франка. Проблема морально-этических принципов личности в произведениях Ивана Франка выступает органичной частью личной культуры каждого украинца, влияет на формирование украинской ментальности. И в характеристике героев писатель достигает глубокой психологической мотивации. Выявлено, что творчество И. Франка будит в нас большую милосердную любовь к человеку и большой неповторимый гнев к несправедливости и зла.

Ключевые слова: достоинство, свобода, нравственность, психологическая мотивация, общественно-политические событии, национальная идея.

 

Candidate of pedagogical sciences, Bondarenko G. I., Syrotenko K. O. Reflection of subconsciousness in inner life of the characters of I.Franko’s novel «Cross paths» / DHEI «Donbass State Pedagogical University», Ukraine, Slovyansk

The importance of the morale and patriotic education of pupils following the example of Iwana Franka creative works is proved in the article. The problem of the moral-ethical principles of individuality in the works of I. Franka reveals itself as an organic part of the private culture of each Ukrainian and influences the formation of the Ukrainian mentality. And the author of the story gains deep psychological motivation in the characteristics of his heroes. It was revealed in the course of our investigation that the artistic works created by I. Franka awake the great merciful love for a man and the great righteous indignation against injustice and evil.

Keywords: dignity, freedom, spirituality, psychological motivation, social-political events, national ideya.

 

Вступ. Серед величезного масиву прозових творів І. Франка особливо виділяються, як найбільш репрезентативні, романи з життя інтелігенції. На нашу думку, з циклу романів із життя інтелігенції слід виділити роман Івана Франка «Перехресні стежки», який має цікаву жанрово-композиційну структуру й на сьогоднішній день не має однозначного тлумачення.

Іван Франко починає шукати нові засоби мистецького вираження: він інтенсивно впроваджує в романну форму нові структури, нові наративні техніки: застосовує самоаналіз героя, внутрішній монолог і діалог, «монолог з осторогою», потік свідомості, багатоаспектну характеристику однієї діючої особи очима різних персонажів, поєднання об’єктивного й суб’єктивного у відтворенні настроїв, людських почуттів, природи, інтер’єру.

Роман із життя інтелігенції «Перехресні стежки» привертав увагу О. Дея, І. Басса, Н. Жук, М. Ільницького, В. Панченка, Т. Гундорової, М. Наєнка, Р. Гром’яка, О. Куцевол, М. Ткачука та ін. Але твір викликав неоднозначні оцінки його дослідників.

Т. Гундорова вважає, що твір «Перехресні стежки» за жанровими ознаками можна розглядати як новітній суспільний роман і «полілогічний роман, де сюжетна лінія про життєві випробування Рафаловича сполучається і химерно переплітається з фрагментами любовної драми, кримінальним сюжетом, а садизм, божевілля, очікування Антихриста, авантюрні пригоди переплітаються з музикою многолюдного міста» [1, с. 128].

Роман «Перехресні стежки» належить до циклу творів І. Франка, що порушують проблему інтелігенції й народу. Твір засвідчив новий етап епічного світосприймання, зображення світу персонажів. Тут життя героїв експлікується як ланцюг випробувань, дій, рішень, що постійно ставлять на карту їх щастя й саме існування, а також породжують постійні рефлексії, роздуми. Його вчинки, його внутрішня робота душі, його пригоди, змагання, симпатії й антипатії – це і є романна форма епічної експлікації індивідуального буття в його зіткненні і його епічній єдності водночас. Для І. Франка – це виявлення сутності двох сторін, сутності самої цієї зустрічі – як буття, життя. І все це набуває ознак й епічно-почуттєвого, фізичного, й духовно-морального характеру. Духовно-моральні пригоди виявляються в «Перехресних стежках» пов’язаними з часово-просторовими перемінами із однієї сфери життя в іншу, пізнанням й аналізом його нових і нових граней. Як показав О. Білецький, масштаб розуміння людини в епосі – цілісність життя у всіх його проявах, світ у ньому «зображується по-своєму гармонійним і довершеним». Для автора епосу особливо цінне те, що «вносить у нього своєю діяльністю і розумом людина. Усе, що робить людина, проста, як природа, і ще покірлива природі, набуває в епосі особливої значності і краси» [2, с. 22]. В епосі все існує головним чином у просторі, у романі – у часі.

Кожен персонаж має якийсь свій простір, і цей аспект романного сюжету виступає як структурний момент, як ознака романного мислення митця. На цей раз різноманіття випробувань героїв, їх зіткнення з людьми різних поглядів, інтересів, захист своїх поглядів порушує «нормальний хід життя» й утворює «позачасове зіяння» між двома моментами біографічного часу [3, с. 240], тобто сюжетно розгортається життя того чи того героя саме у його індивідуальній відірваності від цілого, як драма індивідуальної форми буття. Життя головних героїв «Перехресних стежок» відзначається особливою напруженістю переживань. На думку Р. Гром’яка, у творі Франка «пристрасне переживання сильного почуття заступає іншу дію, яку людина продовжує виконувати. І тільки пізніші ремінісценції вихоплюють на світло свідомості ті окремі вчинки, які треба зрозуміти, оцінити» [4, с. 12]. Ці переживання мають різні полюси, відтінки, що характерне для індивідуума, який відірваний від цілого. У його свідомості борються різні начала, протилежні прагнення; іде драматична боротьба, але цей драматизм не виступає фатальним, який оцінюється автором з позиції цілісності і вічності життя, як колообіг народження і смерті, заперечення й утвердження.

Важливою рисою романного мислення І. Франка є те, що повнота життя будується не тільки на зовнішніх взаєминах героїв зі світом, а й на внутрішніх, «сердечних» зв’язках, що передбачають і співпереживання, морально-духовний контакт з іншими, і самостійність вибору, і дисгармонію. Отже, у Франковому романі актуалізується суперечність між суб’єктивним світом героя й об’єктивним порядком речей. Проходить поглиблення суб’єктивного начала, проникнення у внутрішній світ героя. Об’єктивний порядок речей, у який включений герой, прагне «перекрити» свідомість героя, одначе цьому постійно він супротивиться, не піддається завершенню, «перекриттю», по-своєму оцінює цей порядок речей, завершений світ із позицій внутрішнього світу, суб’єктивного досвіду. Унаслідок такої взаємодії проходить поглиблення суб’єктивного начала, розвтілення героя, експлікація його кількох «Я», відкриття особливих прав героя на своє завершення світу, його людського досвіду переживання світу.

В. Панченко зазначає, що в розгортанні естетичної реальності роман І. Франка «Перехресні стежки» будується на створенні напруженого конфлікту між суб’єктивним досвідом героя і точкою зору розповідача, різкого протиставлення людини й світу, світу й людини в їх єдності[5, с. 33].

Роман І. Франка стає рухливою, мінливою і щораз ніби по-новому народжуваною системою, котра намагається глибоко художньо осягнути образну модель існуючого світу, що, на думку О. Білецького, «прагне зламати сюжетну обмеженість», примусити сюжет «служити меті широкого історичного, філософського і естетичного узагальнення»[2, с. 42]. Розвиваючи і водночас гальмуючи сюжетну дію, розповідач поглиблює експлікацію внутрішнього світу особи в її багатогранних зв’язках із зовнішнім світом і «свідоме» протистоїть «підсвідомому», підсилювати чи відтінювати різні семантичні грані. Так, якщо в природі стихія («Із навислих хмар сипле сніг, та вітер рве його, і крутить у скаженім танці, і носить, кидає, знов підносить, поки вкінці, розмелений на дрібну густу муку, не кине на землю» [6, с. 428], то і в людських душах перемагає психічний розлад, руїна, хаос, ірраціоналізм, що штовхає героїв на нерозважні вчинки і вбивство.

У цьому аспекті митець цікаво реінтерпретує міфологему смерті, простежує її експлікацію: згадки Рафаловича про вбивство Стальським тварини, знущання над учнем, психологічний садизм стосовно Регіни. Паралельно оповідається про некрофільство переступника Барана, який за зраду вбиває дружину, переживши психічний розлад, захворів епілепсією; у всьому герой бачить ходу тріумфуючої смерті, прихід Антихриста. На думку М. Ткачука, такі картини відбивають духовну хворобу антигуманного світу [7, с. 324].

Роман «Перехресні стежки» – важлива фаза у творчості І. Франка щодо відтворення підсвідомого. Митець знайшов свої прийоми і фарби, щоб відтворити складні відносини свідомого й підсвідомого в людській психіці. Зокрема, показуючи стан Регіни, розповідач вдається до аналепсисів, подає картини минулого, які пливуть у свідомості жінки одна за одною: то вона бачить свіже, молоде обличчя Рафаловича, то обличчя тітки, яке «більшає, наближається, робиться страшенною гнилою машкарою, розхиляє гнилі уста... і бубонить прокляті слова: «Най вас бог благословить!» [6, с. 433], то постає її дитинство.

К. Г. Юнг твердив, що підсвідомість людини є активною постійно. «Існують деякі події... які залишаються, так би мовити, за порогом свідомості. Ці події мали місце, але були сприйняті підпорогово, без участі нашої свідомості» [8, с. 27]. Процеси підсвідомості з’являються на поверхні свідомості тоді, коли людина спить і є ментально пасивною, або коли сильно збуджена, перебуває в стані афекту, або коли хвора. Тоді вони пробиваються на поверхню й стають видимими. Це підсвідоме й виринає тепер на поверхню свідомості Регіни, надзвичайно збудженої, хворої. І ось у її свідомості прозвучали останні рядки з пісні: «Гей, як ся буде сивий голуб трепотати?». «А справді, чи буде трепотатися?» – сказав їй зично над ухом якийсь чужий брутальний голос. Вона стрепонулася – оглянулась – коло неї не було нікого» [6, с. 434]. Про самого Стальського вона не думає, у своїй свідомості немовби нейтрально ставиться до кривдника-чоловіка. Але із глибини пережитого, перенесеного горя, ненависті до чоловіка-ката виростає ідея помсти, що випливає уже з підсвідомого, відсовуючи істини, яким вона нещодавно була вірною, слідувала їм. Психологи таку нерозважливу поведінку людини пояснюють «оборонною реакцією коня» (Е. Фром), виявами декструктивності задля самозахисту. Регіна й сама не підозрювала, що спроможна на таке – убити людину. «А справді, чи буде трепотатися?» – повторив той сам чужий, страшний голос, і вона знову стрепенулася і озирнулася , але коло неї не було нікого. Вона напружила слух, напружила застанову і зрозуміла, що сей голос говорив у нутрі її душі, на дні серця. Вона перелякалася страшенно, бо чула, що там устає якась нова грізна сила, незалежна від її волі, сильніша від неї» [6, с. 434]. За І. Франком, підсвідоме активне і тримає людину в постійних обіймах. Воно вороже розуму. Як ірраціональне і пристрасне, емоційне, воно підступне, навіть примушуючи служити собі розум. Людина немовби носить у собі свій клубок підсвідомого, у якому збігаються первісні інстинкти, пристрасті, емоції. Воно – місце зустрічі первісного і сучасного. Часто воно й керує вчинками людини, її емоційним станом. І. Франко був переконаний, що вплив емоцій на життєву настанову є однією із підсвідомих основ поведінки людини. Яскраво це видно на стосунках Рафаловича і Регіни. Познайомившись з Твардовською на одному академічному балі, він цьому знайомству і цьому «першому вражінню не придавав надто великого значіння» [6, с. 230]. Протягом певного часу Євген ще не знає про своє кохання до Регіни, але, закохавшись, він уже по-новому дивиться на життя і своє майбутнє. Від небажаних, нестерпних емоцій свідомість обороняється, ставить загати, але емоції можуть затримуватись у підсвідомому, а згодом вийти наверх. Таким способом І. Франко, змальовуючи людську психологію на взаємопереходах свідомого й підсвідомого, у їх конфліктах і у їх єдності, досягає цілісності й конкретності образу, що становить основу виражальної сили його прози.

Моральні спонуки, як й естетична чуйність, безпосередньо несуть у собі момент підсвідомого. А тому вчинки, навіть з логічної точки зору доцільні, нерідко супроводжуються болем і стражданням совісті, яка йде із глибин підсвідомого морального почуття. Психологічний роман І. Франка враховує це підсвідоме як ланку в потоці життєвої необхідності, на межі між собою і світом, умовами її буття.

Письменник точний у доборі деталей, які фіксують становище героя в суспільній системі, його мораль: «...яко хлопський лихвар, не мало видав... нужди, але вона не зворушувала мене. Все то було чуже для мене, далеке від мого серця. Я гріб на свою купу і не дбав ні про що інше» [6, с. 392]. Докладним є психологічний портрет героя і його життєва історія, як і життєві історії інших персонажів. Так розгортається в романі соціально-моральна сутність відносин. За концепцією І. Франка, людина – конкретна частинка великого механізму соціуму. Тому цей аспект зображення героя знаходить своє вираження в сюжетній організації твору, орієнтованого на конкретизацію місця персонажа в системі суспільних відносин, на його глибоку індивідуалізацію.

Євгена мучить питання, як і яким способом допомогти народові позбутися цього ганебного комплексу меншовартості, як виховати в українців почуття національної й людської гідності. Його мучать сумніви й розчарування, він приходить до думки, що – «політика – то не балакання на празниках та соборчиках! Вона вимагає не тільки вправного язика і міцних грудей, але також відважного серця, сильного характеру й завзяття, і того духу незалежності, якого в нас цілими віками вбивали і притлумлювали різні чинники. Нема його у тих щирих людей, а коли є, то тільки у рідких виїмків» [6, с. 373]. Рафалович чимало досяг у сфері національного відродження, бо його окрилює «свята віра в народ, у непропащу моральну силу рідної нації, у її кращу будущину», зазначає М. Ткачук [7, с. 245]. Але для цього потрібна праця, важка, копітка, навіть непомітна, вирішення «малих справ».

Життя «верхів» і «низів» розкривається як полярне, контрастне у своїй духовності й моральності. Це – поле виявлення трагізму людського життя, фатальної невідповідності ницої реальності високим прагненням людського духу.

Гостро піднімаючи національні й духовні питання доби, Франків роман дивує читача тим, як тонко і вміло поєднані й висвітлені в ньому площини громадського життя й життя окремої людини, її духовний світ і почуття.

Одноплощинному змалюванню життя, І. Франко протиставив широкий погляд на світ, глибину розкриття процесів, які протікають і в суспільному, і в особистому бутті людини, філософські узагальнення, гуманістичний пафос, порушував морально-етичні питання як відбиття напруженої духовної боротьби у свідомості особи. Ось чому в жанровій матриці романів прозаїка важливе місце посідають диспути, суперечки, відкрите виборювання й захист ідей. Він зіставляє різні характери за темпераментом, духовним світом, розумом. Митець протиставляє різні світобачення і концепції, представляє зіткнення різних позицій, поглядів, думок.

Висновки. Отже, письменник поглибив мистецтво розкриття психіки людини, вдаючись не так до «зовнішніх» засобів – через вчинки героя чи враження інших людей, як через змалювання течії думок, рефлексії, «невидимих» процесів внутрішнього життя, змін настроїв героя, через підтекст, відтворення внутрішніх форм мовлення. Пряма мова внутрішніх, трагедійно цілеспрямованих монологів, творить неперевершені зразки відбиття внутрішнього життя героїв. Романіст уміло застосовував потік свідомості, інтроспекцію, внутрішню діалогічність тощо.

Для І. Франка, як і для більшості тогочасних теоретиків «національної ідеї», незаперечним було те, що в створенні нації новітнього типу з народу, який «мовчить, молиться і платить», вирішальну роль покликана відігравати інтелігенція, вносячи в маси національну ідеологію. Саме в цьому вбачав він найсвятіший обов’язок, історичне покликання молодого покоління.

 

Література:

1. Гундорова Т. Інтелігенція і народ в повістях Івана Франка 80-х років / Т. Гундорова // Радянське літературознавство. – 1985. – № 12.– С. 28.

2. Білецький О. І. Художня проза І. Франка / О. І. Білецький // Зібрання праць: у 5 т. / О. І. Білецький. – К.: Наукова думка, 1965. – Т. 2. – 1965. - С. 42.

3. Зборовська Н. Психоаналіз і літературознавство : посібник / Н. Зборовська. – К.: Академвидав, 2003. – 392 с.

4. Гром’як Р. Т. Повість І. Франка «Перехресні стежки» у світлі його праці «Із секретів поетичної творчості» / Р. Т. Гром’як // Українське літературознавство. – 1969. – Вип. 7.– С. 12.

5. Панченко В. Любов і боротьба Євгенія Рафаловича / В. Панченко // Дивослово. – 1999. – № 9–10. – С. 33.

6. Франко І. Твори: в 50 т. / І. Франко. – К.: Наукова думка, 1976-1986. – Т. 20.– 1979. - 487 с.

7. Ткачук М. Жанрова структура прози Івана Франка. Бориславський цикл та романи з життя інтелігенції / М. Ткачук. – Тернопіль, 2003. – 381 с.

8. Юнг К. Архетип и символ / К. Юнг. – М.: Ренессанс-СП «ИВО-СиД», 1991. –256 с.

 

References:

1. Gundorova T. Inteligenciya i narod v povistyax Ivana Franka 80-x rokiv / T. Gundorova // Radyans`ke literaturoznavstvo. – 1985. – № 12. – S. 28.

2. Bilecz`kyj O. I. Xudozhnya proza I. Franka / O. I. Bilecz`ky`j // Zibrannya pracz`: u 5 t. / O. I. Bilecz`kyj. – K.: Naukova dumka, 1965. – T. 2. – 1965. - S. 42.

3. Zborovs`ka N. Psyxoanaliz i literaturoznavstvo: posibnyk / N. Zborovs`ka. – K.: Akademvydav, 2003. – 392 s.

4. Grom'yak R. T. Povist` I. Franka «Perexresni stezhky» u svitli jogo praci «Iz sekretiv poetychnoyi tvorchosti» / R. T. Grom'yak // Ukrayins`ke literaturoznavstvo. – 1969. – Vy`p. 7.– S. 12.

5. Panchenko V. Lyubov i borot`ba Yevgeniya Rafalovycha / V. Panchenko // Dyvoslovo. – 1999. – № 9–10. – S. 33.

6. Franko I. Tvory: v 50 t. / I. Franko. – K.: Naukova dumka, 1976‒1986. – T. 20.– 1979. - 487 s.

7. Tkachuk M. Zhanrova struktura prozy Ivana Franka. Boryslavs`kyj cykl ta romany z zhyttya inteligenciyi / M. Tkachuk. – Ternopil`, 2003. – 381 s.

8. Yung K. Arkhetip i simvol / K. Yung. – M.: Renessans-SP «IVO-SiD», 1991. –256 s.

Site search

Конференции

Please publish modules in offcanvas position.