УДК 811.161.2: [81’38 : 81’373.7]
ПОШИРЕННЯ СТІЙКИХ СПОЛУЧЕНЬ СЛІВ ЯК ОДИН ІЗ ПРИЙОМІВ СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ
кандидат філологічних наук, Кочукова Н. І., Власенко І. І.
ДВНЗ «Донбаський державний педагогічний університет», Україна, м. Слов’янськ
У статті з’ясовано суть фразеологічної трансформації; розглянуто різні погляди мовознавців на особливості семантики трансформованої словосполуки, що утворилась унаслідок поширення оказіональними компонентами; запропоновано три ступені поширення традиційних усталених одиниць: високий, низький та проміжний. Визначено, що додаткові авторські компоненти конкретизують, уточнюють семантику виразу, збільшують інтенсивність вияву ознаки, сприяють створенню сатиричного, іронічного та гумористичного ефектів.
Ключові слова: стійке сполучення слів, структурно-семантична трансформація, поширення компонентного складу, ступені поширення, емоційно-експресивне забарвлення.
Кочукова Н. И., Власенко И. И. Расширение устойчивых сочетаний слов как один из приемов структурно-семантической трансформации / Донбасский государственный педагогический университет, Украина, Славянск
В статье рассмотрена суть фразеологической трансформации; рассмотрены различные взгляды языковедов на особенности семантики трансформированного словосочетания, которое возникло в результате расширения окказиональными компонентами; предложены три ступени расширения традиционных выражений. Определено, что дополнительные авторские компоненты конкретизируют, уточняют семантику фразеологизма, увеличивают интенсивность выявления признака, способствуют созданию сатирического, иронического и юмористического эффектов.
Kochukova N. I., Vlasenko I. I. The persistent phrases spreading as one of the metods of structural-semantic transformation / Donbas State Pedagogical University», Ukraine, Slovyansk
The article gives a detailed analysis of the phraseological transformation essence; it was reviewed different views of linguists about semantic peculiarities of the transformed word-combination, formed as a result of the spread of occasional components; three degrees of spreading of traditional distribution units are proposed: high, intermediate and low. It is determined that additional author ҆s components concretize, specify the semantic of expression, increase the intensity of feature manifestation, help to create satirical, ironic and humorous effects.
Key words: persistent phrase, structural-semantic transformation, spread of occasional components, degrees of spreading, emotionally expressive meaning.
Вступ. Однією з основних тенденцій, характерних для мови української преси, є оновлення її виражальних засобів, передусім традиційних фразеологічних одиниць.
Оказіонально трансформована фразеологія стає складником системи виражальних засобів газетно-публіцистичної мови. Вона вирізняється своєю яскравістю, образністю, незвичністю вживання, емоційно-експресивним забарвленням. Творчо модифіковані стійкі сполучення слів загострюють сприйняття матеріалу, впливають на мислення людини, збуджують відповідні емоції читачів, допомагають виявити ставлення мовця до певних явищ суспільного життя. Вони вносять у мову колорит доби й насичують її живодайним джерелом змін, руху, напр.: „Московські попи гірше за незваних татар” (Час), пор. традиційне: Непроханий гість гірше від татарина; „Дещо про гору, Магомета, і „нехристиянську” поведінку деяких депутатів” (Україна і світ сьогодні), пор. крилатий вислів: Якщо Магомет не йде до гори, то гора йде до Магомета. Такі перетворення наповнюються новим значенням і новою оцінкою явищ позамовного світу. Руйнуючи та модифікуючи усталені одиниці, журналіст підвищує ефект свідомого впливу на емоції та почуття читача. Трансформацію стійких сполучень слів кваліфікуємо як видозміну компонентного складу фразеологічних одиниць, що спричиняє зрушення в їхній семантиці, унаслідок чого узуальна форма фразеологічної одиниці протиставляється її оказіональній формі [1, с. 40]. Характер трансформації залежить від значення традиційної словосполуки, від типу зв’язку між її компонентами та від прагматичної настанови тексту. Особливості функціонування трансформованих стійких сполучень слів у мові української преси були предметом дослідження О. Д. Пономарева, А. І. Мамалиги, О. А. Сербенської, Л. І. Шевченко, Л. М. Пашинської.
Прийоми трансформації традиційних словосполук різноманітні. Серед прийомів творчого перетворення і переосмислення їх у мові сучасної газетно-журнальної періодики найуживанішими є такі: поширення або скорочення компонентного складу стійких сполучень слів, заміна в них одного чи кількох компонентів, натяк на відому сполуку.
Мета статті – розглянути різні погляди мовознавців на особливості семантики трансформованої словосполуки, що утворилась унаслідок поширення оказіональними компонентами; запропонувати три ступені поширення компонентного складу; проаналізувати індивідуально-авторські поширювачі відомих висловів.
Одним із найуживаніших прийомів структурно-семантичної трансформації в мові преси є поширення традиційних сполучень слів. Суть його полягає у введенні до їхнього складу нового компонента, який конкретизує інформацію, наближаючи її до тієї ситуації, у зв’язку з якою він уживається. А. І. Мамалига зазначає, що прийом поширення ФО руйнує фразеологічні зв’язки, створюється враження вільного, буквального вживання слів, своєрідний ефект розкриття внутрішньої форми звороту [2, с. 77].
У зв’язку з цим дискусійним виявилося питання про значення трансформованого сполучення слів, що постало внаслідок поширення оказіональними компонентами. Так, зокрема, І. В. Дубинський вважає, що „ідіома не розпадається, а набуває додаткового значення” [3, с. 6]. В. М. Мокієнко стверджує, що при експлікації, тобто розгортанні, у фразеологізму значення його здебільшого залишається тим самим, додаткові компоненти лише підсилюють експресивність сполучення [4, с. 117]. І. С. Гнатюк обстоює думку, що семантико-стилістичні відтінки, які вносять оказіональні елементи в семантичну структуру фразеологізму, характеризуються двоїстою природою, оскільки водночас вони відновлюють пряме лексичне значення пояснюваного компонента та конкретизують, уточнюють, підсилюють значення всієї ФО, відносячись до фразеологізму в цілому, а не до окремих його компонентів [5, с. 128]. Цікаве трактування прийому поширення запропонувала С. П. Коновець. На її думку, слова, які вклинюються в структуру фразеологізму, актуалізують ті семи, що потенційно містить той чи інший компонент цього фразеологізму. При будь-якій подібній зміні основи фразеологічної одиниці її значення залишається тим самим, змінюється тільки та частина інформації, яка потрібна авторові для відтворення більш точного образу чи характеру [6, с. 126].
Спостереження над процесом поширення стійких сполучень слів у мові газетно-журнальної періодики свідчить про те, що введені оказіональні компоненти увиразнюють певні елементи значення цих усталених одиниць, зумовлюють зрушення у їхній семантиці, сприяють появі нових експресивних відтінків.
І. С. Гнатюк слушно зауважує про те, що пояснення, які стосуються фразеологізму як члена речення, не належать до оказіональних поширювачів, оскільки функціонування фразеологізму в реченні передбачає його зв’язок з іншими членами речення [5, с. 121]. Так, зокрема, у газетній мові широко вживаються традиційні стійкі сполучення слів, які пов’язуються з нормативними членами речення в контексті. У реченні „Тож ходаки з Херсона оббивають урядові пороги: виділіть гроші для лізингового викупу шести десятків комбайнів...” (Сільські вісті) вжито словосполучення оббивати урядові пороги, що не є трансформованим, оскільки нормативне вживання фразеологізму оббивати пороги вимагає узгодженого означення (чиї?) чи керованого компонента (у кого?, кому?). Дієслівний компонент сполуки може керувати вільними словами з контексту: „Нацбанк використав трибуну з’їзду АУБ, щоб показати урядові зуби” (Україна молода), пор. відоме: показати зуби (кому?). Для традиційного стійкого словосполучення вести гру нормативним є поширення означенням: „...довкола надзвичайно важливого і потрібного для держави документа ведуться сумнівні закулісні ігри” (Сільські вісті). Власне фразеологізм ламати шапку (рідко бриль) вживається як з додатком, так і без нього: „За його підсумками село одержало нового голову і депутата районної ради, грамотного і незалежного, замість того, що ламав бриля перед можновладцями” (Сільські вісті). Другорядні обставинні члени речення можуть прилягати до стійкої сполуки: „Моя матінка, пригадую, деякий час працювала листоношею: з ранку до ночі – на ногах” (Сільські вісті). У цьому реченні обставина часу з ранку до ночі прилягає до фразеологізму на ногах.
І. Я. Лепешев зазначав, що „індивідуально-авторськими ускладненнями фразеологізму треба вважати ті, коли в межі фразеологізму вводиться слово, яке вступає в семантичні і граматичні зв’язки не з усім фразеологізмом, а тільки з певним його компонентом” [7, с. 126]. Досліджуваний матеріал свідчить про те, що оказіональні додаткові компоненти можуть приєднуватися як до окремих складників стійкого сполучення слів, так і до такого сполучення в цілому. Напр.: „Хоч круть, хоч верть, а обдурять” (Сільські вісті). Нововведене авторське дієслово обдурять ускладнило традиційну форму приказки, одночасно посиливши її експресивність, оскільки це розмовне дієслово має виразне емоційно-експресивне забарвлення.
На противагу іншим дослідникам, які вивчали поширення стійких сполучень слів, ми пропонуємо виокремити три ступені їхнього поширення: низький (початковий), високий та проміжний:
Низький – це початковий ступінь оказіонального поширення стійких сполук слів, унаслідок якого поширювач не стає їхнім компонентом, тобто не проникає до їхньої традиційної структури.
Переважно це атрибутивні поширювачі іменникових компонентів, що виражені прикметниками, дієприкметниками, числівниками та займенниками. Вони підсилюють їхню експресивність або увиразнюють вихідні стійкі сполучення слів. Такі поширювачі можуть виступати в препозиції та інтерпозиції щодо них. Напр.: „Запевнення, що в такий спосіб буде оздоровлена економіка галузі, також виявилися величезною мильною бульбашкою” (Сільські вісті), пор. традиційне: мильна бульбашка; „Настав час і нам так діяти, аби якомога швидше загоїлися тяжкі моральні рани тих, хто і досі відчуває себе незаслужено скривдженими” (Урядовий кур’єр), пор. вихідне: загоїти рани; „Порошенківському „Рошену” вже перемили всі можливі кістки…” (Україна молода), пор. вихідне: перемити кістки. До поширювачів стійких сполучень слів початкового ступеня ми зараховуємо також обставинні компоненти, що виступають у препозиції і виражені переважно якісно-означальними прислівниками, напр.: „Влада, яка цинічно виганяє журналістські колективи на вулицю, нахабно затискає їм роти, цькує податківцями, раптом зробила вигляд, що переймається їхніми проблемами” (Сільські вісті), пор. традиційне: затуляти (закривати, замикати, затикати і т. ін.) рота (рот, уста і т. ін.); „Та не тільки наш Президент, прем’єр, голова Верховної Ради й урядовці різних рівнів сором’язливо відвели свої чесні очі... Промовчала й опозиція” (Українське слово), пор. традиційне: відвести очі. Унаслідок додавання авторських обставинних компонентів вихідні стійкі сполучення слів набули нових семантичних і стилістичних відтінків.
Високий ступінь, за якого введені поширювачі стають компонентами стійких сполучень слів. Новоутворене індивідуально-авторське словосполучення стає узвичаєним (але словники його ще не фіксують), здебільшого входить у мовлення політиків, журналістів тощо. Така нова одиниця характеризується певною стійкістю й формальною єдністю. Напр., стала вже узуальною стійка словосполука гордіїв вузол соціальних проблем. У реченні „...державі нашій, урядові вкрай необхідно розв’язати свій „вузлик” – гордіїв вузол соціальних проблем” (Голос України) поширено крилатий вислів гордіїв вузол іменниковим словосполученням соціальних проблем. Ще такий приклад: „Зачароване коло української влади” (Голос України), пор. традиційне: зачароване коло.
Справедливо зауважує А. А. Смерчко про те, що „в поширенні фразеологічних інновацій велику роль відіграють журналісти різних друкованих видань, які „мусують” і варіюють вербальний образ за своїм суб’єктивним уподобанням, переносячи його із статті в статтю, з однієї ситуації мовлення в іншу, наприклад, владний Олімп, на владному (політичному Олімпі, зійти на владний Олімп, зміни на владному Олімпі)” [8, с. 15]. Постійні означення-поширювачі владний, політичний набули високого ступеня злиття з крилатим висловом Олімп: „Вам не здається, що сьогоднішні перипетії з урядом на політичному Олімпі України нагадують оті гонки?” (Сільські вісті); „А про наслідки інфляції можна буде говорити через певний час, проте до того не тільки вода витече, а й можливо, відбудуться персональні зміни на владному Олімпі” (Українське слово).
Проміжний ступінь між початковим і високим, суть якого полягає в тому, що введені компоненти органічно проникають до складу стійкого сполучення слів і є контекстуально-актуальними, але новоутворені одиниці характеризуються одноразовістю використання й авторською індивідуальною належністю. Напр.: „Директором фактично все одно буде Ляховський, звиклий лізти постолами в душу” (Сільські вісті), пор. вихідне: лізти в душу. Оказіональний компонент постолами надав фразеологізму лізти в душу негативного емоційно-оцінного забарвлення. Або такі приклади: „Придністров’я – біла пляма на мапі Європи?” (Слово Просвіти), пор. традиційне: біла пляма; „Чи готові основні політичні гравці зупинитись у подальших спекуляціях навколо конституційних змін і поставити крапку до виборів?” (Україна і світ сьогодні), пор. традиційне: поставити крапку.
Висновки. Отже, поширення традиційних сполучень слів є одним із найуживаніших прийомів структурно-семантичної трансформації в мові сучасної української преси. За можливістю проникнення поширювачів до традиційної структури й формальним злиттям з нею виокремлено три ступені поширення таких усталених одиниць: низький (початковий), високий та проміжний. Додаткові авторські компоненти конкретизують, уточнюють семантику виразу, збільшують інтенсивність вияву ознаки, сприяють створенню сатиричного, іронічного та гумористичного ефектів. Перспективним, на нашу думку, є ґрунтовне вивчення комплексного перетворення стійких словосполук у мові сучасних мас-медіа, адже оказіонально трансформована фразеологія є складником її системи виражальних засобів.
Література:
1. Кочукова Н. І. Трансформовані словосполуки в мові української преси: На матеріалі укр. преси кінця XX – початку XXI ст. / Н. І. Кочукова. – К.: Унів. вид-во „Пульсари”, 2005. – 165 с. – Бібліогр.: с. 150-165.
2. Мамалига А. І. До питання про структурно-семантичні зміни фразеологізмів у мові газети / А. І. Мамалига // Укр. мовознавство. – К., 1973. – Вип. 1. – С. 72-79.
3. Дубинский И. В. Приемы использования фразеологических единиц в речи: дис. …канд. филол. наук / И. В. Дубинский. – Баку, 1964. – С. 14.
4. Мокиенко В. М. Славянская фразеологія / В. М. Мокиенко – М.: Высшая школа, 1980. – 205 с.
5. Гнатюк А. Д. Средства создания экспрессии и ее интенсификация в газетно-журнальных жанрах: автореф. дис. … канд. филол. наук: 10.02.05. / А. Д. Гнатюк. – К., 1984. – 25 с.
6. Коновець С. П. Комунікативно-прагматичні особливості актуалізації фразеологізмів у дискурсі сучасної преси (за матеріалами іспанських періодичних видань): дис. ... канд. філол. наук: 10.02.05 / С. П. Коновець. – К., 2002. – 167 с.
7. Лепешаў І. Я. Праблемы фразеалагычнай стылыстыкы ы фразеалагычный нормы / І. Я. Лепешаў. – Мінск: Навука і тэхніка, 1984. – 264 с.
8. Смерчко А. А. Фразеологічні інновації як відображення сприйняття світу: автореф. ... дис. канд. філол. наук: 10.02. 01 / А. А. Смерчко. – К., 1997. – 22 с.
References:
1. Kochukova N. I. Transformovani slovospoluky` v movi ukrayins`koyi presy`: Na materiali ukr. presy` kincya XX – pochatku XXI st. / N. I. Kochukova. – K.: Univ. vy`d-vo „Pul`sary`”, 2005. – 165 s. – Bibliogr.: s. 150-165.
2. Mamaly`ga A. I. Do py`tannya pro strukturno-semanty`chni zminy` frazeologizmiv u movi gazety` / A. I. Mamaly`ga // Ukr. movoznavstvo. – K., 1973. – Vy`p. 1. – S. 72-79.
3. Dubinskij I. V. Priemy ispol'zovanija frazeologicheskih edinic v rechi: dis. …kand. filol. nauk / I. V. Dubinskij. – Baku, 1964. – S. 14.
4. Mokienko V. M. Slavjanskaja frazeologіja / V. M. Mokienko – M.: Vysshaja shkola, 1980. – 205 s.
5. Gnatjuk A. D. Sredstva sozdanija jekspressii i ee intensifikacija v gazetno-zhurnal'nyh zhanrah: avtoref. dis. … kand. filol. nauk: 10.02.05. / A. D. Gnatjuk. – K., 1984. – 25 s.
6. Konovecz` S. P. Komunikaty`vno-pragmaty`chni osobly`vosti aktualizaciyi frazeologizmiv u dy`skursi suchasnoyi presy` (za materialamy` ispans`ky`x periody`chny`x vy`dan`): dy`s. ... kand. filol. nauk: 10.02.05 / S. P. Konovecz`. – K., 2002. – 167 s.
7. Lepeshaw I. Ja. Prablemy frazealagychnaj stylystyky y frazealagychnyj normy / I. Ja. Lepeshaw. – Minsk: Navuka i tjehnika, 1984. – 264 s.
8. Smerchko A. A. Frazeologichni innovaciyi yak vidobrazhennya spry`jnyattya svitu: avtoref. ... dy`s. kand. filol. nauk: 10.02. 01 / A. A. Smerchko. – K., 1997. – 22 s.