докт. екон. наук, проф., Башнянин Г. І., канд. екон. наук, Гончарук Л. Я., канд. екон. наук, Підлипна Р. П., Тесля А. І. ВПЛИВ СТРАТЕГІЧНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ НА СОЦІАЛІЗАЦІЙНИЙ ЦИКЛ

проф., Башнянин Г. І., докт. екон. наук – Львівська комерційна академія

Гончарук Л. Я., канд. екон. наук – Львівська комерційна академія

Підлипна Р. П., канд. екон. наук – Львівська комерційна академія

Тесля А. І. – Львівський національний університет імені Івана Франка

ВПЛИВ СТРАТЕГІЧНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ НА СОЦІАЛІЗАЦІЙНИЙ ЦИКЛ

Формування соціалізаційного циклу відбувається під впливом двох основних факторів: власне економічної хвилі; проведення відповідної антициклічної політики держави. Економічний цикл виступає основним детермінантом соціалізаційного циклу. Взаємозв’язок соціалізаційного і економічного циклів пояснюється тим, що економічний спад супроводжується звуженням процесів соціалізації, економіка починає посилено капіталізуватися і завдяки цьому вона має можливість швидко вийти з економічного спаду. А в періоди економічного піднесення, навпаки, економіка посилено соціалізується, що врешті-решт і спричиняє економічний спад. Проблема полягає лише в тому, наскільки глибоким і точним є збіг обох циклів: економічного і соціалізаційного. На наш погляд, вони дещо зміщені в часі .

В період економічного спаду масштаби соціалізації звужуються, а у період економічного піднесення, навпаки, розширюються. Під впливом проведення державою певної антициклічної політики соціалізаційний цикл зміщується вправо щодо економічного циклу: рівень соціалізації мінімізується «за точкою» найнижчих обсягів виробництва, а максимізується «за точкою» максимальних обсягів виробництва. Таке зміщення соціалізаційного циклу щодо власне економічного зумовлюється проведенням відповідної державної антициклічної політики. В періоди економічного спаду стимулююча антициклічна політика держави дещо зменшує соціалізаційні процеси, а в періоди економічного піднесення, навпаки, – їх підвищує, посилюючи тим самим соціалізаційну хвилю, яка формується насамперед під впливом економічної хвилі.

Зміщення соціалізаційного циклу щодо власне економічного зумовлюється також функціонуванням політичного ринку. За умов лівого спрямування політичного ринку соціалізація посилюється, а за умов правого спрямування, навпаки, – звужується із одночасним посиленням капіталізації.

Як і економічний цикл, соціалізаційний також може бути двояким: коротким і довгим. Довгий соціалізаційний цикл формується та розвивається як під впливом власне довгого економічного циклу, так і під впливом відповідної стратегічної політики держави. Ця стратегічна політика держави, на відміну від поточної, спрямована не на згладжування економічного циклу, а на відбір тієї чи іншої стратегічної моделі соціально-економічного розвитку. Залежно від характеру стратегічної соціальної політики держави можна умовно виділити три основні моделі соціально-економічного розвитку.

По-перше, це соціал-демократична модель, за якою суспільний сектор економіки неухильно розширюється. Для того, щоб суспільний сектор економіки розширювався в історичній перспективі, необхідно, щоб держава на кожен певний момент часу проводила активну функціональну соціальну політику. Це означає, по-перше, що за умови вибору соціал-демократичної моделі розвитку функціональна політика держави матиме проциклічний, а не антициклічний характер, по-друге, вона буде високоефективною лише у віддаленій чи, точніше, гіпервіддаленій історичній перспективі, а з позицій поточного моменту (найближчих економічних ефектів) така політика може бути в економічному аспекті не такою високоефективною, або навіть і низькоефективною.

По-друге, це центристська (або нейтральна) модель соціально-економічного розвитку, за умови якої суспільний сектор – стабільний (і не розширюється, і не звужується, або і розширюється, і звужується дуже незначно). Для того, щоб економіка розвивалася за центристською схемою, необхідно, щоб функціональна (поточна) соціально-економічна політика держави була спрямована на активну капіталізацію. Лише за умови такої активної функціональної (поточної) капіталізації об’єктивне розширення суспільного сектору економіки, що викликане об’єктивним економічним розвитком і є його безпосереднім продуктом, буде нейтралізовуватися тією чи іншою мірою і сформується стабільний суспільний сектор у структурі національної економіки.

По-третє, це ліберальна або консервативна, як її інакше позначають у сучасній економічній літературі, модель соціально-економічного розвитку. Практична реалізація цієї моделі призводить до формування такої структури національної економіки, в якій суспільний сектор (у своїй частці) звужується. Вважається, що ліберальна соціально-економічна політика високоефективна в короткотривалому ринковому періоді, зате вона може виявитися не такою високоефективною у віддаленішій чи гіпервіддаленій історичній перспективі. Для того, щоб національна економіка розвивалася за схемою ліберальної чи консервативної моделі, необхідно в кожен поточний момент часу проводити функціональну соціально-економічну політику, спрямовану на активну капіталізацію економіки, точніше, на її гіперкапіталізацію. Лише така функціональна гіперкапіталізація здатна не лише нейтралізувати в повному обсязі об`єктивне розширення суспільного сектору економіки, викликане об`єктивним ходом економічного розвитку, а й навіть звузити суспільний сектор понад його об`єктивні межі.

Таким чином, за умов практичної реалізації соціал-демократичної і ліберальної моделей соціально-економічного розвитку формується національна економічна структура з, відповідно, надмірним і недостатнім розвитком суспільного сектору економіки. В Україні на сучасному етапі розвитку національної економіки її суспільний сектор (у його власному значенні, без тієї частки державного сектору, що охоплює виробництво і реалізацію несуспільних благ) має тенденцію до звуження, що свідчить про практичну реалізацію ліберальної (консервативної) моделі соціально-економічного розвитку.

Інтегральна динамічна економічна ефективність соціалізації (за весь період довгого соціалізаційного циклу) залежить від ступеня розвитку суспільного сектору національної економіки. За цим параметром суспільний сектор економіки може бути нормально чи оптимально розвиненим, недостатньо розвиненим і надмірно розвиненим. Нормально чи оптимально розвинений він лише в демократичних суспільствах, в яких панівним є конкурентний політичний ринок. У таких суспільствах інтегральна динамічна ефективність соціалізації позитивна чи навіть значно позитивна. В суспільствах з недемократичними традиціями і так званою «правою» монополізацією політичного ринку розвиток суспільного сектору економіки – недостатній, а інтегральна динамічна ефективність соціалізації – нульова чи незначно позитивна (гіпопозитивна). І, нарешті, за умов панування політичного ринку з «лівою» монополізацією розвиток суспільного сектору економіки – надмірний, що також формує у підсумку нульовий або слабопозитивний інтегральний динамічний економічний ефект. Зазначене вище дає підстави вважати, що однаково низькоефективна як надмірна, так і недостатня соціалізація економічного розвитку. Лише оптимальна чи нормальна соціалізація формує більш-менш стабільний і позитивний інтегральний динамічний економічний ефект. В Україні на сучасному етапі ринкового реформування вітчизняної економіки розвиток суспільного сектору економіки недостатній внаслідок, як однієї із своїх причин, «правої» монополізації політичного ринку. Це також дає підстави стверджувати, що інтегральна динамічна економічна ефективність соціалізації в перехідній економіці України або нульова, або незначно позитивна (гіпопозитивна).

Література:

1. Башнянин Г.І. та ін. Економічні системи. Т. 1 / За ред. Г.І. Башнянина. – Львів: Вид-во ЛКА, 2006. – 484 с.

2. Башнянин Г. І. Метрологічні економічні системи: Вступ у загальну теорію і методологію формування економічних параметрів / Г.І. Башнянин. – Львів: Новий Світ – 2000, 2005. – 1083 с.

Пошук по сайту

Конференции

Please publish modules in offcanvas position.