Цебенко А. М. ЦЕРКОВНА ПОЛІТИКА ЧЕХОСЛОВАЦЬКОГО УРЯДУ В 50 – 70-Х РР. ХХ СТ.

Цебенко А. М.

Львівський національний університет ім. І. Франка.

ЦЕРКОВНА ПОЛІТИКА ЧЕХОСЛОВАЦЬКОГО УРЯДУ В 50 – 70-Х РР. ХХ СТ.

На початку 50-х рр. ХХ ст. у церковній політиці чехословацької влади починають з’являтися елементи атеїстичного спрямування. Держава посилила контроль над представниками церковної ієрархії[2, c.513]. Гнучкість деяких параграфів закону від 24 жовтня 1948 р. «Про захист народно-демократичної республіки» давала можливість органам місцевої влади легалізувати боротьбу проти Церкви, священиків та віруючих[3, c.148]. За відвідання уроків релігії, яке з 1953 р. стало добровільним, школярі піддавалися дискримінації зі сторони адміністрації шкіл.

Нові проблеми Православній Церкві принесло урядове рішення від 24 липня 1954 р. про скасування державної реєстрації релігійного визнання громадян. Багато колишніх греко-католиків сприйняло це як можливість перейти на римо-католицький обряд[5, c.330].

Продовжувалось втручання держави у внутрішньо-церковні справи. Архієпископ Симеон (Яковлевич) вважає, що єпископ Оломоуцько-Брненський Честмір (Крачмар) вимушений був залишити кафедру через свою опозицію до політичного втручання державної влади у внутрішнє життя Церкви[7, c. 3].

З кінця 50-х років ХХ ст. політика чехословацького уряду щодо Церкви набула чітко вираженого антицерковного спрямування, про що свідчать таємні урядові розпорядження[1]. В них є вказівки для владних структур щодо контролю над діяльністю Церков. Восени 1953 р. голова Державного управління у церковних справах перестав бути членом уряду, а голова Словацького управління - членом Ради уповноважених, тобто сталось пониження рівня цих інституцій. Постановою уряду від 16 червня 1956 р. ліквідовано Державне управління у церковних справах, а його функції передані до міністерства освіти, де був створений новий спеціальний відділ[6, c.142].

Свій атеїстичний курс держава законодавчо закріпила у новій Конституції, прийнятій 11 липня 1960 р. У шістнадцятому параграфі другого розділу «Соціальна структура» зазначалося, що «будь яка культурна політика в Чехословаччині, розвиток освіти, науки і виховання проводяться в дусі наукового світогляду, марксизму-ленінізму, і в тісному зв’язку з життям і діяльністю громадян»[8]. Тобто Конституція проголошувала ідеологію марксизму-ленінізму основою розвитку науки, освіти та виховання.

Чехословацька влада в боротьбі з релігією часто перевершувала Радянський Союз. Храми були напівпорожніми. Траплялися випадки, що навіть на великі свята в храмі молились Митрополит, священик-настоятель і дві емігрантки-хористки[4].

5 січня 1968 р. першим секретарем ЦК Компартії Чехословаччини став Александр Дубчек. Почалася «Празька весна» - короткий період лібералізації та демократизації соціалістичного режиму в ЧССР. У квітні 1968 р. була прийнята програма демократичних реформ, яка передбачала свободу віросповідань.

В результаті політичних і соціальних змін уряд Чехословаччини 13 червня 1968 р. видав постанову «Про економічне забезпечення Греко-Католицької Церкви», чим дозволив її діяльність[9, c.49-50]. Постанову підписав заступник голови уряду Г. Гусак. Це дало можливість колишнім греко-католикам повернутись назад до Греко-Католицької Церкви. Цікавий той факт, що один і той же політик (Г. Гусак), який в 1950 р. одним розчерком пера ліквідував ГКЦ в Словаччині, згодом, як представник нового політичного відродження, таким же одним розчерком пера її відновив.

У зв'язку з подіями 1968 р. в релігійних громадах виникали серйозні суперечки між греко-католиками та православними за храми. Ускладнювало проблему ще й те, що державна влада з цього питання не мала єдиної думки. Рішення уряду часто залежало від того, чия сторона була більш непіддатливою. Той факт, що православні були спадкоємцями тих, хто будував храми, і самі дбали про їх благоустрій, не було прийнято до уваги. Окружні комісії власником храму часто вважали ту громаду, яка була більш чисельною і впливовою. Православні опинялися в меншості, і тому було дуже важко домогтися угоди на використання храмів.

Література:

  1. Архів протоієрея Мілана Герки.Plán hlavných ůloh na cirkevno-politickom úseku v kraji na IV. Štvrtrok 1958. Tajné! Odbor školsta a kultúry rady KNV – cirkevné odd. v Prešove[копія]; Operativny plan ůloh na cirkevno-politickom úseku na I. Štvrtrok 1960. Tajne! Odbor školsta a kultúry – referát pre veci cirkevné rady KNV v Prešove[копія].

  2. Моравчикова М. Государство и Церковь в Словакии // Робберс Г. Государства и религии в Европейском Союзе (опыт государственно-конфессиональных отношений). – М., 2009.– С. 507-542.

  3. Палінчак М.М. Держава і церква у Чехословаччині в 40-50-х роках XX століття // Науковий вісник Ужгородського національного університету. – Ужгород, 2010. – С. 146-150.

  4. Память: Стоятель за веру // Вера. – Сыктывкар, 2000. – [Цит. 2012, 21 червня]. – Режим доступу: http://www.rusvera.mrezha.ru/352/8.htm

  5. Konečný S. PravoslávnacírkevnaSlovenskupodruhejsvetovejvojne // Felekezetek, egyházpolitika, identitás. Budapest, 2007. – S. 321-339.

  6. Letz R. Cirkevná politika štátu na Slovensku v rokoch 1948 – 1989. // Felekezetek, egyházpolitika, identitás. - Budapest, 2007. - S. 131-147.

  7. Simeon, arcibiskup. 60 let olomoucko-brněnske eparchie. // Sůl země. – Olomouc, 2009. – Č.4. – S. 2-3.

  8. Ústava Československé socialistické republiky. – [Цит. 2012, 27 грудня]. – Режим доступу:http://www.psp.cz/docs/texts/constitution_1960.html

  9. Vládne nariadenie z 13. júna 1968 ohospodárskom zabezpečeni gréckokatolíckej cirkvi štátom // Kalendár gréckokatolíkov 1969. – Bratislava, 1969. – S. 49-50.

Пошук по сайту

Конференции

Please publish modules in offcanvas position.