Кліменко Марина Миколаївна
здобувач кафедри адміністративного та фінансового права ННІ земельних ресурсів та правознавства НУБІП України
СУЧАСНИЙ СТАН ЧИННОГО ЗАКОНОДАВСТВА, АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСОБИ ЗАХИСТУ ПРАВ НА ЗЕМЕЛЬНІ ДІЛЯНКИ
З появою в Україні адміністративних судів, спірні питання осудності земельних суперечок, пов'язаних з визнанням недійсними рішень органів місцевого самоврядування за розпорядженням землями, стали дуже часто проявлятися в судовій практиці. Як показує судова практика, однією з найбільш суттєвих проблем в цій сфері є розмежування компетенції адміністративних, загальних і господарських судів по розгляду цих суперечок. Обумовлена ця проблема тим, що в земельних правовідносинах органи державної влади і місцевого самоврядування могли виступати як органи, які здійснюють владні управлінські функції, так і як органи, за допомогою яких територіальна община або держава реалізує своє право власника землі. При цьому в стосунках, де органи виконавчої влади і місцевого самоврядування виступали в ролі власників землі, вони визнавалися судами рівним учасниками земельних стосунків з фізичними і юридичними особами, а спори між цими суб'єктами підлягали розгляду за правилами господарського (цивільного), а не адміністративного судочинства. За умови застосування такого підходу, невирішеною залишалася проблема відносно того, що, виступаючи від імені власника землі, органи місцевого самоврядування або виконавчої влади все ж залишалися суб'єктами владних повноважень, а справи в спорах з ними могли розглядатися і за правилами адміністративного судочинства.
З метою усунення суперечок Конституційний Суд України у своєму рішенні від 1 квітня 2010 року № 10-рп/2010 надав офіційне тлумачення положень частини 1 статті 143 Конституції України, пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 ЗК України, пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, приводом для розгляду у справі стало конституційне представлення Вищого адміністративного суду України [1].
Відповідно до вищезгаданого рішення встановлено що, вирішуючи питання розпорядження землями територіальних громад, органи місцевого самоврядування діють як суб'єкти владних повноважень. При цьому до публічно-правових спор, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, відносяться і земельні суперечки фізичних і юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язаних з оскарженням його рішень, дій або бездіяльності. Цим рішенням Конституційний Суд України дав вичерпну відповідь на питання, яким судом, і за якими правилами повинні вирішуватися земельні суперечки. Рішення Конституційного Суду є обов'язковим, остаточним, і оскарженню не підлягає.
Відносно питань застосування прийнятого Конституційним Судом України рішення до існуючих і виникаючих в майбутньому земельних спор необхідно враховувати, що відповідно до положень статей 67, 73 Закони України «Про Конституційний Суд України» його рішення застосовуються з моменту їх прийняття. При цьому положення вказаного рішення Конституційного Суду України застосовується лише до тих земельних спор, які виникли після його прийняття. Таким чином, прийняте рішення не доцільно застосовувати як основу для зміни осудності в тих спорах, які виникли і продовжують розглядатися судами за правилами цивільного (господарського) судочинства на момент ухвалення вказаного рішення.
Виходячи з нашої судової практики вирішення земельних суперечок, в переважній більшості випадків суб'єкти господарювання поєднують позовні вимоги про визнання недійсним договорів оренди або про спонукання до укладення договору оренди з вимогою про визнання недійсним відповідного рішення органу місцевого самоврядування або місцевої державної адміністрації. При цьому розгляд такого роду об'єднаних позовних вимог ускладнює те, що відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України акти суб'єктів владних повноважень підлягають оскарженню саме в порядку адміністративного судочинства. При цьому переважна більшість суперечок за участю суб'єктів владних повноважень, які були пов'язані з оскарженням рішень цих суб'єктів відносно розпорядження земельними ділянками, судді розглядали по правилами, встановленими КАС України, виходячи з того, що відповідач є суб'єктом владних повноважень в земельних стосунках, а тому суперечка є публічно правовою.
При розгляді земельних суперечок необхідно керуватися також постановою пленуму Вищого Господарського Суду України № 10 від 24 жовтня 2011 року «Про деякі питання підвідомчості і осудності справ господарським судам». Згідно, вказаної постанови господарські суди розглядають справи в спорах, які виникають із земельних стосунків, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, оскільки земля є об'єктом власності громадянських прав і обов'язків за договорами і використовується в господарській діяльності на підставі рішень власника правових угод. До цієї категорії слід відносити справи, пов'язані із захистом права власності або користування землею, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, які захищають свою громадянську права і інтереси, які охороняються законом [2].
При цьому до компетенції господарських судів, відповідно до п.17 постанови не відноситься розгляд справ по спорах: про оскарження рішень (нормативно-правових актів або актів індивідуальної дії), прийнятих суб'єктом владних повноважень, яким останній зобов'язує суб'єкта господарювання вчинити певні дії, утриматися від здійснення певних дій або нести відповідальність; про оскарження суб'єктом господарювання дій (бездіяльності) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, іншого суб'єкта владних повноважень, їх посадової або службової особи, що випливають з наданих їм владних управлінських функцій, якщо ці дії (бездіяльність) не пов'язані із стосунками, врегульованими господарським договором; між суб'єктами владних повноважень з приводу їх компетенції у сфері управління; з приводу укладення і виконання адміністративних договорів; за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Інші справи за участю господарюючих суб'єктів і суб'єктів владних повноважень не мають ознак справ адміністративної юрисдикції і повинні розглядатися господарськими судами на загальних підставах. До таких справ належать усі справи в суперечках про право, що виникають із стосунків, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавство.
Нині Україна продовжує удосконалювати систему адміністративного правосуддя, яка наділяє громадян правом оспорювати дії або бездіяльність державної влади, - починаючи з чиновників органів місцевого самоврядування і центральних органів і закінчуючи президентом - шляхом поводження із скаргою до адміністративного суду.
Окрім цього, при розгляді земельних суперечок фізичних і юридичних осіб адміністративними судами позитивним може стати той факт, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доведення правомірності свого рішення, дії або бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Це може служити підставою для поліпшення положення приватних осіб в такому процесі. В той же час, не слід забувати, що остаточна відповідь на питання про особливості застосування рішення Конституційного Суду України і його вплив на правове положення фізичної або юридичної особи в кожній конкретній суперечці може дати лише судова практика, для формування якої вимагається тривалий час.
Література:
-
Рішення Конституційного Суду України від 1 квітня 2010 року № 10-рп/2010 Офіційний веб-сайт Верховной Ради України; – [Електронний ресурс] – Режим доступу:http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v010p710-1
-
Постанова Пленуму Вищого Господарського Суду України № 10 від 24 жовтня 2011 року «Про деякі питання підвідомчості і осудності справ господарським судам»; [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v0010600-11