Кожедуб Т. Г. ІННОВАЦІЙНІ МЕТОДИ ВИКЛАДАННЯ УРОКІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ У ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

аспірантка кафедри теорії і методики фізичного виховання

Кожедуб Тетяна Геннадіївна

Дніпропетровський державний інститут фізичної культури і спорту, Україна, м. Дніпропетровськ

ІННОВАЦІЙНІ МЕТОДИ ВИКЛАДАННЯ УРОКІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ У ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

 

Одним з головних напрямків роботи загальноосвітніх навчальних закладів є діяльність, яка спрямована на збереження фізичного здоров’я дітей. Дбати про фізичне здоров’я, формувати розумові і фізичні якості покликана фізична культура і спорт. Збереження фізичного, психічного і соціального здоров’я дітей – одне з найважливіших завдань нашого суспільства( М. Я. Виленский, 2010).

Основними причинами такої ситуації, на думку таких дослідників як Г.П. Грибан ,2009; В.П. Губа ,2008; Т.Ю. Круцевич 2009; Л.І. Лубишева 2007; О.М. Бацина 2009 та ін., є дефіцит рухової активності протягом всього терміну навчання у освітніх закладах, зумовлений недосконалістю діючих державних програм з фізичного виховання та недостатнім рівнем культури здорового способу життя всіх суб’єктів освіти.

Сьогодні традиційний урок фізичної культури забезпечує, в середньому, до 20% необхідної тижневої рухової активності, близько 50% дітей не мають стійкого інтересу до уроків з фізичної культури (Г.В. Безверхня, 2004).

За останні роки процесу ефективності формування теоретичних знань приділялась увага науковців. Аналіз спеціальної літератури дає підстави стверджувати, що формування знань у галузі фізичної культури учнів загальноосвітніх шкіл має велике значення. Але на нинішньому етапі існують проблеми в плануванні, організації та методиці викладання теоретичного матеріалу в системі уроків фізичної культури (Д.І Барановська,2005; М.А. Зубаль,2004; В.О. Кінденко,1999). Цілеспрямоване формування знань повинно здійснюватися через розвиток в учнів творчої активності через інтегровану діяльність, яка включає в себе і пізнання, і спілкування, і гру, і посильну працю (Дубогай О.Д., 2004). Потребує вивчення питання формування теоретичних знань, які є передумовою виховання потреби у заняттях фізичними вправами, глибокого і стійкого інтересу. Важливо зазначити, що на думку фахівців (В.Г. Ареф’єв, Г.А. Єдинак, 2001, Б.М.Шиян,2003), знання сприяють якісному оволодінню руховими навичками, формуванню потреби до фізичного вдосконалення, усвідомленого ставлення до свого здоров’я.

Таким чином, особливої уваги набуває проблема пошуку інноваційних підходів для свідомого ставлення до занять фізичною культурою і спортом школярів.

Дослідження проводилося згідно зі Зведеним планом науково-дослідної роботи у сфері фізичної культури і спорту на 2011-2015рр. за темою «Науково-теоретичні основи інноваційних технологій у фізичному вихованні різних груп населення» (номер Державної реєстрації 0111U001169).

У сучасному світі освіта є соціальною і духовною опорою життєдіяльності людей. Для сучасного суспільства впровадження інноваційних технологій в освіту має не стільки теоретичне, скільки практичне значення, оскільки в умовах глобалізації воно стосується його історичного розвитку та перспектив, які пов’язані з так званими «високими технологіями».

Інноваційні педагогічні технології можна класифікувати за основними групами, це:

- традиційні педагогічні технології;

- педагогічні технології на основі особистісно орієнтованого педагогічного процесу;

- педагогічні технології на основі активізації та інтенсифікації діяльності учнів;

- педагогічні технології на основі підвищення ефективності управління та організації навчального процесу;

- педагогічні технології на основі дидактичного вдосконалення та реконструювання матеріалу;

- окремі предметні педагогічні технології;

- альтернативні педагогічні технології;

- вроджені педагогічні технології;

- педагогічні технології розвиваючого навчання.

Специфіка предмета і уроку фізичної культури в загальноосвітньому закладі, особливості змісту і побудови навчальної програми обумовлюють ряд вимог до планування теоретичного розділу.

Перше. Слід починати з визначення змісту кожної програмної теми та уточнення обсягу цього змісту з урахуванням пізнавальних можливостей учнів конкретного віку та допустимого ліміту часу для викладу відповідної інформації в процесі визначених занять. Потім необхідно намітити можливі взаємозв'язки і наступність змісту однорідної і суміжних тематик, представлених у програмах кожного окремого і різних класів. Це дозволяє об'єднати всю сукупність пропонованого програмою теоретичного матеріалу в цілісну систему знань, якою повинні оволодіти учні в межах конкретної теми, розділу програми, річного циклу, навчання в загальноосвітньому закладі.

Друге. При визначенні місця конкретних тем в навчально-виховному процесі необхідно враховувати терміни і освітню спрямованість змісту уроків з різних предметів. Це дозволить використовувати міжпредметну інтеграцію змістовного забезпечення теоретичної підготовки учнів, показати учням практичну значимість засвоєння теоретичного матеріалу, підвищити ефективність формування знань.

Третє. Виклад теоретичного матеріалу за обсягом необхідно планувати такими частинами, які вписуються в структуру і зміст конкретного уроку без шкоди для рухової активності і які учні в змозі освоїти протягом наміченого часу. Це вимагає поділу об'ємних тем на логічно пов'язані з утримання підтеми. Виклад їх послідовно в серії уроків забезпечує системність знань і сприяє ефективності їх засвоєння.

Четверте. Один з головних ознак повноцінності системи теоретичної підготовки - чіткість визначення завдань. В їх формулюваннях повинно бути з якомога більшою визначеністю вказано, яку передбачається засвоїти інформацію, яке особистісне значення матимуть формуються знання, яким чином отримані знання можна реалізувати в фізкультурної діяльності в сьогоденні і майбутньому [1].

Іновацiйнi педагогiчнi технології підпорядкованi конкретнiй метi, дають позитивний результат при спiльнiй роботi педагогiв (викладачiв) та учнів (студентiв), спрямованi на впровадження нововведень у змiст, методи, форми та засоби навчально-виховної роботи.

Ознаками інноваційних технологій є:

1. Концептуальність (опора на конкретну наукову концепцію або систему уявлень).

2. Інноваційність (створення, сприйняття, освоєння і оцінювання нововведень; упровадження та розповсюдження педагогічних інновацій).

3. Проектованість (гарантоване досягнення цілей; проектування навчально-виховного процесу, його алгоритмізація).

4. Системність (наявність ознак системи: логіка процесу, взаємозв’язок усіх його складових, цілісність).

5. Керованість (наявність цілепокладання, можливість постійного зворотного зв’язку; поетапність діагностики; корекція результатів).

6. Ефективність (ефективність за результатами та оптимальність за затратами, гарантованість досягнення визначеного стандарту навчання).

7. Можливість відтворення (можливість використання інноваційної технології в інших однотипних навчальних закладах) (Гуслова М.Н,2010; Шапран О.І.,2008; Панфилова А.П.,2009).

Розробка і реалізація інноваційної педагогічної технології активізує діяльність дослідників і практиків в аспекті пошуку найбільш ефективних форм, засобів і методів підвищення результативності діяльності. Це припускає використання новітніх досягнень науки і практики з метою виключення невиправданих витрат часу і ресурсів; прогнозування і проектування діяльності того, хто навчає, і тих, кого навчають, з метою запобігання її корекції по ходу виконання; використання засобів інформаційних технологій.

 

Література:

1. Черних В.П. Освітні інновації в Національному фармацевтичному університеті: [навч.-метод. посіб.] / Черних В.П. Кайдалова Л.Г, Толочко В.М., Вахрушева Т.Ю. – Х.: Вид-во НФаУ, 2005. – С. 20-21.

2. Шапран О.І. Інноваційні педагогічні технології: теорія та практика використання у вищій школі: [монографія] / Шапран О.І., Доброскок І.І., Коцур В.П., Нікітчина С.О. – Переяслав-Хмельницький, Видавництво С.В Карпук, 2008. – 285 с. – ISBN 978-966-8906-23-7

Пошук по сайту

Конференции

Please publish modules in offcanvas position.