к. е. н., Чубучна О. В., к. е. н., Глушко К. С., Мазуркевич Л. О. ЩОДО ПРОБЛЕМ СОЦІАЛЬНОЇ СПРАВЕДЛИВОСТІ В УМОВАХ ПАНУВАННЯ ПРИВАТНОЇ ВЛАСНОСТІ В ЕКОНОМІЦІ

к. е. н., доц., Чубучна О. В., к. е. н., Глушко К. С., ст. викл., Мазуркевич Л. О.

Автомобільно-дорожній інститут ДВНЗ «Донецький національний технічний університет», Україна, м. Горлівка

ЩОДО ПРОБЛЕМ СОЦІАЛЬНОЇ СПРАВЕДЛИВОСТІ В УМОВАХ ПАНУВАННЯ ПРИВАТНОЇ ВЛАСНОСТІ В ЕКОНОМІЦІ

 

Проблема соціальної справедливості у всі часи існування людства була і є актуальною у всіх країнах світу, хоча поняття соціальної справедливості кожного разу розумілося по-різному. В сучасній незалежній Україні проблема соціальної справедливості є надзвичайно актуальною, має свої особливості і суперечності, оскільки країна розвиває свою економіку в умовах панування приватної власності.

Соціальна справедливість найчастіше розглядається як соціальна або суспільно-філософська категорія. Однак економічна складова в розумінні соціальної справедливості у суспільстві беззаперечна. В «Сучасному економічному словнику» поняття «соціальна справедливість» визначається як «поняття, яке включає забезпечення рівності можливостей індивідів брати участь в трудовій діяльності, оплату праці у відповідності з її кількістю і якістю, задоволення невідкладних потреб населення з використанням суспільних благ, недопущення надмірної поляризації у розподілі доходів, багатства, раціональне використання позитивних здібностей людей» [1, с. 85].

Таким чином, соціальна справедливість є вагомим чинником високого розвитку виробництва і відображає перш за все певний рівень рівності або нерівності людини в даному суспільстві. Інакше кажучи, справедливість передбачає еквівалентний обмін діяльністю і результатами праці [2, с. 85]. А для цього необхідно забезпечити рівні умови доступу до праці всього економічно активного населення країни, вирівнювати доходи населення та систематично і планомірно здійснювати соціальну підтримку найнужденніших членів суспільства. Отже, на наш погляд, в розумінні соціальної справедливості і слід окреслити ряд складових, за наявності яких вона і може існувати, а також проаналізувати ситуацію з соціальною справедливістю в умовах панування приватної власності в Україні:

1. Забезпечення економічно активної частини трудових ресурсів країни трудовими місцями і рівним доступом до них кожного.

В умовах приватної власності на засоби виробництва існують певні негативні тенденції у економічній поведінці населення. Найменш захищеними виявляються робітники, які оформлюються на роботу до приватних підприємств; ті, що зайняті неповний трудовий тиждень; ті, що самозайняті тощо. Саме вони випадають з правового поля регулювання трудових відносин і практично не мають захищеності на робочому місці. А отже, вони випадають з поля зору офіційної статистики як за зайнятістю, так і за рівнем доходів, не можуть розраховувати на державну допомогу в разі необхідності. В незалежній Україні з початку 90-х років ХХ століття було втрачено багато робочих місць внаслідок руйнівних процесів в економіці в перехідному періоді. Це позначилось негативно не тільки на проблемах справедливого професійного працевлаштування, а й взагалі на неможливості працювати стабільно і мати дохід. Крім цього далеко не кожна людина має можливість взагалі отримати роботу. Є певні категорії людей, яких на роботу не беруть, або беруть неохоче і розмір заробітної плати майже не перевищує прожитковий мінімум – це колишні в’язні, мігранти тощо.

2. Забезпечення оплати праці відповідно до її кількості і якості, справедливе регулювання доходів населення і недопущення його різкої соціальної диференціації.

Ця проблема досить гостро постає саме в капіталістичному суспільстві, у тому числі і в сучасній Україні. За роки незалежності в нашій країні вже відбувся певний перерозподіл капіталів, суспільство зазнало суттєвої диференціації. Населення розділилося на дві основні групи: багаті і бідні. Причому диференціація їх доходів настільки велика, що в країні практично відсутній так званий «середній клас». Приблизно 8% населення мають доходи в межах млн.-млрд., а всі інші – від мінімальних (на рівні прожиткового мінімуму) до 2,5 – 3-х тисяч грн. Багатим належать всі засоби виробництва країни, всі підприємства, газо- та енергосистеми, засоби масової інформації та телекомунікації тощо. Бідним не належить нічого. Заробітна плата робітників суттєво варіює не тільки від приналежності підприємств (державні або приватні), але й від місця роботи, від того, в якому місті розташоване підприємство. І тут мова не йде ні про кількість, ні про якість самої праці. Отже, принцип радянського періоду «від кожного за здібностями, кожному за працею» залишається актуальним і сьогодні, оскільки українська влада на початку відродження капіталізму в країні проголосила розбудову ринкового господарства з людським (соціальним) обличчям. Однак, ваучерна приватизація 2002 року не ставила на меті збагатити кожного. Справжньою метою був перехід до розвитку ринкових відносин в економіці країни, а це було можливе тільки за умов встановлення приватної власності на засоби виробництва в колишній соціалістичній Україні.

В Трудовому Кодексі зазначено, що кожна людина має на своєчасну і в повній мірі сплачену справедливу заробітну плату за свою працю. Така заробітна плата покликана забезпечити достойне існування не тільки самого робітника, але й його родини. За умов приватної власності на засоби виробництва практично кожний приватний підприємець сам визначає, коли сплачувати і яку заробітну плату встановити. Однак і державні підприємства в сучасній Україні не завжди і не всі виплачують робітникам заробітну плату вчасно і в повному обсязі.

3. Задоволення невідкладних потреб населення з використанням суспільних благ.

За даними національних соціологічних опитувань, проведених УІСД та ЦСМ [3, с. 63], що протягом 2009-2010 рр. матеріальне положення економічно активного населення України значно погіршилося внаслідок збільшення кількості сімей з низькими доходами. А за результатами моніторингу Інституту соціології НАН України останні роки свідчать, що близько 40% працюючих не можуть знайти роботу, яка б відповідала їх запитам, а третина – не має можливості працювати з повною віддачею і отримувати достатній дохід. Це унеможливлює задоволення навіть першочергових потреб самих робітників та членів їх сімей. Так, у 2010 році третині населення (34 %) не вистачало доходів на продукти харчування, на купівлю необхідного взуття і одягу [4, с. 91].До того ж в умовах панування приватної власності ціни на продукти харчування мають тенденцію на зростання, а споживання необхідних продуктів населенням – до постійного зниження.

4. Раціональне використання позитивних здібностей людей.

В умовах панування приватної власності у суспільстві набуває гостроти розвиток особистості, її освіта, зайняття за інтересами, відпочинок, медичне обслуговування тощо. Всі складові всебічного розвитку людини стають під загрозою, оскільки ВСЕ за умов капіталізму є платним. Якщо у людей не вистачає власних доходів для забезпечення невідкладних потреб, то про розвиток власної особистості мова вже йти не може. А отже ця складова соціальної справедливості в Україні поки не здійсненна.

Аналіз ситуації в Україні щодо особливостей прояву соціальної справедливості за умов приватної власності показує, що соціальна справедливість і приватна власність є категоріями не сумісними. Фінансова криза, яка сьогодні спостерігається в розвинутих країнах світу, де панує приватна власність, безпосередньо погіршує становище населення: падають реальні заробітні плати, зростає безробіття, збільшується кількість бідного населення тощо.

В той самий час в спеціальній Декларації Генеральної асамблеї ООН відзначено, що «соціальний розвиток і соціальна справедливість – необхідні умови для підтримання миру і безпеки, як в середині кожної окремої країни, так і у взаємовідносинах між ними» [5]. Цим затверджується важливість досягнення соціальної справедливості в кожній країні для подальшого соціального розвитку, зняття напруження і подолання гостроти між багатими і бідними. Українські вчені не тільки констатують факт, що в нашій країні існують суттєві проблеми щодо подолання нерівності і соціальної несправедливості, але й намагаються розрахувати, за яких умов існуватиме соціальна справедливість в українському суспільстві. Так, за розрахунками О. Ярош і А. Пушкарьова за формулою демократичного розподілу Парето [6, с. 76] для існування соціальної справедливості в Україні розподіл багатства повинен бути наступним: не більше 104 тис. чол. можуть мати дохід у розмірі 10 тис. грн. щомісяця; міліонерів, які мають дохід в 1 млн. грн., повинно бути не більше 10 чол.; міліардерів сучасне українське суспільство дозволити собі не може.

Отже, приватна власність по своїй суті не може спів існувати з соціальною справедливістю, оскільки основою приватної власності є несправедливість.

 

Література:

1. Райзберг Б. А. Современный экономический словарь / Б. А. Райзберг, Л. Ш. Лозовский, Е. Б. Стародубцева. – М., 2000.

2. Полозенко Д. Основные направления социальной политики на современном этапе развития экономики Украины / Д. Полозенко // Экономика Украины. – 2011. – № 7. – С. 83–89.

3. Балакирева О., Нору А. Влияние социально-экономического неравенства на экономическое поведение населения Украины / О Балакирева, А. Нору // Экономика Украины. – 2011. – № 11. – С. 60–68.

4. Балакирева О., Ноур А. Взаимосвязь экономического неравенства, социального отторжения и социальной мобильности / О Балакирева, А. Нору // Экономика Украины. – 2012. – № 8. – С. 86–96.

5. Декларация МОТ о социальной справедливости в целях справедливой глобализации. Международная конференция по труду, 97 сессия. – Женева, «PublicationduBIT», 2008. – 26 с.

6. Ярош О., Пушкарёв А. Пути преодоления социальной несправедливости и неравенства в Украине. / О. Ярош, А. Пушкарёв // Экономика Украины. – 2011. – № 3. – С. 70–77.

Пошук по сайту

Конференции

Please publish modules in offcanvas position.