Лаврик Олександр Леонідович
Старший викладач кафедри фінансів та кредиту
Харківського національного університету імені В.Н. Каразина, Україна.
СТРАХОВІ КОМПАНІЇ, ЯК АЛЬТЕРНАТИВНЕ ДЖЕРЕЛО ФІНАНСУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ
У зв’язку із необхідністю фінансування економічного зростання в Україні, все більшого значення набуває розвиток страхового ринку як принципово нового напрямку залучення ресурсів для фінансування економіки. Діяльність страховиків, як інвесторів є досить привабливою, а їх інвестиційних потенціал є недооціненим в нашій країні. Останнім часом діяльність страхових компаній стала виходити далеко за межі страхової діяльності, тим самим перетворюючи їх на найпотужніші фінансово-кредитні інститути. Страховий сектор є важливою ланкою в системі фінансового посередництва в промислово-розвинутих країнах світу, де страхові компанії за розміром загальних активів перебувають на другому місці після банківських інститутів [3]. Тобто найголовніше завдання страхових компаній як фінансових посередників – спрямувати рух капіталу до ефективних споживачів.
На розвинених ринках страхові компанії входять до числа провідних інституційних посередників. Акумулюючи значні кошти у формі страхових та пенсійних внесків, ці структури розміщують їх на фінансових ринках [1]. Капітал страховиків перебуває у грошовій формі переважно на стадії його залучення. У подальшому в процесі здійснення інвестиційної діяльності частина грошових коштів трансформується в активи, формуючи таким чином інвестиційний портфель страховика. Його склад, структура, обсяг, сама можливість формування портфеля шляхом участі в інвестиційному процесі визначаються, зокрема, кількісними та якісними характеристиками інвестиційного потенціалу страхової компанії [1]. У практичній діяльності багатьох страхових компаній, у тому числі й зарубіжних, фінансові інвестиції є пріоритетним напрямком інвестування й передбачають вкладення в цінні папери, у статутні капітали суб’єктів господарювання, депозитні вкладення.
Вибір напрямків інвестування вітчизняними страховиками дещо відрізняється від підходу їх іноземних колег. Наприклад, у світовій практиці активи інституційних інвесторів лише на 4—7 % формуються за рахунок банківських інструментів, тоді як основна частина коштів інвестується в акції (близько 60 %) та боргові цінні папери (близько 25 %) [3]. Така ситуація зумовлюється низькою дохідністю банківських депозитів у розвинутих ринкових країнах та високою дохідністю інструментів фондового ринку. Водночас в Україні банківські депозити залишаються традиційно популярним напрямом здійснення інвестицій: порівняно з іншими інструментами фінансового ринку вони давали досить високий гарантований доход. Крім того, робота з банками щодо розміщення коштів на депозитних рахунках характеризується низькими витратами [4]. Розвиток страхових компаній, збільшення обсягів акумульованих ними фінансових ресурсів створюють сприятливі умови для розвитку економіки тому, що страхові фонди спрямовуються на інвестування найважливіших об’єктів через участь страхових компаній у кредитуванні або прямому інвестуванні різноманітних виробничих та соціальних об’єктів [3]. Світовий досвід показує, що страхові компанії мають можливість акумулювати фінансові ресурси у вигляді страхових внесків у декілька разів більше аніж середні й майже потужні комерційні банки. Однак це відбувається тільки при певних економічних та фінансових умовах, високому рівні розвитку фінансового і перш за все фондового ринку, значному рості добробуту населення. Саме суттєве поліпшення матеріального добробуту населення, масштабного розвитку великого, середнього й малого бізнесу формує основу розвитку страхового ринку [2]. Найсуттєвішу роль в інвестиційній діяльності страхових компаній відіграє співідношення загальних активів та страхових резервів. Так обсяг останніх й визначає інвестиційний потенціал страхової компанії. Динаміка активів страхових компаній України а також динаміка страхових резервів за період 2006 – 2011 рр. наведена на рис. 1., рис. 2. [складено автором, з даних сайту держфинпослуг].
Повний текст статті за посиланням