Дротік І. О. КОМП’ЮТЕРНЕ ТЕСТУВАННЯ ЯК ІННОВАЦІЙНА ТЕХНОЛОГІЯ КОНТРОЛЮ ЯКОСТІ ЗНАНЬ

Дротік І. О.

ВП «Слов'янський технікум Луганського національного аграрного університету»

КОМП’ЮТЕРНЕ ТЕСТУВАННЯ ЯК ІННОВАЦІЙНА ТЕХНОЛОГІЯ КОНТРОЛЮ ЯКОСТІ ЗНАНЬ

 

У час реформування освіти України велика увага приділяється розвитку комп’ютерних технологій, їх місцю в системі науки, технічному та практичному використанню.

Для підвищення якості знань студентів необхідно шукати нові, інноваційні форми викладання навчального матеріалу, які давали б найбільший ефект, найвищий коефіцієнт засвоєння нового матеріалу, відкривали можливості для активного залучення студентів до навчального процесу.

Одним із шляхів підвищення якості навчання я вважаю удосконалення ефективності контролю рівня знань студентів. Необхідність систематичного контролю за засвоєнням матеріалу сумнівів не викликає. Але треба намагатись не тільки фіксувати знання студентів, а й впливати на хід і результати всього навчального процесу, знайти найефективніший спосіб перевірки знань. На мою думку, однією з найважливіших проблем сучасної освіти є оцінювання знань студентів в процесі всього навчання. Ефективним та перспективним шляхом її подолання є технологія комп’ютерного тестування.

Зрозуміло, що комп’ютерне тестування не може цілком замінити традиційних форм контролю знань, заснованих на безпосередньому спілкуванні викладача зі студентом. Традиційний контроль виконує дуже важливі функції – викладач має змогу виявити прогалини у знаннях, визначити емоційно-психологічний стан кожного студента. Але разом з цим традиційні форми контролю дуже часто носять суб’єктивний характер і не дозволяють отримати інформацію про реальний рівень підготовленості студента. Комп’ютерне тестування гарантує підвищення об’єктивності навчальних досягнень кожного окремо взятого студента. Таким чином, традиційні методи перевірки й оцінювання знань у поєднанні з новими технологіями відкривають широкі можливості.

Комп’ютерне тестування як інноваційна технологія контролю знань студентів виконує наступні функції:

1) контролююча функція – визначає базовий рівень знань, вивчає глибину і обсяг їх засвоєння, порівнює плановане з дійсними результатами та встановлює ефективність використовуваних викладачем методів, форм і засобів навчання;

2) навчальна функція – полягає у вдосконаленні знань та умінь, їх систематизації; сприяє узагальненню та систематизації знань;

3) розвиваюча функція – стимулює пізнавальну активність студентів, розвиває їх творчі здібності;

4) виховна функція – полягає у вихованні відповідального ставлення до навчання, спонукає більш серйозно і регулярно виконувати завдання, є умовою виховання наполегливості, звички до регулярної праці;

5) орієнтуюча функція – її сутність в отриманні інформації, наскільки засвоєний і як глибоко вивчений навчальний матеріал окремим студентом або групою студентів;

6) діагностична функція – полягає в отриманні інформації про помилки, недоліки і прогалини в знаннях студентів, про кількість і характер помилок. Результати діагностичних перевірок допомагають вибрати найбільш інтенсивну методику навчання;

7) прогностична функція – у результаті перевірки отримують підстави для прогнозу про хід певного відрізка навчального процесу: чи достатньо сформовані конкретні знання, вміння та навички для засвоєння наступної порції навчального матеріалу (розділу, теми). Прогноз допомагає отримати вірні висновки для подальшого планування та здійснення навчального процесу.

Якщо з тестами в тій чи іншій мірі ознайомлені всі викладачі, то про технологію їх складання інформація розповсюджена недостатньо. Правильно складені тести не повинні вимагати великих затрат часу. Водночас вони досить повно відображають ступінь засвоєння навчального матеріалу студентами.

Проаналізувавши велику кількість тестових завдань, можна виділити наступні їх основні типи, які можна успішно застосовувати при складанні тестових завдань для комп’ютерного тестування: альтернативні (питання типу правильно/неправильно), числове питання (відповіддю є число), коротка відповідь (відповіддю є одне слово), питання на встановлення відповідності (із двох запропонованих списків треба створити логічні пари), множинний вибір (завдання на вибір однієї або кількох правильних відповідей), розгорнута відповідь (відповідь записується у вигляді одного або декількох речень), перестановки (завдання, в яких потрібно переставити елементи списку в потрібній послідовності за заданим критерієм), визначення області (на зображенні необхідно вказати відповідно до завдання той чи інший фрагмент - «гарячу область»).

При складанні тестових завдань треба намагатись використовувати якнайбільше різних типів запитань. Це сприяє уникненню вгадування правильної відповіді студентами та підвищує рівень об’єктивного оцінювання навчальних досягнень.

Але використання різних типів тестових завдань ще не гарантує якісного змісту. Однією з основних умов якісно складеного тесту є необхідність дотримання загальних вимог до кожного тестового завдання. Сформулюємо найважливіші з них: завдання повинно бути сформульовано чітко, однозначно та лаконічно; не можна опускати суттєвих деталей, без яких вибір правильної відповіді складний або неможливий; в основі завдання бажано писати дієслово (наприклад, «визначити», «записати», «відмітити»); використовувати зрозумілу лексику, прості синтаксичні конструкції; не вживати слів "зазвичай", "часто", "в основному"; не використовувати подвійне заперечення; слова, які повторюються у варіантах відповідей, перенести до основи завдання; варіанти відповідей мають бути однаково привабливі, приблизно однакові завдовжки; із завдання потрібно вилучити всі асоціації, що підказують вибір правильної відповіді; частота вибору варіантів правильної відповіді в усіх завданнях має бути приблизно одинакова; неправильні відповіді повинні бути досить правдоподібними; у варіантах відповідей не рекомендується використовувати слова "всі", "жоден", "ніколи", "завжди", "названі вище"; жоден з варіантів відповідей не повинен бути частково правильною відповіддю, яка за певних умов може розглядатись як правильна; не можна в межах одного тесту використовувати завдання, в яких одна відповідь випливає з іншої.

Після того, як тест був сформований, на завершальному етапі його необхідно перевірити на якість. Цей процес дослідження можна розподілити на три етапи:

1) збір емпіричних даних;

2) обробка отриманих даних;

3) інтерпретація отриманих результатів з метою доведення тесту до рівня відповідності критеріям якості.

На першому етапі збору даних необхідно забезпечити єдині умови проходження тесту для всіх (вибір оптимального часу тестування, вірного попереднього інструктажу, якісних матеріалів тощо). Велику увагу слід приділити розробці інструкції до виконання тесту. Перед початком тестування викладач повинен чітко оголосити наступні основні вимоги: пояснити, навіщо потрібен тест, повідомити, які результати очікуються; пояснити, чому необхідно прикласти максимум зусиль для його виконання; надати можливість для тренінгу, щоб студенти ознайомились з інтерфейсом програми, за допомогою якої відбувається тестування; повідомити про обмежений час тестування; повідомити до кого звернутись у випадку технічних проблем з обладнанням.

Після збору даних починається етап статистичної обробки. Найпростіший метод – складання матриці даних. Зазвичай, всі результати оцінюються дихотомічно, тобто за кожну вірну відповідь виставляється одиниця, а за невірну – нуль. Якщо на деяке окреме завдання тесту всі студенти отримали один бал, то це означає, що завдання надто легке. Якщо ж в матриці знайдеться завдання, яке складається тільки з нулів, то це свідчить про його надмірну складність. Такі завдання треба або вилучити з тесту, або переформулювати.

В результаті отримаємо тест, що відповідає високим стандартам якості, який дає змогу максимально об’єктивно оцінити рівень навчальних досягнень студентів.

Беззаперечно, що комп’ютерне тестування як інноваційна технологія навчання має наступні переваги: об’єктивність (незалежність результатів тестування від особистих стосунків викладача та студента); простота поточного оцінювання знань студентів; рівні умови та вимоги до знань студентів; забезпечення необхідної повноти знань та умінь; ефективне використання часу (зменшує порівняно з традиційним опитуванням затрати часу); самоконтроль студентами своїх знань; індивідуалізація темпу проходження тесту; можливість одночасної перевірки знань значної кількості студентів; контролює не тільки теоретичні, але й практичні знання; привчає студентів до систематичної роботи.

Тестовий контроль рівня знань студентів може бути не тільки поточним, а й підсумковим – застосовуватись під час проведення модульних підсумків, диференційованих заліків, державних іспитів.

Отже, результати оцінювання за допомогою комп’ютерного тестування виявляють глибину знань студентів і можуть бути використані на всіх етапах засвоєння навчального матеріалу.

 

Література:

1. Челышкова М.Б. «Теория и практика конструирования педагогических тестов» - М.: «Логос», 2002.

2. Машбиц Е.И. «Психолого-педагогические проблемы компьютеризации обучения» - М.: «Педагогика», 1988.

3. Клайн П. «Введение в психометрическое программирование: Справочное руководство по конструированию тестов» - Киев, 1994.

4. Балыхина Т.М. «Словарь терминов и понятий тестологии» - М., 2000.

Пошук по сайту

Конференции

Please publish modules in offcanvas position.