Фурсік Л. І. ПРОБЛЕМИ МУЗИЧНО-ПЕДАГОГІЧНОГО РЕПЕРТУАРУ

УДК 781.1:780.616.32 

 

Фурсік Л.І.

Луцький педагогічний коледж, Україна, Луцьк

ПРОБЛЕМИ МУЗИЧНО-ПЕДАГОГІЧНОГО РЕПЕРТУАРУ

 

У статті висвітлюються проблеми підбору музично-педагогічного репертуару, засоби і методи, необхідні для подолання цих труднощів.

Ключові слова: музично-педагогічний репертуар, класична музика, сучасна музика, музичний фольклор, дитяче музикування.

Фурсик Л.И. ПРОБЛЕМЫ МУЗЫКАЛЬНО-ПЕДАГОГИЧЕСКОГО РЕПЕРТУАРА/ Луцкий педагогический колледж, Украина, Луцк

В статье освещаются проблемы выбора музыкально-педагогического репертуара, способы и методы, необходимые для решения этих трудностей.

Ключевые слова: музыкально-педагогический репертуар, классическая музыка, современная музыка, музыкальный фольклер, детское музыцирование.

Fursik L.I. THE PROBLEMS OF MUSIC-PEDAGOGICAL REPERTOIRE/ Lutsk Teachers College, Ukraine, Lutsk

In this article show the problems of the selection of music-pedagogical repertoire and means or methods, that are necessary for overcoming these difficulties.

Key words: the music-pedagogical repertoire, classical music, modern music, folk music, children music making.

Питання про те, яке місце повинен займати класичний і сучасний репертуар у роботі з учнями, в принципі давно вже вирішене: всі пишуть і говорять про розумне співвідношення творів композиторів-класиків і сучасних авторів. Правда на практиці це співвідношення розуміється досить по-різному.

Д.Кобилянський писав про дві крайності, з якими доводиться мати справу в практиці музично-педагогічної роботи. Одна з цих крайностей – страх сучасної музики, яка ніби розхитує основи класичної музичної логіки, псує учням не тільки музичний слух, але й руки, голос… Друга – це намагання деяких композиторів-авангардистів довести, що фольклор і класика ніби виховують юних музикантів у дусі консерватизму і неможливості сприймати «справжнє» нове мистецтво.

В першій половині XVIII ст. і в більш ранні роки у більшості випадків звучала сучасна музика. Спеціальної музики для дітей цей час ще не знає. Ті посібники і легкі п’єси, які використовувались для навчання дітей і дорослих, тісно пов’язані із всім стилем і характером торішньої музичної літератури. Композитор, педагог і виконавець майже завжди поєднувались в одній особі і це відображалось на музично-педагогічній літературі. Купере, Рамо, Скарлатті в багатьох своїх клавірних творах розв’язували в своїй неподільній єдності художні і педагогічні завдання.

І в другій половині століття музично-педагогічна література іде на рівні із сучасною музикою. В середині століття відбувся сталевий перелом, і музичне мислення, наприклад, Ф.Є.Баха різниться від мислення його батька. Він готує майбутніх слухачів і виконавців своєї музики не тільки своїм методичним трактатом, але й тими п’єсами, які входять до нього і написані в новому стилі. Тоді ж, у другій половині століття, не без прямої взаємодії ідей французьких просвітителів і Песталоцці, які звернули увагу на деякі риси дитячої психології, зароджується жанр дитячої інструментальної п’єси.

Інше положення складається в першій половині ХІХ ст. В цей період ні один великий композитор майже не звертається до написання фортепіанно-педагогічної музики.

Шуман – Ось кому судилося своїм «Альбомом для юнацтва» (1848) зблизити дух і виразні засоби педагогічної літератури із змістом і формою сучасної музики, із мовою романтиків.

Тим же шляхом пішов і П.І.Чайковський у своєму «Альбомі» (1878), заклавши основи російської дитячої фортепіанної музики.

В кінці першої половини ХХ ст. настав новий етап в історії інструментальної музики для дітей, пов’язаний із творчістю Б.Бартока. Не слід забувати, що своїм сучасним прочитанням музичного фольклору Барток стимулював й інших авторів до використання народних пісень і танців у творах педагогічного репертуару.

Після Бартока до дитячої музики звернулись ще два композитори – П.Хіндеміт і К.Орф, який пише п’єси для колективного дитячого музикування на спеціальних інструментах.

Тепер вернемось до питання про те, в якій мірі стиль фортепіанних п’єс, написаних радянськими авторами із педагогічною ціллю, дозволяє підготувати учнів до сприйняття кращих творів сучасної музики.

Популярні і зараз п’єси композиторів старшого покоління – наприклад, Майкапара і Гедіке, - хоча і мають ряд корисних якостей, але по образному змісту і стилістиці застаріли. Ці п’єси не володіють тими високими художніми якостями, які б дозволили їм, подібно класичній музиці Баха, дитячим п’єсам Шумана і Чайковського, жити «вічно».

Значну роль у зближенні нашої дитячої інструментальної музики із сучасними творами для дорослих зіграв збірник С.Прокоф’єва «Дитяча музика» (1935). Вирішенню цього завдання допомогли багато п’єс Шостаковича, Кабалевського, Хачатуряна, Словімського, Гавриліна.

Але далеко не всі педагоги включають у репертуар твори, написані сучасними авторами. Більшість із них впевнені в тому, що класика є і продовжує бути однією із важливих сторін музично-педагогічного репертуару. В чому помилковість таких суджень? Не в тому звичайно, що класика повинна займати значне місце в репертуарі студентів. Діло в іншому: не будучи в силах перемогти інертність свого консервативного слуху і зрозуміти мову сучасної музичної п’єси, ці педагоги не помічають тієї нічим не замінної користі, яку приносить студенту розучування нової сучасної п’єси. Це проявляється в тому, що в кращих своїх прикладах музика ця відображає сучасне життя, передає притаманними їй інтонаційними засобами інтереси, надії, думки, переживання, близькі сучасній молоді.

Крім того, слід зауважити, що робота над твором, традиції виконання якого ще не сформувались, тому і особливо корисна, що ні педагог, ні студент не мають можливості опиратися на приклади інтерпретації. В класі хорошого і ініціативного педагога ці обставини можуть допомогти створенню атмосфери творчих пошуків. Можна зіграти по-різному, можна взяти такий темп, а можливо краще зіграти трохи повільніше, чи, навпаки, трохи скоріше; можна зіграти з педаллю, а можливо краще передасть характер музики сухувата звучність.

Виходячи із вище сказаного, можна зробити висновок, що на любому етапі навчання музичному мистецтву класика повинна бути доволі широко представлена в репертуарі студентів. Без практичного засвоєння класики не зрозуміти і сучасної музики. З іншої сторони, без знання сучасної музики не знайти і переконливої для сучасного сприймання трактовки музичної класики.

Не всяка музика написана композитором наших днів, може бути віднесена до сучасної. Мається на увазі творчість тих, хто не чує сучасне життя, лише повторює давно відоме і забуває, що істинний композитор іде і повинен іти дещо попереду того, до чого вже дійшла масова слухова свідомість. Це, зокрема, стосується тих авторів, які маніпулюють стандартними виражальними засобами, час від часу вставляючи дисонансні звучання. Істинно сучасною може бути і проста, заснована на народній пісні чи танці п’єса, автор якої тонко скористався в її обробці музичними засобами нашого часу.

Наша інструментальна дитяча музика ще чекає свого реформатора. Хто ним стане? Звичайно той, хто, з однієї сторони просто і легко зуміє індивідуальними засобами передати внутрішній світ дитини і його оточуючу дійсність, і з другої сторони – зможе встановити при цьому плідні зв’язки між дитячою і сучасною «дорослою» музикою.

 

Література:

1. Баренбойм Л.А. Музична педагогіка і виконавство. – «Музика», 1974.

2. Блаукопф См. К. Наші пошуки. – «Рад.музика», 1968.

3. Кабалевський Д. Композитори світу – дітям світу. – «Рад. культура», 1966.

4. Міліч Б.Є.Виховання учня-піаніста. – «Муз.Україна». К., 1982.

5. Тімакін Є. Виховання піаніста. – «Рад. композитор». М., 1984.

References:

1. Barenboim LA Music education and performance. - "Music", 1974.

2. Blaukopf See K. Our quest. - "Rad.muzyka", 1968.

3. D. Kabalevsky Composers world - children of the world. - "Sov. Culture ", 1966.

4. Milich B.Ye.Vyhovannya student pianist. - "Muz.Ukrayina." K., 1982.

5. Timakin E. Education pianist. - "Sov. composer. "M., 1984.

Пошук по сайту

Конференции

Please publish modules in offcanvas position.