кандидат філологічних наук, Карабльова О. В. ЗМІНА ҐЕНДЕРНИХ РОЛЕЙ ЯК ЧИННИК СЮЖЕТОСКЛАДАННЯ В НОВЕЛІСТИЦІ ІРИНИ ВІЛЬДЕ

УДК: 821.161.2–32.09"19"

 

ЗМІНА ҐЕНДЕРНИХ РОЛЕЙ ЯК ЧИННИК СЮЖЕТОСКЛАДАННЯ В НОВЕЛІСТИЦІ ІРИНИ ВІЛЬДЕ

кандидат філологічних наук, Карабльова О. В.

ДВНЗ “Донбаський державний педагогічний університет”

 

Доведено, що зміна особливостей “гендерних ролей” / “гендерних стереотипів” пов’язана з занепадом патріархальної культури. Схарактеризовано внесок Ірини Вільде в модерністський дискурс, а саме – зміну концепції жінки. Підтверджено, що збільшення варіантів жіночих гендерних ролей у новелістиці письменниці є чинником сюжетоскладання, який модифікує класичні сюжетні схеми. Аналіз новел “Ольга Борисюкова”, “Кури”, “Топорище” обгрунтовує думку, що основу сюжетного конструкту цих новел становить зміна гендерних ролей.

Ключові слова: зміна гендерних ролей, фемінізм, маскулінність, гендерний конфлікт, концепція, жінки, сюжет.

 

Кандидат филологических наук, Караблева О. В. Изменение гендерных ролей как фактор сюжетосложения в новеллистике Ирины Вильде / Донбасский государственный педагогический университет, Украина, Славянск

Доказано, что изменение особенностей “гендерных ролей” / “гендерных стереотипов” связана с упадком патриархальной культуры. Охарактеризован личный вклад Ирины Вильде в модернистический дискурс, а именно – изменение концепции женщины. Подтверждено, что увеличение вариантов женских гендерных ролей в новеллистике писательницы является фактором сюжетосложения, который модифицирует классические сюжетные схемы. Анализ новелл “Ольга Борисюкова”, “Куры”, “Топорище” доказывает, что основой сюжетного конструкта этих новелл является смена гендерных ролей.

Ключевые слова: смена гендерных ролей, феминизм, маскулинность, гендерний конфликт, концепция женщины, сюжет.

 

PhD of Philology, Karablyova O. V. Changing of gender roles as a factor in plot-making of Iryna Wilde`s short stories / Donbas State teachers’ Training University, Ukraine, Slovyansk

The author proves that changing of features of "gender roles" / "gender stereotypes" associates with the decline of the patriarchal culture. The author determines the Iryna Wilde`s contribution in modernistic discourse especially in the changing of the concept of woman. It is confirmed that the increase of variants of female gender roles in writer`s short stories is a factor in plot-making that modifies the classical narrative schemata. The analysis of the short stories named "Olga Borysyukova", "Hens", "Ax-handle" justifies the view that the basis for the plot construct of these short stories is changing of gender roles.

Keywords: changing of gender roles, feminism, masculinity, gender conflict, concept, women, plot.

 

Вступ. Конфлікти, які виникають внаслідок перегляду ґендерних ролей чоловіка та жінки в системі соціальних взаємин, є ґендерними. Перенесення такого ґендерного конфлікту в художній твір є знаменням часу модернізму, до якого так близько стояла Ірина Вільде.

Ґендерний конфлікт існує на різних рівнях соціальної дійсності, оскільки породжується диференціацією ґендерних ролей. На найвищому рівні ґендерний конфлікт цілком відповідає соціальному, тотожний соціальному, оскільки соціальні групи чоловіків та жінок реалізують власні задуми у відповідності до своїх переконань, моральності та фізичної спроможності. На рівні особистісних взаємин ґендерні конфлікти представлені у родинній та професійній сферах. Гендерний конфлікт може проступати і як внутрішньо особистісний, тобто індивідуальний [5].

Поняття “ґендерних ролей” тісно пов'язане з поняттям “ґендерних стереотипів”. Ґендерні стереотипи – це сформульовані в культурі уявлення про поведінку людей. Ґендерні ролі – це набір очікуваних варіантів поведінки чоловіків та жінок [4]. У ситуації Західної України початку ХХ ст. зміна ґендерних ролей пов'язана із занепадом патріархальних норм поведінки, які характеризуються наступними особливостями:

1) переконаність в тому, що повинно існувати розмежування жіночих та чоловічих ролей у суспільному та родинному житті;

2) чоловіку належить провідна активна роль у суспільстві та родинному житті, жінці – підпорядкована;

3) уявлення про відмінність жіночих та чоловічих цінностей: сім'я й любов – головні цінності жінок; справа, робота, самореалізація поза родиною – цінності чоловіків;

4) чоловік є головним у сім'ї та відповідає за поповнення її бюджету;

5) головна роль жінки – материнство;

6) осуд жіночого прагнення до самореалізації поза родиною та заперечення орієнтації жінки на кар'єру, професійні досягнення тощо;

7) переконання в тому, що необхідно розвивати та закріпляти особливі риси поведінки дівчинки;

8) уявлення про природність патріархальної моделі суспільства, про її зумовленість біологічними відмінностями статей;

9) заперечення рівності прав чоловіка та жінки.

Початок ХХ ст. у західній Україні ознаменований занепадом цих патріархальних уявлень та протиставленням традиційній ґендерній ролі жінки як берегині сімейного вогнища – новітньої ролі інтелектуалки та творця. З приходом радянської влади на західні землі процес занепаду патріархальних уявлень значно прискорився, у зв'язку із пропагандою рівності прав чоловіка та жінки. Феміністська критика спрямована проти дискурсу патріархальної (“чоловічої”) культури, закликає до переосмислення, здійснюючи акт подолання владних залежностей та стереотипів традиційної культури. Феміністичні погляди активно пропагувалися соціалістичною доктриною, зокрема наскрізною ідеологемою феміністичного сенсу стало стверджуване уявлення про “безстатевість” української літератури, про конструювання статевої ідентичності на основі політичної моделі “ворог-патріот”, про побудову жіночого стереотипу селянки, робітниці, доярки з вузлуватими руками та грубуватими манерами. Такого роду фемінізм став дозволеним у системі соціалістичного реалізму. Художні твори 30-50-х років ХХ ст. містили цілі галереї подібних жіночих типажів, які вибудовувалися на достовірних началах, мали прототипів, які були навіть документально завіреними. Всі вони разом, звичайно, поруйновували існуючі патріархальні уявлення та несли ідеологічне навантаження – втілювали зразкових персонажів будівників комунізму. Творчість Ірини Вільде раннього періоду припадає саме на розквіт такої соцреалістичної концепції жінки. Тим цікавіше помітити, що письменниця не прагне йти в унісон цій традиції, цікавиться більш рафінованими, більш варіативними станами жіночої психології, ніж ті, які були дозволені ідеологією радянської держави. В її творчості опозиція “ворог-патріот” збагачується численними відтінками та модифікаціями як першого, так і другого настільки, що грань між ними стає інколи непомітною. Особистий внесок Ірини Вільде у деконструкцію патріархальних уявлень, отже, не обмежувався доктриною соцреалізму та феміністичним спрямуванням всередині цього культурного утворення.

Політична програма фемінізму, яка передбачає колективне і насамперед жіноче щастя в справедливому суспільстві, де панує економічна, політична та соціальна рівність, схожа на політичну програму марксизму, який також пропагує політичну та соціальну рівність, але серед представників різних класів, а не статей. Як у марксизмі, так і у фемінізмі, ідея нерівності породжує погляд на суспільство як на сферу боротьби за гегемонію, за перерозподіл культурних і політичних символів. Тому фемінізм ніколи не виживався із сфери культурологічного застосування в СРСР, хоча, звичайно, не був схожий на свої західні варіанти, оскільки підпорядковувався завданням діючої ідеології.

Збільшення варіантів жіночих ґендерних ролей у творчості Ірини Вільде не тільки є об'єктивним фактом, а й чинником сюжетоскладання, який значно модифікує існуючі класичні та модерністські сюжетні схеми новел. Адже саме за рахунок збільшення жіночих ґендерних ролей у малій прозі письменниці сюжетна модель зазнає змін та утворюється її специфічна сюжетна схема оповіді та членування подієвості.

У новелі “Ольга Борисюкова” сюжет народжується саме на матеріалі зміни гендерних ролей та зіставлення жіночого досвіду у довоєнній західній Україні. Молода ланкова Ольга Борисюк – символ нового ставлення до жінки та до її обов'язків у суспільстві. Вона не тільки краще за всіх працює, а й здатна експромтом виголошувати промови на великих жіночих зібраннях у Львові. І. Вільде дуже точно змальовує хвилювання дівчини через такий раптовий злет: маючи замалий досвід для виголошення промов, які б були цікавими всім людям, Ольга таки наважується вийти на сцену, оскільки вона є заручницею соціальної детермінації жінки як будівника соціалізму. Її гендерна соціальна роль не передбачає відмову від виступу, не передбачає відсутність у ній зрілого політичного світогляду. Незрілість такого соціального пророка письменниця демонструє через спробу дівчини звернутися до старої вчительки за допомогою у складанні промови. Обтяжливість гендерної ролі, яка випала на долю дівчини, проглядає в її підході до виступу як до імпульсивної чуттєво-політичної декларації. Адже, вислухавши промову Гнатюкової, яка заявила, що власним коштом оплатить машину для колгоспу, Ольга усвідомлює, що заготовлена нею промова про гарний будиночок з килимами, який вона прагне собі заробити, не повинна звучати на цих зборах та інтуїтивно приходить до промови зовсім іншого ґатунку: “Себе, передусім себе мала Ольга на думці, коли говорила, що багато наших колгоспників мимоволі ще тягнуться до пережитків минулого.... Оті пережитки, оті забобони – це наче пирій і будяки на колгоспному лані... А ми, сказала, ті колгоспні лани прополемо, а ми той пирій із корінням повириваємо...” [2, с. 210]. Особисті бажання та прагнення тут вступають у конфлікт із зумовленою ґендерною визначеністю, яка нав'язливо проступає у поведінці Ольги.

Зміна ґендерних ролей також становить основу сюжетного конструкту у новелі “Кури”. Вказівкою на цю зміну є специфічна зав'язка – думка Івана про жіночу самодостатність: “Подумав, що відколи живеш отут під лісом, то ще не бачив, щоб жінки самі дуба стинали” [1, с. 3]. Ґендерний тип зав'язки – не новина для малої прози Ірини Вільде. Орієнтуючи свого читача на ґендерні аспекти життя простих людей західноукраїнського регіону, письменниця постійно дбає про впізнаваність ситуацій та прикмет побуту. Створюючи природне середовище, узвичаєну проблематику життя, вона наполегливо навертає на усвідомлення зміни ґендерних акцентів у суспільстві.

У новелі “Кури” зміна ґендерних ролей не просто філософема тексту, а й своєрідна гра із залученням фольклорної пам'яті: “Але бо й ти, Іване, був сміху вартий, коли влетів до хати з ціпом. Мой, бра, а хто ж з ціпом до курей кидається? Ти акурат нагадував собою того чоловіка з казки, що помінявся з жінкою роботою. До курей треба делікатно, чоловіче, а ти з гуком-фуком – маєш тепер купу трупів” [1, с. 5]. Кумедна ситуація “війни” з домашньою птицею постійно інтерпретується через теорію гендеру, врешті, письменниця додає ще й житейської мудрості як своєрідного коментаря: “Хіба це життя для чоловіка, коли самому треба посуд мити і за курми ганятися? А хіба це життя для жінки, коли мусить сама в ліс по дерево їхати?” [1, с. 5]. Вибудовуючи розгортання сюжету як нагромадження міркувань такого типу, І. Вільде досягає мети – створює ефект “гендерної” стурбованості Івана, розкриває перед читачем його таємний намір посвататися до Анни, щоб розірвати це коло заміни гендерних ролей, щоб жіночу роботу виконувала жінка, а чоловічу – чоловік. В уяві Івана постає ідилія – патріархальна родина, в якій жінка приносить чоловікові молока і йому більше не набридають кури.

Далі Іван не витримує та йде до Анни з таємним наміром посвататися. Глумлива новела “Кури”, втім, навіть не передбачає вдалого походу для Івана. Натомість при зустрічі із Анною Іван одержує мотивації щодо всіх випадків, пов'язаних із зміною гендерних ролей, і виходить, що його, Івана, жінки вже більше не потребують, бо внаслідок соціальної детермінації вся чоловіча робота передбачливо виконується за державною волею. Кумедність ситуації Івана підсилюється ще й тим, що його взагалі називають “не чоловіком”. Такий прийом винищення основ маскулінності, як бачимо, часто використовується Іриною Вільде. Вся структура новели “Кури” будується за законами діалогу, рівноважні діалоги персонажів Анни та Івана, урівноважена дуалістична структура аргументованості тощо. Наприклад, якщо Іван прагне висловлюватись фразеологізмами (“бабська кучма, то не чоловіча голова”), то Анна відповідає йому так само (“не такий страшний вовк, як його малюють” [1, с. 9]). Іван та Анна презентують дві гендерні позиції, два ймовірних світи, урівноважених у принципах організації праці, родини, господарства. При цьому недолугий Іван, знову ж таки, потрапляє у поле дії концепту занепаду батьківського міфу, у світлі якого тільки й можна тлумачити його незграбну поведінку, повне нищення маскулінної культури. Зневіра у патріархальній жіночій залежності як у перспективі суспільного розвитку, – ось провідна думка новели. Вся її сюжетна структура виструнчується довкола авторського задуму продемонструвати зміну ґендерних ролей на матеріалі буденного сільського життя, такого відомого кожному. Будь-яка спроба накреслити іншу сюжетну модель новели “Кури” буде помилковою, оскільки тільки прихований у ній ґендерно-соціальний аспект й становить пружину колізії – запоруку сюжетного руху.

Зміна ґендерної ситуації в країні з приходом радянської влади складає сюжет не однієї новели Ірини Вільде. Наприклад, у новелі “Топорище” (1947 р.) звичайна жіноча сварка раптово виявляє ґендерне підґрунтя, адже непорозуміння, яке виникає між давніми подругами Марією та Параскою було спровоковане саме зміною ґендерної ситуації у колгоспі. Параска відмовляється дати Марії топорище на тій підставі, що чоловіка немає вдома – немає у кого спитати дозволу, а без такого чоловічого дозволу дати топорище вона не може. Обурена Марія, “знаючи добре, хто в цій хаті голова” [3, с. 184], жадає помсти та вирішує на жіночих зборах поставити питання про надмірну родинну залежність Параски та невідповідність її посаді жінорга (жіночого організатора): “Чекай, небого, чекай! Вже я змалюю тебе на жіночих зборах, коби скоріше дочекатися. Та ти з трибуни ніби за жіночі права... Інших жінок бунтуєш, щоб не давали собі чоловікам кілля на голові тесати, а сама що? Тихше води – нижче трави?” [3, с. 184].

Помітні зміни на селі у сімейних взаєминах представляють нову ґендерну ситуацію, засновану на рівності чоловіка та жінки, на їхній взаємозамінності. Патріархальний страх перед чоловіком пішов у небуття, тому відмова дати сокиру через відсутність чоловічого дозволу так дивує Марію. Перед читачем виникають жінки, які “без громадської праці вже жити не можуть”. Проте у новелі “Топорище” також немає ґендерної рівноваги, оскільки жінки проявляють таку активність, таку самостійність, що складається враження про їхнє панування не тільки у сім'ї, а й у колгоспі та суспільстві. Параска “починає лупцювати чоловіка по плечах” [3, с. 187], працює жіноргом, а жіночі збори на селі стали чимось на зразок жіночого контролю за сільрадою та чоловіцтвом. Така нова реальність дещо ідеалізується Іриною Вільде, динамічні зміни у суспільних взаєминах відразу відображаються на родинних: Дмитро раптово здає позиції та перестає ревнувати жінку до суспільно-корисної роботи. Він не тільки примиряється із ситуацією, коли жінка може домінувати у сім'ї, на виробництва та в суспільстві, а й вирушає діставати деталі для молотарок цілком задоволеним та веселим. Данина радянському соцреалістичному пафосу будівника комунізму, безперечно, в цій новелі є, проте акценти в сюжетній структурі поставлені на зміні ґендерної ситуації на селі.

Висновки. Фемінність / маскулінність представляє у творчості Ірини Вільде змістовну сутність образів та приховану пружину сюжетів. Саме зміни в осмисленні фемінного / маскулінного спричинили більшість дихотомій, які мають виразний сюжетний сенс, тобто зміна ґендерних ролей чоловіка / жінки тощо. В цьому аспекті зміна ґендерних ролей має чи не найбільший сюжетний потенціал, оскільки виявляє залежність ґендерних ролей у літературних сюжетах Ірини Вільде від структури суспільства та громадянських взаємовідношень у ньому.

 

Література:

1. Вільде, Ірина. Кури [Текст] / Ірина Вільде. – К.: Держлітвидав України, 1953. – 23 с.

2. Вільде Ірина. Ольга Борисюкова // На порозі / Ірина Вільде. – К.: Державне видавництво “Художньої літератури”, 1955. – С. 199–211.

3. Вільде Ірина. Топорище // На порозі / Ірина Вільде. – К.: Державне видавництво “Художньої літератури”, 1955. – С.183–189.

4. Цебрук М. А. Гендер, гендерные роли, гендерная адаптация, гендерно-ролевой конфликт: соотношение понятий [Текст]. – Минск, 2008. http: // www.pacademy.edu.by/academ/doc/kpu/2008/cebruk.doc.

5. Цебрук М. А. Особенности гендерно-ролевого конфликта в раннем юношеском возрасте: внутриличностный уровень проявления // Психологический журнал. – № 4. – 2008. – С.63–67.

 

References:

1. Vilde, Iryna. Kury [Tekst] / Iryna Vilde. – K.: Derzhlitvydav Ukrainy, 1953. – 23 s.

2. Vilde Iryna. Olha Borysiukova // Na porozi / Iryna Vilde. – K.: Derzhavne vydavnytstvo “Khudozhnoi literatury”, 1955. – S. 199–211.

3. Vilde Iryna. Toporyshche // Na porozi / Iryna Vilde. – K.: Derzhavne vydavnytstvo “Khudozhnoi literatury”, 1955. – S.183–189.

4. Tsebruk M. A. Hender, hendernыe roly, hendernaya adaptatsyya, henderno-rolevoy konflykt: sootnoshenye ponyatyy [Tekst]. – Mynsk, 2008. http: // www.pacademy.edu.by/academ/doc/kpu/2008/cebruk.doc.

5. Tsebruk M. A. Osobennosty henderno-rolevoho konflykta v rannem yunosheskom vozraste: vnutrylychnostnыi uroven proiavlenyia // Psykholohycheskyi zhurnal. – № 4. – 2008. – S.63–67.

Пошук по сайту

Конференции

Please publish modules in offcanvas position.