УДК:349.6:630*27-047.48
НАЦІОНАЛЬНІ ПРИРОДНІ ПАРКИ: ПІДХОДИ ДО ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВОГО РОЗУМІННЯ
кандидат юридичних наук, Донець О. В.
Національний юридичний університет ім. Ярослава Мудрого, Україна, Харків
Кандидат юридичних наук, Донець О. В. Національні природні парки: підходи до теоретико правового розуміння / Національний юридичний університет ім. Ярослава Мудрого, Україна, Харків
У роботі досліджено питання теоретико-правових підходів до розуміння сутності національних природних парків України та світу в цілому. Аналізується процес формування національних природних парків в Україні, а також їх зонування. Крім того, у роботі наводяться приклади національних природних парків України та світу (наприклад, п'ятірка найвідоміших парків світу, перший національний природний парк в історії людства тощо).
Ключові слова: національний природний парк, зонування національних природних парків, природно-заповідний фонд, національне надбання України, території, природні території та об'єкти, що підлягають особливій охороні.
Кандидат юридических наук, Донец О. В. Национальные природные парки: подходы к теоретико правового понимания / Национальный юридический университет им. Ярослава Мудрого, Украина, Харьков
В работе исследованы вопросы теоретико-правовых подходов к пониманию сущности национальных природных парков Украины и мира в целом. Анализируется процесс формирования национальных природных парков в Украине, а также их зонирование. Кроме того, в работе приводятся примеры национальных природных парков Украины и мира (например, пятерка самых известных парков мира, первый национальный природный парк в истории человечества и т.п.).
Ключевые слова: национальный природный парк, зонирование национальных природных парков, природно-заповедный фонд, национальное достояние Украины, территории, природные территории и объекты, подлежащие особой охране.
PhD of Law, Donets O. National parks: theoretical approaches to the understanding of the legal / National Law University. Yaroslav the Wise, Ukraine, Kharkov
In the paper questions the theoretical and legal approaches to understanding the essence of the national parks of Ukraine and the world at large. It analyzes the process of formation of national parks in Ukraine, as well as zoning. In addition, the examples of national parks of Ukraine and the world (for example, the five most famous parks in the world, the first national park in the history of humanity, etc.).
Key words: national park, zoning of national parks, nature reserves, national property of Ukraine, territory, natural areas and objects to be protected.
Вступ. З тих пір як людина існує на планеті Земля, вона постійно та безперервно взаємодіє з навколишнім природним середовищем. На жаль, протягом століть, ми (люди), прагнули не пристосуватися до природного середовища і гармонійно з ним взаємодіяти, а зробити його більш зручним для свого існування. Кожен день на планеті Земля народжується приблизно 200000 людей, що відповідно збільшує потреба людства в природних благах і, тим самим, призводить до збільшення негативного антропогенного впливу на природу. Так, за оцінкою Федерального агентства з навколишнього середовища (Німеччина), тільки в морях нині зосереджено 140 мил. тон сміття [7]. Плавучі острови зі сміття є у всіх океанах. Найбільший з них - Велика тихоокеанська пляма між Каліфорнією і Гавайями - загальною площею майже з територію ЄС. Від цього страждають тисячі видів тварин: від зоопланктону і молюсків до риб, черепах і китів. А фрагменти відходів стають частиною харчового ланцюжка: наприклад, вміст шлунка кашалота, що викинувся на південний берег Іспанії в 2013 році включав: 8,5 кг плівки для парників; 3,5 кг мотузки; 2,5 кг дрібних фрагментів пластика; 1,9 кг поліетиленових пакетів і 1,9 кг іншого сміття. Подібна ситуація складається і на суші: великі масиви лісів знищуються щотижня, зменшуючи таким чином ареал існування багатьом тваринам; відбувається забруднення та засмічення вод, земель, ґрунтів та інших природних об'єктів, що в свою чергу впливає на ландшафтне та біологічне різноманіття планети.
Виходом із подібної ситуації повинна стати зміна ставлення людини до природи від споживчого до творчої і гармонійної. Частково світова практика знає приклади такого "взаємного розвитку людства і природи". Колись це були Висячі сади Семіраміди, що вважаються одним із семи чудес світу. Тепер же таким прикладом можна навести сінгапурські "Сади біля затоки". В основі кожного з 18 гігантських "дерев" - сталева конструкція заввишки від 25 до 50 метрів. Вона повита папоротями, орхідеями та іншими видами флори, які утворюють так звані сади. В "кронах" гігантів заховані сонячні батареї, що акумулюють енергію, завдяки якій ночами дерева розквітають сотнями неонових вогнів. Вбудовані в стовбур резервуари збирають дощову воду. Вона йде на зрошення живих рослин в цих садах.
Крім такого варіанту розвитку відносин людина-природа, існує ще й такий, при якому людство залишає певні шматочки природи по можливості недоторканими або частково порушеними антропогенним впливом. Це будуть своєрідні "куточки природи", які як правило відносяться до територій та об'єктів природно-заповідного фонду, що мають особливе природоохоронне значення та відіграють важливу роль у збереженні або відновленні природних об'єктів.
Природні території та об'єкти, що мають велику екологічну цінність як унікальні та типові природні комплекси, для збереження сприятливої екологічної обстановки, попередження та стабілізації негативних природних процесів і явищ, згідно зі ст. 60 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища» (1991), підлягають особливій охороні. В низці країн світу (Азербайджані, Казахстані, Киргизії, РФ тощо), на відміну від національного законодавства України, розроблено спеціальні нормативно-правові акти, які встановлюють правові засади використання та охорони особливо охоронюваних природних територій (далі - ООПТ). Серед науковців привалює думка, що ООПТ на території з обмеженим використанням і, як правило, малопорушенними екосистемами є основою збереження природно-ресурсного потенціалу та стабілізації показників біологічного різноманіття за допомогою охорони видів флори і фауни «in situ» (в середовищі проживання). Необхідна умова існування живого - підтримка всього різноманіття середовища проживання. У цьому відношенні ООПТ найбільш цінні [1, 6].
До поширених видів особливо охоронюваних природних територій відносяться національні природні парки, якими оголошуються території, що включають природні комплекси та об'єкти та мають особливу екологічну, історичну та естетичну цінність і призначені для використання в природоохоронних, просвітницьких, наукових, культурних цілях, а також для регульованого туризму.
Окремі питання використання та охорони національних природних парків досліджувалися у працях Т. Андрієнко, В. Гетьмана, О. В. Донець, О. М. Ковтун, А. С. Кротіка, М. Кукурудзи, Х. Марич, О. Міщенко, О. Мудрака, Д. Т. Ніязгулова, О. Надорожняк, А. К. Соколової, О. М. Ткаченко, Ю. С. Шемшученко, А. Яворівського, П. Яценка тощо.
Першим в світі Національним парком вважається Єллоустонський національний парк (англ. Yellowstone National Park), заснований 1 березня 1872 року, який визнано об'єктом Світової спадщини ЮНЕСКО. Подальше поширення світом національних природних парків розпочалося вже після Другої Світової війни. Так, у 1963 році в Альпах був створений перший французький національний парк - Вануазький. З того часу в 100 державах засновано більше 1000 національних природних парків. Найбільшим у світі національним парком вважається Північно-східний гренландський національний парк, заснований у 1981 році. П'ятірку найпривабливіших та найцікавіших національних парків світу формують: 1) Національний парк Сноудонія, розташований на горі Сноудон, висота якої 1085 м, в Уельсі. Територія парку охоплює велику кількість озер та річок, а також містить старовинні будівлі та замки; 2) Національний парк Тіжука, розташований в околицях Ріо-де-Жанейро, у Бразилії. Найвідоміше від усіх місце парку – гора Корковадо, увінчана статуєю Христа-Спасителя довжиною 38 метрів. Цей парк створено у другій половині 19 століття після того, як природний лісовий покрив був знищений власниками кавових плантацій. У 1961 році парк, населений рідкісними видами птахів та метеликів, отримав статус національного; 3) Куршська коса, довжина якої 98 км, а ширина від 0, 4 до 3,8 км. Парк розміщується на півострові Балтійського моря і містить старовинну кірху; 4) Деосай, який створено у 1993 році у Пакистані для захисту гімалайського бурого ведмедя та середовища його існування; 5) Плітвіцькі озера ‒ національний парк у Хорватії. На території якого наявна велика кількість озер та струмків, що славляться чистотою та прозорістю своїх вод завдяки тому, що дно більшості цих водойм вкрите вапняковим туфом. Створення національних природних парків має на меті рішення в основному двох завдань ‒ охорони природи та рекреації.
Разом із тим, дослідження нормативно-правової бази різних країн світу дає змогу прийти до висновку щодо відсутності єдиного теоретико-правового підходу до розуміння сутності національних природних парків в світі. Прикладом певної безсистемності у трактуванні їх сутності можна навести відповідне законодавство Канади, Великобританії, Франції, США тощо.
Так, у Канаді під національним парком розуміють територію, що достатньо велика для підтримання цілих екосистем, там заборонено рух будь-яких видів транспорту і зони повністю закриті для відвідувачів. У Великобританії: національним парком визнається велика територія з тваринним і рослинним світом, в якому створені всі умови для збереження унікальних природних ділянок, для кращого доступу громадськості, охорони та захисту дикої природи, будівель, що мають архітектурну та історичну цінність. Це свого роду ландшафти, що охороняються і виділяються своєю красою, призначені для охорони об'єктів природи або історичних архітектурних пам'яток. Він вільний для відвідування населенням і частково використовується для сільськогосподарських потреб.
В США з кінця 19 століття отримала поширення концепція виділення природних територій «для користування і на радість народу на всі часи в якості загальнонаціональних парків». Відповідно до Закону США «Про системи національних парків» (1916) така система створюється для збереження мальовничих, природних та історичних достоїнств природного середовища, охорони тваринного світу, а також для забезпечення можливості користуватися цими благами таким чином, щоб залишити їх непошкодженими майбутнім поколінням. Законодавство передбачає виділення в межах кожного національного парку трьох видів зон залежно від їх пріоритетного цільового призначення ‒ природних, історичних та рекреаційних з відповідним правовим режимом. Разом із тим, закон не встановлює категоричних заборон ні на один з видів природокористування (хоча і потрібно відмітити, що такі його види, як заготівля деревини, видобуток корисних копалин, виділення земель під розміщення промислових підприємств, не допускаються).
Відповідно до французького Закону «Про національні парки» (1960 г.) на території національного парку «заборонена всяка промислова, торговельна та рекламна діяльність». У той же час передбачаються застереження, типу «якщо промислове підприємство існує на території парку або поблизу від нього, то воно може продовжувати функціонувати».
Для Казахстану національний парк відносно нова категорія ООПТ. Перші національні парки в Казахстані були утворені лише в 1985 році, оскільки в колишньому СРСР пріоритет серед усіх ООПТ віддавався тільки заповідникам. Нині, у Концепції Розміщення особливо охоронюваних природних територій в Республіці Казахстан до 2030 року, серед всіх видів ООПТ провідна роль у збереженні біологічного різноманіття відведена державним національним природним паркам. Державний національний природний парк в Казахстані - особливо охоронювана природна територія зі статусом природоохоронної та наукової установи, призначена для збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, використання в природоохоронних, еколого-освітніх, наукових, туристичних і рекреаційних цілях унікальних природних комплексів і об'єктів державного природно-заповідного фонду, що мають особливу екологічну, наукову, історико-культурну та рекреаційну цінність.
У 1969 році Всесвітній союз охорони природи визначив національний парк як ділянку землі або водної поверхні, повністю або частково вилученої з господарського використання з метою збереження біологічного різноманіття і природних та асоційованих з ними культурних ресурсів, і керований юридичним чи іншим шляхом.
Національні природні парки в Україні - це природоохоронні, рекреаційні, культурно-освітні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об'єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність; заповідні території, що належать до природних територій та об'єктів загальнодержавного значення природно-заповідного фонду України; одна із форм організації природоохоронних територій, що найкраще відображає сучасну концепцію, поєднання природоохоронних та соціальних функцій. Національні природні парки перебувають виключно у власності Українського народу та охороняються як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання.
Взагалі, мережа національних природних парків України почала формуватися з прийняттям Постанови Ради Міністрів УРСР від 3 червня 1980 року № 376, якою створено перший в Україні Карпатський державний природний парк. Прийняття відповідного акту стало першим поштовхом на шляху формування в Україні системи національних природних парків. До 1992 року на території України було утворено ще два державні природні національні парки - «Шацький» та «Синевир». Із прийняттям постанови КМУ від 12 жовтня 1992 року за № 584 «Про зміну деяких рішень Уряду України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про природно-заповідний фонд України» було внесено зміни у назви існуючих парків – всі вони стали називатися «національний природний парк». Нині в Україні налічується 53 національних природних парків загальною площею більше 10000 км². Найбільший з яких – це «Подільські Товтри» (261314 га), а найменший – Голосіївський (94525 га.). Найбільша концентрація НПП спостерігається на заході країни, зокрема у Івано-Франківській – 5, а у Львівській, Волинській, Закарпатській, Чернівецькій, Херсонській, Харківській областях по 3 НПП. Разом із тим, 21 жовтня 2010 року постановою Вищого адміністративного суду України, було скасовано Указ Президента «Про створення національного природного парку «Сіверсько-Донецький». Національні природні парки України досить різні за характером використання і відтворення природних ресурсів, за потребою збереження ландшафтів та за наявністю рідкісних природних об'єктів.
Національні природні парки в Україні є юридичною особою, що має самостійний баланс, рахунки у відділенні Казначейства і утримується за рахунок коштів державного бюджету; мають печатку із зображенням Державного герба України та своїм найменуванням, бланки, штампи та офіційну емблему, що реєструються в установленому порядку. Національні природні парки України підпорядковані Міністерству екології та природних ресурсів України.
Національні природні парки України виконують дві основні функції: екологічну (сприяння збереженню всього біорізноманіття природного середовища, охорона фітогенофонду, а також збереження рекреаційних ресурсів шляхом оптимального їх використання чи підтримання) та соціальну (забезпечення відпочинку населення, посилення творчого потенціалу; виховання у відпочиваючих потреби бережливого ставлення до природи, екологічна просвіта). До їх основних завдань віднесено: 1) збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об'єктів; 2) створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів та об'єктів; 3) проведення наукових досліджень природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання, розробка наукових рекомендацій з питань охорони навколишнього природного середовища та ефективного використання природних ресурсів; 4) проведення екологічної освітньо-виховної роботи.
Таким чином, враховуючи все вищезазначене, ми можемо зробити висновок, що за однією і тією ж назвою в різних державах нерідко стоять різнобічні об'єкти, як по схоронності, так і по задачам. Для того щоб уніфікувати поняття «національний парк», на Х сесії Генеральної асамблеї Міжнародного союзу охорони природи було рекомендовано урядам різних країн світу зберегти даний термін за великими за площею територіями за умови, що жодна з екосистем не зазнала істотних змін; флора і фауна, місця їх проживання, ландшафтні ділянки становлять особливий науковий, просвітницький або рекреаційний інтерес. Крім цього, МСОП рекомендував урядам держав не застосовувати термін «Національний парк» по відношенню до: 1) наукових резерватів, які можна відвідувати тільки за спеціальним дозволом; 2) резерватів, керованим окремими установами чи місцевою владою, поза юрисдикцією центральних властей; 3) спеціальних резерватів (фауністичним, геологічним і тому подібним); 4) населених пунктів та господарсько-використовуваним територіям, на яких заходи з ландшафтного планування та розвитку туризму привели до створення зон відпочинку, а рекреаційні цілі превалюють над завданнями збереження екосистем. Після появи визначення МСОП «національні парки» різних держав виявилися віднесеними до абсолютно різних категорій міжнародної класифікації МСОП.
Дослідження світової практики щодо створення національного природного парка, дозволяють виділити три тенденції відкриття даних територій:
1. Основною метою створення національного природного парку є туризм і відпочинок населення. В даному випадку превалює розважальне призначення такого парку (наприклад, Єллоустонський національний парк (США) або національний парк Банф (Канада));
2. Присвоєння статусу «національний парк» на території, де вже присутні створені раніше туристські маршрути. Організація національного парку на даній території обумовлюється присутністю унікальних природних умов. Дана тенденція характерна для національних парків Європи (наприклад, національний парк «Баварський ліс» (Німеччина, Чехія));
3. Облаштування території, що охороняється за умови наявності наукових і природоохоронних цілей, а також її подальша часткова забудова (в межах функціональних зон) для прийому відвідувачів (подібний шлях створення парків є характерним для України).
Питання організації національних парків вирішуються в різних країнах також по-різному. Так, у США національні парки створюються спеціальними постановами Конгресу (або легіслатур штатів), в Нідерландах - центральним урядом, у Великобританії - законодавчим актом парламенту, у Франції та Нідерландах - декретом уряду.
В Україні порядок створення та організації роботи національних природних парків визначено законами України «Про природно-заповідний фонд», «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про екологічну мережу України», указами Президента України «Про заходи щодо подальшого розвитку природно-заповідного фону», «Про невідкладні заходи щодо забезпечення додержання законодавства в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду України», наказами Мінприроди України «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо складу та змісту Проектів організації територій установ природно-заповідного фонду України», «Про затвердження положення про Проект організації території національного природного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних об'єктів та комплексів» тощо. У відповідності до яких, головними документами, що мають передувати створенню національного природного парку, є клопотання щодо створення Національного природного парку та Проект створення НПП. Національні природні парки створюються Указами Президента України. Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об'єктами вилучаються з господарського використання і надаються національним природним паркам у порядку, встановленому законодавством України (в США обов'язку вилучення земель у землевласників та землекористувачів не передбачено, натомість зазначається, що державні органи намагаються викупити відповідні ділянки для здійснення найкращого управління). До складу територій національних природних парків України можуть включатися ділянки землі та водного простору інших землевласників та землекористувачів. Коли НПП вже існує, згідно з передбаченою законодавством процедурою, для нього розробляється Проект організації території – документ, у складі якого проводитиметься і зонування території (з метою визначення конфігурації функціональних зон).
Взагалі ідея зонування території національних парків була запропонована проф. Д. Кошкаровим у 1929 р. ХХ ст., обґрунтуванням якої виступила потреба у створенні мережі національних парків для забезпечення відпочинку населення (організованому туризмі) та збереженні цінних природних ділянок. Науковець вважав за доцільне виділення у національних парках трьох зон (зону абсолютної заповідності, зону для педагогічних цілей та зону для відпочинку великих мас відвідувачів). Аналогічне рішення щодо функціонального зонування територій національних природних парків було прийнято і на XI Генеральній асамблеї МСОП. За яким, в національних парках необхідно застосовувати розділення території на три групи ділянок, а саме: абсолютно природні ділянки; керовані природні ділянки; ділянки незайманої природи. В Україні, на території національних природних парків з урахуванням природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної, історико-культурної та інших цінностей природних комплексів та об'єктів, їх особливостей встановлюється диференційований режим щодо їх охорони, відтворення та використання згідно з функціональним зонуванням:
1) заповідна зона - призначена для охорони та відновлення найбільш цінних природних комплексів, режим якої визначається відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників. Забороняється проведення рубок головного користування та всіх видів поступових та суцільних рубок, вирубування дуплястих дерев, а також добування піску та гравію в річках та інших водоймах у заповідній зоні національних природних парків;
2) зона регульованої рекреації - в її межах проводяться короткостроковий відпочинок та оздоровлення населення, огляд особливо мальовничих і пам'ятних місць; у цій зоні дозволяється влаштування та відповідне обладнання туристських маршрутів і екологічних стежок; тут забороняються рубки лісу головного користування, промислове рибальство, мисливство, інша діяльність, яка може негативно вплинути на стан природних комплексів та об'єктів заповідної зони;
3) зона стаціонарної рекреації - призначена для розміщення готелів, мотелів, кемпінгів, інших об'єктів обслуговування відвідувачів парку; тут забороняється будь-яка господарська діяльність, що не пов'язана з цільовим призначенням цієї функціональної зони або може шкідливо вплинути на стан природних комплексів та об'єктів заповідної зони і зони регульованої рекреації;
4) господарська зона - у її межах проводиться господарська діяльність, спрямована на виконання покладених на парк завдань, знаходяться населені пункти, об'єкти комунального призначення парку, а також землі інших землевласників та землекористувачів, включені до складу парку, на яких господарська та інша діяльність здійснюється з додержанням вимог та обмежень, встановлених для зон антропогенних ландшафтів біосферних заповідників.
На території зони регульованої рекреації, стаціонарної рекреації та господарської зони забороняється будь-яка діяльність, яка призводить або може призвести до погіршення стану навколишнього природного середовища та зниження рекреаційної цінності території національного природного парку. Зонування території національного природного парку, рекреаційна та інша діяльність на його території провадяться відповідно до Положення про національний природний парк та Проекту організації території національного природного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об'єктів, що затверджується центральним органом виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища.
Рекреаційна діяльність на території національних природних парків організовується спеціальними підрозділами адміністрації парків, а також іншими підприємствами, установами та організаціями на підставі угод з адміністрацією парку. Відповідно до сучасної світової практики національні парки 2-ї категорії за класифікацією МСОП повинні мати не менше 75 % площ суворо-охоронного режиму, решту можуть використовувати у рекреаційних цілях.
Висновки. В умовах наростаючих темпів економічного розвитку країн світу та посилення використання природних ресурсів актуальним стає питання подальшого вдосконалення системи національних природних парків, що поєднують в собі риси заповідників, заказників і рекреаційних територій. Національні природні парки, поряд із природними заповідниками, виступають ключовими елементами екологічного каркасу держави, а отже потребують прискіпливої уваги й аналізу, урахування специфіки кожного під час розроблення різнобічних масштабних планів розвитку соціально-економічної сфери, енергетики, транснаціональних транспортних коридорів держави тощо. Ті ж умови визначають необхідність подальшого розвитку особливо охоронюваних природних територій України, як дієвої системи збереження біологічного різноманіття держави. У зв'язку із чим, пропонуємо розробити та прийняти до національного законодавства України низку нормативно-правових актів. А саме, закони України «Про особливо охоронювані природні території» та «Про систему національних природних парків України». Крім того, все ж таки потреба у формуванні єдиної концепції розвитку національних природних парків залишається на порядку денному (так, наприклад, в багатьох країнах світу у назві національний природний парк не використовується така складова як «природний», яка придає певної смислової забарвленості даному поняттю) і може бути вирішена тільки в процесі дієвого міжнародного співтовариства.
Враховуючи все вищезазначене, вважаємо, що порушене теоретико-правове питання потребує і наділі прискіпливої уваги з боку науковців із метою розроблення та впровадження у подальшому дієвих заходів охорони національних природних парків.
Література:
1. Андреева Ирина Владимировна «Организация системы особо охраняемых природных территорий на основе ландшафтного подхода (на примере Алтайского края)». Диссертация на соискание ученой степени кандидата географических наук. Барнаул – 2005г.- 241 c.
2. Донець, О. В. Правові засади регулювання особливо охоронюваних природних територій / О. В. Донець // Сучасні наук.-практ. проблеми екологічного, земельного та аграрного права : матеріали «круглого столу» (Харків, 6 грудня 2013 р.) : зб. тез наук. доп. / За заг. Ред. А. П. Гетьмана ; Нац. Ун-т «Юрид. Акад. України ім. Ярослава Мудрого». - Х. : Право, 2013. ‒ С. 210-212;
3. Донець, О. В. Правова охорона особливо охоронюваних природних територій в Україні / О. В. Донець // Правова доктрина - основа формування правової системи держави : матеріали Міжнар. Наук.-практ. конф., присвяч. 20-річчю Нац. Акад. прав. наук України та обговоренню п'ятитомної монографії «Правова доктрина України», Харків, 20-21 листоп. 2013 р. Х. : Право, 2013. - С. 514-518;
4. Ковтун, О. М. Правові аспекти охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду України : Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.06 Земельне право, аграрне право, екологічне право, природоресурсне право / О. М. Ковтун / НАН України; Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. - 2008.;
5. Марич, Х. М. Правовий режим національних природних парків України (на матеріалах Карпатського регіону України) : Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.06 Земельне право, аграрне право, екологічне право, природоресурсне право / Х. М. Марич / Прикарпатський національний ун-т ім. Василя Стефаника. - 2007.;
6. Ниязгулов, Д. Т. Правовой режим особо охраняемых природных территорий (сравнительный анализ законодательства Республики Казахстан и Великобритании): Дис. ... доктора философии (Ph.D): 12.00.00 юридические науки / Д. Т. Ниязгулов / НАН Казахстану; Евразийский национальный университет имени Л.Н. Гумилева. - 2009.
7. Офіційний веб-сайт Федерального Агентства з навколишнього середовища Німеччини. - Електронний ресурс. - Режим доступу: http://www.umweltbundesamt.de
8. Царик, Й. В., Горбань, І. М., Гнатина, О. С. Екологічний моніторинг для потреб збереження біологічного різноманіття Шацького національного природного парку / Й. В. Царик, І. М. Горбань, О. С. Гнатина // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. Біологічні науки. – Луцьк: 2009. – № 2. – С. 96-100.
References:
1. Andreeva Irina Vladimirovna «Organizatsiya sistemy osobo okhranyaemykh prirodnykh territoriy na osnove landshaftnogo podkhoda (na primere Altayskogo kraya)». Dissertatsiya na soiskanie uchenoy stepeni kandidata geograficheskikh nauk. Barnaul – 2005.- 241 c.
2. Donecj, O. V. Pravovi zasady reghuljuvannja osoblyvo okhoronjuvanykh pryrodnykh terytorij / O. V. Donecj // Suchasni nauk.-prakt. problemy ekologhichnogho, zemeljnogho ta aghrarnogho prava : materialy «krughlogho stolu» (Kharkiv, 6 ghrudnja 2013 r.) : zb. tez nauk. dop. / Za zagh. Red. A. P. Ghetjmana ; Nac. Un-t «Juryd. Akad. Ukrajiny im. Jaroslava Mudrogho». - Kh. : Pravo, 2013. - S. 210-212
3. Donecj, O. V. Pravova okhorona osoblyvo okhoronjuvanykh pryrodnykh terytorij v Ukrajini / O. V. Donecj // Pravova doktryna - osnova formuvannja pravovoji systemy derzhavy : materialy Mizhnar. Nauk.-prakt. konf., prysvjach. 20-richchju Nac. Akad. prav. nauk Ukrajiny ta obghovorennju p'jatytomnoji monoghrafiji «Pravova doktryna Ukrajiny», Kharkiv, 20-21 lystop. 2013 r. Kh. : Pravo, 2013. - S. 514-518;
4. Kovtun, O. M. Pravovi aspekty okhorony terytorij ta ob'jektiv pryrodno-zapovidnogho fondu Ukrajiny : Dys. ... kand. juryd. nauk: 12.00.06 Zemeljne pravo, aghrarne pravo, ekologhichne pravo, pryrodoresursne pravo / O. M. Kovtun / NAN Ukrajiny; In-t derzhavy i prava im. V. M. Korecjkogho. - 2008.;
5. Marych, Kh. M. Pravovyj rezhym nacionaljnykh pryrodnykh parkiv Ukrajiny (na materialakh Karpatsjkogho reghionu Ukrajiny) : Dys. ... kand. juryd. nauk: 12.00.06 Zemeljne pravo, aghrarne pravo, ekologhichne pravo, pryrodoresursne pravo / Kh. M. Marych / Prykarpatsjkyj nacionaljnyj un-t im. Vasylja Stefanyka. - 2007.;
6. Niyazgulov, D. T. Pravovoy rezhim osobo okhranyaemykh prirodnykh territoriy (sravnitelnyy analiz zakonodatelstva Respubliki Kazakhstan i Velikobritanii) : Dis. ... doktora filosofii (Ph.D) : 12.00.00 yuridicheskie nauki / D. T. Niyazgulov / NAN Kazakhstanu; Yevraziyskiy natsionalnyy universitet imeni L.N. Gumileva. - 2009.
7. Oficijnyj veb-sajt Federaljnogho Aghentstva z navkolyshnjogho seredovyshha Nimechchyny. - Elektronnyj resurs. - Rezhym dostupu: http://www.umweltbundesamt.de
8. Caryk, J. V., Ghorbanj, I. M., Ghnatyna, O. S. Ekologhichnyj monitoryngh dlja potreb zberezhennja biologhichnogho riznomanittja Shacjkogho nacionaljnogho pryrodnogho parku / J. V. Caryk, I. M. Ghorbanj, O. S. Ghnatyna // Naukovyj visnyk Volynsjkogho nacionaljnogho universytetu imeni Lesi Ukrajinky. Biologhichni nauky. – Lucjk: 2009. – № 2. – S. 96-100.