Мотуз В. К. РОБІТНИЧИЙ АСПЕКТ ПРОБЛЕМИ ТРАНСФОРМАЦІЇ ТРАДИЦІЙНОЇ СЕЛЯНСЬКОЇ СВІДОМОСТІ В МАСОВУ РАДЯНСЬКУ

Мотуз Валерія Костянтинівна

викладач Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького

РОБІТНИЧИЙ АСПЕКТ ПРОБЛЕМИ ТРАНСФОРМАЦІЇ ТРАДИЦІЙНОЇ СЕЛЯНСЬКОЇ СВІДОМОСТІ В МАСОВУ РАДЯНСЬКУ

Зміна об’єктивних умов життя мільйонної маси українського селянства, внаслідок утвердження в державі радянської моделі суспільно-політичного та економічного розвитку, не призвела до автоматичної трансформації її світогляду. Процес формування потрібної радянській владі орієнтації суспільної свідомості відзначився своєю планомірністю та відбувався на основі ідейно-політичного виховання та перевиховання кожного селянина в дусі пролетарської ідеології та моралі. Особливе місце в цій доволі «ювелірній» справі належало «громадсько свідомому соціальному класу» – робітництву, яке під проводом комуністичної партії та громадських організацій, застосовуючи комплексний підхід, стало основною рушійною силою в процесі формування нового селянина – носія характерних рис соціалістичного способу життя.

В представленій розвідці розглядається один із ключових аспектів діяльності промислових робітників на селі, а саме теоретичне обґрунтування необхідності їх участі в комуністичному вихованні першого покоління радянських селян. На нашу думку, в такому плані ця складна проблема ще не знаходила спеціального висвітлення в історичній літературі.

Утвердження нового, радянського, способу життя в Україні стало процесом, що передбачав постійний взаємозв’язок соціально-економічного розвитку з адекватними йому змінами в суспільному світогляді. Саме в звичках, навиках і традиціях пролетарські вожді вбачали ймовірну загрозу в утриманні бажаної владної позиції в політично-управлінській структурі суспільства. Про те, що вони стануть суттєвою перешкодою для комфортного існування молодої радянської держави свідчать висловлювання Й. Сталіна «… вони (старі традиції та навики), тримають у руках мільйонні маси трудящих, … створюють іноді велику небезпеку для самого існування диктатури пролетаріату» [1]. Наявність таких переконань у середовищі вищого партійно-радянського керівництва стає достатньо вагомим аргументом для організації масштабного проекту в Україні по перевихованню старих поколінь і вихованню нових у дусі пролетарського соціалізму. Яскравим свідченням того, що відповідна справа є суттєвою партійною задачею стали матеріали доповіді Й. Сталіна на курсах секретарів укомів при ЦК РКП(б) у 1924 р., які в свою чергу містили положення щодо ідейно-виховної роботи партії в основних сферах її діяльності, в тому числі й на селі [2].

Зазначаючи про світогляд українців міжвоєнної доби варто наголосити на тому, що його трансформація була тривалою внаслідок наявності великої кількості стійких, що передавались із покоління в покоління, навичок, звичок, переконань та стереотипів у тогочасному селянському середовищі. Більшовики добре усвідомлювали цей факт, коли розпочинали компанію по формуванню соціалістичного світобачення українського селянства. З цього приводу В. Ленін зазначав, так «… селяни живуть, начебто вкоріненні в землю: побоюючись новизни, вони вперто тримаються старовини» [3, с. 180].

Прагнучи отримати більший ефект у справі формування науково-матеріалістичного світогляду селянства, крім відповідних профільних структур, до формування елементів соціалістичного способу життя в селянському середовищі долучалися городяни, а саме: робітники, службовці, інтелігенція та студентство [4, с. 88]. Серед всього цього широкого загалу активістів найбільші надії партійно-радянське керівництво покладало саме на – фабрично-заводських робітників, які знову ж таки за визначенням В. Леніна «… спроможні були керувати всією масою трудящих… в справі творення соціалістичного суспільного ладу…» [5, с. 14], зокрема сприяти утвердженню на селі не тільки соціально-економічних, а й морально-політичних основ соціалістичного способу життя [6, с. 89].

Така всестороння участь міських робітництва в формуванні нового типу особистості: політичній освіті, організації та вихованні українського селянства [7, с. 64], зокрема в закладанні та зміцненні основ його соціалістичного світобачення – теж належить до ідей вождя пролетаріату [4, с. 275]. В одній із своїх промов В. Ленін зазначив, що тільки робітникам індустріальних галузей під силу подолати «приватновласницьку психологію» селянства [8, с. 10] і лише за умов «тривалого виховного впливу» [9, с. 59], оскільки «справа переробки психології та навиків дрібного землевласника є справа, яка вимагає поколінь» [10, с. 53]. Його твердження про «політичну благонадійність» промислових робітників теж були не безпідставними. Свідченням цьому є статистичні дані, наприклад за 1926 р., коли складаючи разом із службовцями лише 16 % від загальної кількості населення УСРР, вони нараховували в своєму складі 67 % членів КП(б)У та 47 % профспілки [4, с. 265]. Отже, маючи горде звання «носія комуністичної свідомості», «робітники від станка» вважалися об’єднаною, освіченою та вихованою верствою населення, що мала всі необхідні навички політичної, адміністративної та господарської діяльності [11, с. 20], а наведені вище аргументи і факти є вагомим свідченням того, що фабрично-заводський актив теоретично мав достатньо сил для охоплення життєдіяльності селянства, зокрема його світоглядного аспекту, своїм дійовим впливом.

Таким чином, постулат «якість важливіша за кількість», був важливою складовою внутрішньої політики більшовиків, прикладом цього твердження є процес залучення до участі в державному проекті щодо перетворення українського селянина в соціалістичний тип особистості менш чисельну, але, на думку вищого партійно-радянського керівництва, «виправдовуючу довіру» категорію громадян – промислове робітництво.

Література:

1. http://grachev62.narod.ru/stalin/t6/t6_08.htm / Сталин И. В. Об итогах XIII съезда РКП(б): Доклад на курсах секретарей укомов при ЦК РКП(б) от 17 июня 1924 г.

2. http://grachev62.narod.ru/stalin/t6/t6_08.htm / Сталин И.В. Об итогах XIII съезда РКП(б): Доклад на курсах секретарей укомов при ЦК РКП(б) от 17 июня 1924 г.

3. Ленин В. И. Полное собрание сочинений (июль 1917 г. – март 1918 г.). – Т. 37. – М.: Издательство «Политическая литература», 1969. – 748 с.

4. Історія Української РСР у 8 т. 10 кн. Історія УРСР у період побудови і зміцнення соціалістичного суспільства (1921 – 1941) / Ред. П. П. Гудзенко. – Т. 6. – К.: «Наукова думка», 1977. – 543 с.

5. Ленин В. И. Полное собрание сочинений. Издание 5. Том 39. Июнь – декабрь 1919. – М.: Издательство «Политическая литература», 1970. – 623 с.

6. В. І. Марочко Про створення соціально-економічних засад нового способу життя у колгоспному селі УРСР (1929 – 1937 рр.). – УІЖ. 1985. – № 5. – С. 87-96.

7. Кузьєв В. А., Павлов О. І. Партійне керівництво культурно-шефською роботою на селі // Український історичний журнал. – 1981. – № 8. – С. 64-75.

8. Ленин В. И. Полное собрание сочинений. Издание 5. Том 44. Июнь 1921 - март 1922. – М.: Издательство «Политическая литература», 1970. – 725 с.

9. Ленин В. И. Полное собрание сочинений. Издание 5. Том 38. Март – июнь 1919. – М.: Издательство «Политическая литература», 1969. – 580 с.

10. Ленин В. И. Полное собрание сочинений. Издание 5. Том 43. Март – июнь 1920. – М.: Издательство «Политическая литература», 1970. – 562 с.

11.Солдатенков В. Ф. В. І. Ленін про створення політичної армії соціалістичної революції // Український історичний журнал. – 1979. – № 11. – С. 13-26.

Site search

Конференции

Please publish modules in offcanvas position.