Палієнко О. А. ФОРМУВАННЯ НАУКОВОГО СВІТОГЛЯДУ АКАДЕМІКА В. В. ФРОЛЬКІСА

УДК 613.98(092)

 

ФОРМУВАННЯ НАУКОВОГО СВІТОГЛЯДУ АКАДЕМІКА В. В. ФРОЛЬКІСА

Палієнко О. А.

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди», Україна, м. Переяслав-Хмельницький

У статті запропоновані основні етапи формування наукового світогляду видатного українського фізіолога, геронтолога В.В. Фролькіса (1924 – 1999) та вплив видатних вчених та сімейного середовища.

Ключові слова: сімейне середовище, медицина, фізіологія, науковий доробок, науково-дослідна робота, наукова школа, геронтологія, старіючий організм.

 

Палиенко О. А. ФОРМИРОВАНИЯ НАУЧНОГО МИРОВОЗЗРЕНИЯ АКАДЕМИКА В. В. ФРОЛЬКИСА/ Переяслав-Хмельницкий государственный университет имени Григория Сковороды, Украина, г. Переяслав-Хмельницкий

В статье предложены основные этапы формирования научного мировоззрения выдающегося украинского физиолога, геронтолога В.В. Фролькиса (1924 - 1999), влияние выдающихся ученых и семейной среды.

Ключевые слова: семейная среда, медицина, физиология, научный потенциал, научно-исследовательская работа, научная школа, геронтология, стареющий организм.

 

Palienko O.A. FORMATION OF SCIENTIFIC OUTLOOK ACADEMICIAN V. V. FROLKIS / Pereyaslav-Khmelnitsky State University Named Gregory Skovoroda, Ukraine, Pereyaslav-Khmelnitsky

Іn the article the basic stages of the scientific world famous Ukrainian physiologist, gerontologist V. Frolkis (1924 - 1999) and the influence of prominent academics and family environment.

Keywords: family environment, medicine , physiology, academic achievements, research work , scientific school, gerontology, aging body.

 

Вступ

В.В. Фролькіс народився в місті Житомир 27 січня 1924 році у династії лікарів Фролькісів-Сливків. Батько – Веніамін Соломонович був головним лікарем зуболікарської поліклініки і член міськради, мати – Рахіль Емануїлівна – лікар-лаборант. Окрім Володимира у сім’ї Фролькісів був старший син – Абрам. Зростав Володимир у місті – Житомир, «смуга осідлості», створене царизмом «єврейське гетто». У батьків було одне невгамовне прагнення дати освіту своїм дітям. Так виникла сім’я, у якій було 29 медиків, з них – 8 професорів (Фролькіси, Сливко) [3, 109 с.]. З найближчих його родичів добре відомі в Україні обдаровані клініцисти - педіатр А. Сливко та психіатр І. Сливко, їхні сини, що працювали в Києві, один із яких уролог, інший - невролог, третій – фізіолог, нині очолює в Запорізькому медичному університеті кафедру біофізики. Довго займалася лікарською та науковою діяльністю в Донецькому медичному інституті двоюрідна сестра братів Фролькісів - А. Сливко, що успадкувала фах батька - відомого в Житомирі отоларинголога. Серед представників сімейної династії Фролькісів-Сливків слід назвати й відомого в Україні військового лікаря-уролога, доктора медичних наук Б. Гехмана, батько котрого був талановитим хірургом [5, с.173-176].

Успадкувавши від своїх батьків та родини любов до медицини, невипадково що, після закінчення в 1941 році середньої школи, він вступив до Київського медичного інституту на лікувальне відділення, в якому на той час уже навчався на третьому курсі його старший брат – Абрам – в майбутньому відомий російський вчений в галузі – гастроентерології.

Таким чином, одним із факторів формування світогляду в галузі медичних наук, було сімейне середовище династії Фролькісів-Сливків і особливо помітний вплив у виборі професії лікаря та потяг до медичних знань відіграв старший брат - Абрам Фролькіс.

Після закінчення середньої школи буремного 1941 року, Володимир став студентом Київського медичного інституту, який з початком Великої Вітчизняної війни евакуювався до Челябінська. В 1943 році, після третього курсу, В.В. Фролькіса було призвано до лав Радянської Армії і направлено на навчання у ІІ Московський медінститут на військовий факультет. Під час навчання з червня 1944 по серпень 1944 року служив на Ленінградському фронті у складі евакогоспіталю №1359 – ординатором [2, 4-5, 14 арк.].

21 грудня 1945 року закінчив Військово-медичну академію Червоної Армії імені С.М. Кірова у Ленінграді і отримав диплом з відзнакою (№017866, кваліфікація – лікар) [2, 7 арк.]. Після отримання диплому, на заключному етапі війни з квітня по червень 1945 року був на фронті. Фронтовий шлях В.В. Фролькіса пройшов дорогами Польщі, Німеччини, закінчення війни і перемогу зустрічав у третій Гвардійській танковій армії в Чехословаччині. Службу в Червоній Армії В.В. Фролькіс закінчив у 1946 році [2, 111 арк.]. За участь у Великій Вітчизняній війні нагороджений Орденом Вітчизняної війни ІІ ступеню – 1991 р. і медалями: « За победу над Германией» – 1945 р., «ХХ – лет Победы в Великой Отечественной Войне» – 1966 р., «ХХХ – лет Победы в Великой Отечественной Войне» – 1975 р., «50 лет Победы в Великой Отечественной Войне» – 1995 р.. [2, 9 арк.].

Потяг до біологічних наук і особливо фізіології у майбутнього вченого був невипадковим. Слід відзначити, що навчаючись у Військово-медичній академії В. Фролькіс познайомився з науковим доробком своїх учителів, відомих учених у галузі теоретичної медицини – Л.А. Орбелі, М.М. Анічкова, В.М. Шевкуненка та інших. Під час навчання кожний з педагогів старався як докладніше викласти свої наукові знання. М.М. Анічков свої лекції проводив пристрасно і агресивно, ніби вся аудиторія – його опоненти. В.І. Шевкуненко – театрально-сценічно: одну лекцію читали зразу кілька співробітників. Л.А. Орбелі – подібно до «павловських» лекцій, обговорював який-небудь факт чи гіпотезу. І це відіграло свою роль[5, 109 с.].

Особливо вагомий вплив на В.В. Фролькіса мав Л.А. Орбелі - (1882—1958 рр.) визначний фізіолог, академік, творець великої фізіологічної школи, співробітник і учень І.П. Павлова, організатор науково-дослідної роботи в різних напрямках. Вивчав, головним чином, нервову регуляцію функцій і координаційних механізмів центральної нервової системи. Він і його учні обґрунтували вчення про адаптивно-трофічну роль автономної (вегетативної) нервової системи, яке має велике теоретичне і практичне значення для розуміння внутрішньо-центральних зв’язків у нервовій системі та оцінки клінічних спостережень порушення трофічних процесів у різних патологічних станах. Також Л.А. Орбелі і його учням належать численні важливі узагальнення про механізми нервової діяльності в порівняльній і віковій фізіології умовних рефлексів, впливів зовнішніх факторів на вищу нервову діяльність [6. с. 371].

Завдяки умінню Л.А. Орбелі залучати студентів до свідомого осмислення підгрунтя навчального і наукового матеріалу, він підготовив велику школу майбутніх науковців, при збереженні свободи їх наукових інтересів, творчості, індивідуальних смаків. Такий підхід до формування наукової школи забезпечив великий «вихід» сильних учнів. Важливою рисою діяльності школи Л.А. Орбелі, обумовленою його блискучими здібностями організатора науки, було уміле поєднання індивідуальної і колективної наукової творчості, використання з максимальною віддачею знань і умінь. Слід вказати на творчу атмосферу його лабораторій, на широту наукових інтересів керівника школи і розвитку індивідуальних здібностей членів наукової школи Л.А. Орбелі,. Це сприяло становленню і вихованню молодих учених, розвитку їх наукових здібностей. Л.А. Орбелі - на відміну від І.П. Павлова, надавав учням і співробітникам ініціативу у виборі напрямів і тем досліджень, враховував їх прагнення і схильності, прагнув знайти і виявити кращі сторони їх діяльності. Він завжди знаходив час допомогти своїм співробітникам порадою і безпосередньою участю в проведенні експериментів, участю в обговоренні отриманих даних, умів підтримати молодого співробітника.

Формування школи Л.О. Орбелі відноситься до початку 20-х рр.. XX століття – вона була найавторитетнішою, найвпливовішою та життєздатною фізіологічною школою в СРСР. Фундамент її – у ідейному багатстві і високій моральності наукового співтовариства, створеного Л.А. Орбелі. Система фундаментальної освіти як основа формування школи була побудована на принципах: інтеграції науки і освіти, фундаментальної та прикладної науки, наступності наукових та освітніх традицій, підготовки науково-дослідних кадрів зі студентської лави, комплексні дослідження на основі міждисциплінарних зв’язків, міжнародне наукове співробітництво, взаємодія науки і культури. Протягом більше 40 років цілеспрямовано і послідовно на основі еволюційного підходу в школі Л.А. Орбелі проводилися дослідження з таких важливих і перспективних напрямків, як вчення про адаптаційно-трофічні функції симпатичної нервової системи, координації та регуляції функцій, фізіології органів чуттів і болю, фізіології нирок і екстремальних станів, еволюції поведінки [6, с. 372].

Отже, навчання на курсі фізіології у Л.А. Орбелі для студента – В. Фролькіса стало одним із вагомих факторів у визначенні його подальшої долі як майбутнього вченого – фізіолога, медика. Майбутній академік в Ленінграді постійно відвідував філармонію. На кожен концерт у формі генерал-полковника приходив туди і корифей теоретичної медицини – начальник Військово-медичної академії Леон Орбелі. І щоразу студент вставав перед ним струнко. Цим, очевидно, і запам’ятався. А коли під час випуску В.В. Фролькіс сказав йому, що хоче займатися фізіологією, Леон Абгарович зауважив: «Не знаю, чи досягнете успіхів на цьому терені, але одна хороша якість у вас вже є – ви любите музику». Після цієї розмови Л.А Орбелі написав листа до Києва академіку Г.В. Фольборту (обидва вони були найближчими учнями І.П. Павлова) з проханням зарахувати В.В. Фролькіса в аспірантуру за спеціальністю «фізіологія» до Київського медичного інституту [5, с.109]. У зв’язку з цим, у 1946 році за рекомендацією видатного вченого, начальника кафедри фізіології Військово-медичної академії у Ленінграді академіка Л.А Орбелі, В.В. Фролькіса було зараховано до аспірантури на кафедру фізіології Київського медичного інституту, яку очолював у той час учень І.П. Павлова - академік Г.В. Фольборт.

Вченим розроблено метод подвійної жовчної фістули в хронічному досліді на собаках, який дав змогу: по-новому уявити взаємодію процесів секреції жовчі та її виділення в 12-палу кишку; виявити взаємодію між секреторною і екскреторною функціями печінки; виявити роль хімізму внутрішнього середовища у активації харчового центру та харчової поведінки; доведено в експерименті вплив овочевих соків (бурякового, морквяного, бруквяного) як факторів стимуляції гуморальної регуляції шлункової секреції; доведено роль симпатичних нервів у регуляції шлункової секреції, її адаптаційно-трофічну функцію.

Г.В. Фольборт проаналізував процес гальмування як активний процес; відкрив можливість утворення гальмівних умовних рефлексів – «Гальмівні умовні рефлекси» (докторська дисертація Г.В. Фольборта, 1912); висунув положення, що на будь-який функціональний стан організму можуть бути утворенні умовні рефлекси, що має значення для теоретичної і практичної медицини [4, с. 57-59].

Таким чином, під час навчання у Військово-медичній академії та аспірантурі Київського медичного інституту стало одним із визначних факторів у формуванні наукового світогляду і визначеності В.В. Фролькіса як майбутнього фізіолога, медика, науковця – експериментатора. Він став найкращим учнем видатних учених. Ім’я В.В. Фролькіса є тією віхою в історії української біологічної науки, яка чітко демонструє становлення фундаментальних відкриттів, які мали важливе значення для подальшого розвитку цієї галузі знань як в Україні, так і у світовому масштабі. Як представник фізіологічної школи, В.В. Фролькіс не тільки творчо сприйняв наукову спадщину визначних учених-фізіологів, медиків і біологів, а й у результаті наполегливої роботи для подальшого розвитку біологічної науки створив в геронтології власний напрям, що ґрунтується на поглибленому вивченні фізіологічних процесів у старіючому організмі.

Висновки.

Саме тому історико-науковий аналіз діяльності академіка НАН і АМН України, віце-президента АМН України, заслуженого діяча науки УРСР В.В. Фролькіса як ученого, педагога, організатора науки є на сьогодні актуальним з огляду на масштабність та важливість його наукового внеску в вітчизняну науку. Із цією метою робимо детальний виклад біографічних даних із життя вченого відповідно до основних періодів його науково-дослідної, організаційної роботи та педагогічної діяльності.

 

Література:

1. Безруков В.В Талант творчості та людяності. До 80-річчя від дня народження Володимира Веніаміновича Фролькіса / [В.В. Безруков, О.Ф. Возіаов, П.Г. Костюк, О.О. Мойбенко, В.Ф. Сагач, М.М. Ткаченко, І.М. Трахтенберг] – Фізіол. жур. 2004. Т. 50. – №1. С – 5-10.

2. Інститут архівознавства Національної бібіліотеки імені В.І. Вернадського ф. 341, оп. 1, спр. 37, 4-5, арк. 7, 9, 14, 111.

3. Медведь В.І. Академіки про медицину, час і про себе / В.І. Медведь // Авіцена. К., – 2000. – С. 109.

4. Путілін М.І. Г.В. Фольборт / М.І. Путілін – К.: Здоровʼя, 1975. – С. 57-58.

5. Трахтенберг И.М. Остановиться, оглядеться. Воспоминания, раздумья, портреты: в 2-х кн. Кн. 1. – К.: Авиценна, 2008. – 400 с.

6. Фролькис В.В. Академик Леон Абгарович Орбели: Научное наследие. В.В. Фролькис, Ю.К. Дупленко – М.: Наука. 1997. – С. 371-372.

References:

1. Bezrukov V.V Talant tvorchosti ta lyudyanosti. Do 80-richchya vid dnya narodzhennya Volodymyra Veniaminovycha Frol'kisa / [V.V. Bezrukov, O.F. Voziaov, P.H. Kostyuk, O.O. Moybenko, Sahach V.F., Tkachenko M.M., Trakhtenberh I.M.] - Fiziol. zhur. 2004. T. 50. - №1. Z - 5-10.

2. Instytut arkhivoznavstva Natsional'noyi bibilioteky imeni V.I. Vernads'koho f. 341, op. 1, spr. 37, 4-5, ark. 7, 9, 14, 111.

3. Medved' V.I. Akademiky pro medytsynu, chas i pro sebe / V.I. Vedmid' // Avitsena. K., - 2000. - 109 S..

4. Putilin M.I. H.V. Fol'bort / M.I. Putilin - K.: Zdorovya, 1975. - S. 57-58.

5. Trakhtenberh I.M. Zupynytysya, ozyrnutysya. Spohady, rozdumy, portrety: u 2-kh kn. Kn. 1. - K.: Avitsenna, 2008. - 400 s.

6. Frol'kis V.V. Akademik Leon Abharovych Orbeli: Naukova spadshchyna. Frol'kis V.V., Yu.K. Duplenko - M: Nauka. 1997. - S. 371-372.

Пошук по сайту

Конференции

Please publish modules in offcanvas position.