УДК 332.33:631.11
ПРОБЛЕМИ ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ У СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ УКРАЇНИ
Шемякіна О. М., аспірантка
Уманський національний університет садівництва, Україна, м. Умань
Наведені основні причини зниження ефективності використання земель у сільському господарстві України. Проаналізовано чинники, які впливають на ефективність використання земельних ресурсів. Серед них чільне місце посідає ведення моніторингу стану ґрунтів, застосування добрив, кліматичні і ґрунтові умови регіону, удосконалення структури посівних площ, ведення науково обґрунтованих сівозмін.
Ключові слова: сільське господарство, земельні ресурси, ефективність використання.
Шемякина О. М. Проблемы использования земельных ресурсов в сельском хозяйстве Украины / Уманский национальный университет садоводства, Украина, г. Умань
Приведены основные причины снижения эффективности использования земель в сельском хозяйстве Украины. Проанализированы факторы, которые влияют на эффективность использования земельных ресурсов. Среди них главное место занимает ведения мониторинга состояния почв, применения удобрений, климатические и грунтовые условия региона, усовершенствования структуры посевных площадей, ведения научно обоснованных севооборотов.
Ключевые слова: сельское хозяйство, земельные ресурсы, эффективность использования.
Shemіakina О. M. Problems of the use of the landed resources are in agriculture of Ukraine / Uman National University of Horticulture, Ukraine, Uman
Principal reasons of decline of efficiency of the use of earths are resulted in agriculture of Ukraine. Factors which influence on efficiency of the use of the landed resources are analysed. Among them a main place occupies the conducts of monitoring of the state of soils, application of fertilizers, climatic and ground terms of region, improvement of structure of sowing areas, conduct of the scientifically grounded crop rotations.
Keywords: agriculture, landed resources, efficiency of the use.
Вступ
Земля є основним природним ресурсом, головним засобом виробництва у сільському господарстві. Тому ефективний розвиток економіки України неможливий без раціонального використання земельних ресурсів. Перед сільськогосподарським виробництвом країни стоїть складне завдання — забезпечити підвищення ефективності виробництва за рахунок раціонального використання земель із одночасним зупиненням деградації ґрунтів та поліпшенням їх властивостей. Перетворення в економіці країни змінили правові і організаційно-територіальні форми землекористування у сільському господарстві, форми власності на землю, земельні відносини, ефективність використання земельних ресурсів [5, 6, 7].
В сучасних умовах, коли криза охопила усі галузі народного господарства, практично відсутні органічні і недостатньо уносяться мінеральні добрива, порушені науково обґрунтовані сівозміни, ефективне використання земельних ресурсів у сільському господарстві набуває особливого значення. З ефективним використанням сільськогосподарських земель пов’язане економічне і соціальне відродження села, стабілізація економіки країни, збереження і покращення довкілля [1, 3, 4].
Необхідність підвищення рівня ефективності використання земельних ресурсів в нових умовах господарювання вимагає відповідного наукового забезпечення. Тому дослідження особливостей функціонування та розробки на цій основі шляхів ефективного використання сільськогосподарських земель є актуальним питанням.
Реформування земельних відносин в Україні збільшило кількість землевласників і землекористувачів, порушило організацію території, межі та площі землеволодінь і землекористувань, що призвело до таких недоліків, як черезсмужжя, вклинювання, далекоземелля та інших. Нині у країні до господарського використання залучено 92% території. Лише 5 млн. га (8%) знаходяться у природному стані. В Україні 82% земельних ресурсів (Вінницька, Запорізька, Кіровоградська, Миколаївська — 90% і більше) використовують як головний засіб виробництва у сільському і лісовому господарствах тоді як у США — біля 20%, в Англії, Франції, Німеччині — 18–32%. Разом з тим внутрішньогалузеве використання земельних ресурсів у аграрному секторі має екстенсивний характер. Внутрішньогосподарське будівництво та інші невиробничі потреби (прогони, дороги, двори, вулиці тощо) займають 5–7% загальної площі продуктивних земель [2, 7].
Площа чорноземних ґрунтів, зокрема лучно-чорноземних, в Україні становить 22,83 млн. га, тобто 8,8% світових. Рівень розораності та екстенсивний характер використання спричинили їх деградацію, порушення процесів грунтотворення. Сьогодні 4,1 % загальної площі сільськогосподарських угідь зазнали вітрової ерозії, 32% — водної ерозії. Близько 2 млн га угідь (4,8 %) піддані сумісній дії водної та вітрової ерозії. Понад 20 % території України забруднено різними токсичними сполуками. Негативні геологічні процеси поширені більш ніж на 50 % території України [2, 4, 5].
Останнім часом призупинена державна підтримка програм підвищення родючості ґрунтів. Значне зменшення поголів’я худоби спричинило різке зменшення обсягів застосування органічних добрив, а високі ціни на мінеральні добрива — їх застосування. Така ситуація посилила розвиток деградаційних процесів.
Потенціал виробництва сільськогосподарської продукції може бути реалізований лише через родючість ґрунтів. Нині у світі близько половини приросту врожаю одержують завдяки застосуванню мінеральних добрив. Практика світового сільськогосподарського виробництва свідчить, що добрива забезпечують підвищення врожайності на 41%, гербіциди — на 13–20, сівозміна і обробіток ґрунту — на 11–18, клімат— на 15, гібридне насіння — на 8, гідротехнічні меліорації — на 5%. Для належної оцінки стану ґрунтів і планування та здійснення заходів із запобігання деградації та регулювання ґрунтових процесів необхідна служба моніторингу [2, 4].
Однією з провідних галузей аграрного сектора України є рослинництво, яке разом із кормовиробництвом займає близько 93% (з яких 30% — кормові культури) орних земель країни. На цих землях вирощують три основні групи сільськогосподарських культур — зернові, технічні та кормові. Значно менші площі займають сорго, соя, чина, нут, квасоля, сочевиця та інші. З технічних культур більше вирощують цукрові буряки і соняшник, менше — льон, коноплі, ріпак, тютюн, махорку. Серед зернових і зернобобових основними є пшениця, ячмінь, кукурудза, овес, жито, просо, гречка, горох. Для забезпечення збалансованого розвитку агропромислового комплексу та задоволення внутрішніх і експортних потреб країни необхідно збільшувати виробництво високоякісного зерна шляхом удосконалення структури виробництва зернової продукції.
Стабілізація виробництва зерна і поліпшення його якості відбуватиметься за рахунок забезпечення його валового виробництва на рівні 40 млн т. Із вказаної кількості для харчування населення 7 млн т, тваринництва — 16,1 млн, насінництва — 4,2 млн, промислової переробки — 1,7 млн, для експорту — 10,7 млн т. Із зазначеної кількості продовольча пшениця становитиме 24–28 млн т. У віддаленій перспективі прогнозують виробництво зерна в Україні на рівні 60,3 млн т (табл. 1).
Для забезпечення потреб харчової промисловості необхідно збільшувати площі твердих сортів пшениці [2, 4].
Таблиця 1
Виробництво зерна в Україні на перспективу [4]
|
Культура |
Посівна площа, тис. га |
Урожайність, ц/га |
Валовий збір, млн. т |
|
Зернові: разом |
15000 |
40,2 |
60,3 |
|
в т.ч. пшениця |
6000 |
45,5 |
27,3 |
|
жито, тритикале |
600 |
38,2 |
2,3 |
|
ячмінь (озимий та ярий) |
3500 |
37,9 |
13,3 |
|
овес |
800 |
35,8 |
2,9 |
|
кукурудза |
1100 |
53,1 |
5,8 |
|
горох |
1600 |
29,2 |
4,7 |
|
круп’яні |
600 |
22,2 |
1,3 |
|
інші зернові |
800 |
34,4 |
2,7 |
Ефективність системи землеробства базується на врахуванні ґрунтово-кліматичних умов регіону. У Лісостепу перелік культур, які вирощуються, дуже широкий. Тут в основному вирощують озимі та ярі зернові. Частка кормових культур визначається спеціалізацією господарств (табл. 2).
Сівозміни також мають значний вплив на ефективність сільськогосподарського виробництва. Агрономічна оцінка сівозміни — це визначення її впливу на родючість ґрунту. сівозміна вважається правильною, якщо сівозміна і технологія вирощування культур забезпечують збереження чи підвищення родючості ґрунту. Оцінка економічної ефективності сівозміни полягає в оцінюванні її продуктивності та чистого прибутку. Продуктивність сівозміни визначається кількістю продукції основної культури з 1 га сівозміни, а також виходом кормових одиниць і перетравного протеїну. Чистий прибуток з гектара сівозміни визначається вартістю всієї продукції в закупівельних цінах за мінусом затрат на її виробництво. Економічно вигідною вважається
Таблиця 2
Орієнтовна структура посівних площ у господарствах основних виробничих типів лісостепової зони [4]
|
Спеціалізація галузі |
Структура посівних площ |
||||
|
тваринництва |
рослинництва |
Зернові |
Цукрові буряки |
Кормові |
|
|
всього |
в т.ч. багаторічні трави |
||||
|
Скотарство |
Зерно-бурякова |
55–60 |
15–18 |
21–25 |
10–12 |
|
Скотарство в краще зволожених районах |
Буряково-зернова |
48–52 |
22–25 |
18–25 |
10–12 |
|
Виробництво свинини та продукції птахівництва |
Зернофуражна |
65–70 |
10–18 |
15–20 |
8–12 |
|
Виробництво яловичини |
Зернокормова |
44–52 |
15–18 |
32–36 |
12–18 |
|
Виробництво молока |
Те ж |
45–50 |
15–18 |
30–38 |
12–20 |
|
Вирощування нетелей |
Те ж |
45–48 |
10–13 |
32–44 |
14–23 |
сівозміна, яка при рівних затратах забезпечує вищу врожайність сільськогосподарських культур, а також сівозміна з більшою часткою високорентабельних культур.
Висновки
1. Нині, в умовах змін в економіці країни, правових і організаційно-територіальних форм землекористування у сільському господарстві, форми власності на землю, земельні відносин, ефективність використання земельних ресурсів значно знизилась, відбуваються процеси деградації ґрунтів та зниження їх родючості.
2. Для підтримування рівня родючості ґрунтів необхідно вносити добрива та створити службу моніторингу.
3. Для забезпечення збалансованого розвитку агропромислового комплексу та задоволення внутрішніх і експортних потреб країни необхідно збільшувати виробництво високоякісного зерна шляхом удосконалення структури виробництва зернової продукції.
4. Для ефективного використання земельних ресурсів у сільському господарстві необхідно впроваджувати науково обґрунтовані сівозміни.
5. На сільськогосподарських землях країни вирощують три основні групи сільськогосподарських культур — зернові, технічні та кормові.
Література:
1. Єрмаков О. Ю. Розвиток регіонального ринку оренди сільськогосподарських земель / О. Ю.Єрмаков, А. В. Кравченко // Економіка АПК. – 2007. – №6. –С.10–14.
2. Осипчук С. О. Сучасний стан сільськогосподарських угідь України та заходи його поліпшення / Осипчук С. О., Дорош Й. М. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: 77.121.11.22/ecolib/6/33.doc
3. Паленичак О. В. Раціональне землекористування в умовах збалансованого розвитку агропромислового виробництва / О. В. Паленичак // Економіка АПК. – 2012. – №2. – С. 32.
4. Системи технологій в рослинництві / [Г. М. Господаренко, В. О. Єщенко, С. П. Полторецький та ін.]; під ред. Г. М. Господаренка і В. О. Єщенка. – Умань : СПД Сочінський, 2008. – 368 с.
5. Солов’яненко Н. Грунтовий покрив – складова природних ресурсів України / Солов’яненко Н. // Землевпорядний вісник. – 2012. – №2. – С. 44–48.
6. Топіха І. Н. Визначення ринкової ціни земель сільськогосподарського призначення в Миколаївській області / І. Н. Топіха, О.Є.Новіков // Економіка: проблеми теорії та практики: зб. наук. праць. – Дніпропетровськ : ДНУ. – 2005. – Вип. 209. – С. 581–586.
7. Федоров М. М. Земельна реформа і розвиток земельних відносин / М. М. Федоров // Економіка АПК. – 2011. – №7. – С. 57.
References:
1. Yermakov O. Yu. Rozvytok rehional'noho rynku orendy sil's'kohospodars'kykh zemel' / O. Yu. Yermakov, A. V. Kravchenko // Ekonomika APK. – 2007. – № 6. – S.10–14.
2. Osypchuk S. O. Suchasnyy stan sil's'kohospodars'kykh uhid' Ukrayiny ta zakhody yoho polipshennya / Osypchuk S. O., Dorosh Y. M. [Elektronnyy resurs]. – Rezhym dostupu: 77.121.11.22/ecolib/6/33.doc
3. Palenychak O. V. Ratsional'ne zemlekorystuvannya v umovakh zbalansovanoho rozvytku ahropromyslovoho vyrobnytstva / O. V. Palenychak // Ekonomika APK. – 2012. – № 2. – S. 32.
4. Systemy tekhnolohiy v roslynnytstvi / [H. M. Hospodarenko, V. O. Yeshchenko, S.P. Poltorets'kyy ta in.]; pid red. H.M. Hospodarenka i V. O. Yeshchenka. – Uman': SPD Sochins'kyy, 2008. – 368 s.
5. Solov"yanenko N. Hruntovyy pokryv – skladova pryrodnykh resursiv Ukrayiny / Solov"yanenko N. // Zemlevporyadnyy visnyk. – 2012. – № 2. – S. 44–48.
6. Topikha I. N. Vyznachennya rynkovoyi tsiny zemel' sil's'kohospodars'koho pryznachennya v Mykolayivs'kiy oblasti / I. N. Topikha, O. Ye. Novikov // Ekonomika: problemy teoriyi ta praktyky: zb. nauk. prats'. – Dnipropetrovs'k: DNU. – 2005. – Vyp. 209. – S. 581–586.
7. Fedorov M. M. Zemel'na reforma i rozvytok zemel'nykh vidnosyn / M. M. Fedorov // Ekonomika APK. – 2011. – № 7. – S. 57.