Галіченко М. В. КОНЦЕПЦІЯ «РУСЬКИЙ СВІТ» ЯК ЦИВІЛІЗАЦІЙНА ІДЕНТИФІКАЦІЯ СУЧАСНОЇ РОСІЇ

УДК 261.7

 

КОНЦЕПЦІЯ «РУСЬКИЙ СВІТ» ЯК ЦИВІЛІЗАЦІЙНА ІДЕНТИФІКАЦІЯ СУЧАСНОЇ РОСІЇ

Галіченко М. В.

Херсонський державний університет, Україна, м. Херсон

 

Аналізується концепція «Руський світ» патріарха Кирила як цивілізаційна ідентифікація сучасної Росії. Цивілізаційна ідентифікація аналізується на основі праць А. Дж. Тойнбі, С. Хантінгтона, О. Панаріна та ін. Зазначена концепція розглядається в контексті ідей неоєвразійства. Автор вказує на зв’язок між ідеологемою «Москва – Третій Рим» та концепцією патріарха Кирила «Руський світ». У статті проаналізовані перспективи реалізації та проблеми функціонування концепції «Руський світ».

Ключові слова: ідентифікація, православ’я, Росія, «Руський світ», церква, цивілізація.

 

Галиченко М. В. Концепция «Русский мир» как цивилизационная идентификация современной России / Херсонский государственный университет, Украина, г. Херсон

Анализируется концепция «Русский мир» патриарха Кирилла как цивилизационная идентификация современной России. Цивилизационная идентификация анализируется на основании работ А. Дж. Тойнби,

С. Хантингтона, А. Панарина и др. Данная концепция рассматривается в контексте идей неоевразийства. Автор указывает на связь между идеологемой «Москва – Третий Рим» и концепцией патриарха Кирилла «Русский мир». В статье проанализированы перспективы реализации и проблемы функционирования концепции «Русский мир».

Ключевые слова: идентификация, православие, Россия, «Русский мир», церковь, цивилизация.

 

Galichenko M. Concept of «Russian world» as a civilization identification of modern Russia / Kherson State University, Ukraine, Kherson

The article is devoted the concept of «Russian World» Patriarch Kirill’s as civilizational identity in modern Russia. Civilizational identity is analyzed on the basis of papers by А. J. Toynbee, S. Huntington, A. Panarin, etc. This concept is discussed in the context of neoeurasianism ideas. The author points to the relationship between ideologeme «Moscow – the Third Rome» and the concept of Patriarch Kirill «Russian world». The paper analyzes the problems and prospects of implementing the operation concept of «Russian World».

Key words: identification, Orthodoxy, Russia, «Russian world», church, civilization.

 

Вступ

Занепад упродовж ХХ століття двох потужних державних об’єднань – Російської імперії та Радянського Союзу поставив сучасну Російську Федерацію перед вибором шляхів свого подальшого розвитку. З одного боку у сучасній Росії зберігається досить сильна ностальгія за Радянським Союзом та бажання відродити його у новій формі, а з іншого – постає завдання відновити Російське православне царство, що передбачає повернення до традиційних цінностей та взаємин у сфері суспільно-політичних відносин. Ці два шляхи розвитку російської державності у ХХІ столітті єднає усвідомлення Росії як окремої унікальної цивілізації, яка історично протидіє західним впливам, що несуть загрозу її духовним основам. Саме тому закономірним наслідком реалізації власного російського цивілізаційного проекту постає протистояння Російської Федерації та країн Заходу, які інтегруються у межах Європейського Союзу та НАТО. Усі сподівання, пов’язані з процесами демократизації політичної системи та розвитком ринкової ліберальної економіки, які були обумовлені розпадом Радянського Союзу, не призвели до інтеграції Російської Федерації в інституційні структури західного світу. Таким чином Росія постала перед вибором: бути сировинним придатком Заходу або спробувати створити свій привабливий цивілізаційний проект.

Побудова власного російського цивілізаційного проекту є складним завданням, адже передбачає пошук та формулювання власної цивілізаційної ідентифікації. Можна погодитись з думкою О. С. Панаріна, що головною проблемою сучасної Росії є проблема її цивілізаційної ідентифікації. Цивілізаційна ідентифікація розуміється О. С. Панаріним як можливість самовизначення в історичному просторі-часі на основі загальновизнаних цінностей [1, с. 45]. Саме необхідність пошуку спільних загальновизнаних цінностей для створення цивілізаційної ідентифікації зумовлює дискусію, що нині триває серед російських філософів, політологів, культурологів та церковних діячів. Умовно можна виділити три основні підходи до формування цивілізаційної ідентифікації:

1) в основу ідентифікації покладена ідея російської державності що має тисячолітню історію та проходить різні стадії розвитку від Київської Русі (Давньоруська держава) до сучасної Російської Федерації;

2) в основу ідентифікації покладена ідея православного царства, яка спадкується з Візантії і може бути розвинена через реалізацію ідеологеми «Москва – Третій Рим» та концепцію патріарха Кирила «Руський світ»;

3) в основу ідентифікації покладені ідеї євразійства, які передбачають створення антизахідної євразійської імперії, яка має інтегрувати різні релігії та етноси.

Умовність зазначеного поділу полягає у тому, що нинішня російська політична еліта не має чітких ідеологічних переконань і залежно від ситуації використовує різноманітні ідеологеми, що досить часто призводить до об’єднання протилежних ідентифікацій та порушення їх функціонування. Прикладом можна вважати святкування 400-річчя дому Романових, яке мало показати безперервний зв’язок між Російською імперією, Радянським Союзом та сучасною Російською Федерацією. Якщо вважати Російську імперію єдиним справжнім православним царством, що утримує світ від приходу Антихриста, тоді уся радянська доба російської державності постає як виклик цій місії. Іншим прикладом можна вважати діяльність відомого російського філософа

О. С. Панаріна, який розвивав ідеї побудови православної цивілізації, що мала б стати альтернативою євроатлантичній цивілізації. У своїх працях вчений розвивав так званий православний варіант євразійства, який об’єднує візантійську традицію з євразійською [2]. Загалом аналізуючи сучасний стан неоєвразійства у Росії можна погодитись з думкою Т. С. Кіневої, що сучасне євразійство не можна розглядати як самостійну ідеологію, а лише як політичну орієнтацію [3].

На цьому фоні особливої популярності останнім часом почала набувати концепція патріарха Кирила «Руський світ», яка може сприйматися як результат трансформації середньовічної ідеологеми «Москва – Третій Рим». Автором ідеологеми «Москва – Третій Рим» вважається чернець Філофєй, який оформив її у своїх посланнях XVI століття. Аналіз цих послань дозволяє зробити висновок, що зазначена ідеологема передбачає можливість втілення Царства Божого через існування православного царства, у якому має бути забезпечена симфонія між царською та церковною владою. Цар має бути захисником православної церкви та її прав, а церква має діяти в інтересах людей. Головним завданням православного царства є боротьба з гріхом. Це завдання виявилося заважким для Російської імперії, яка була знищена Лютневою революцією 1917 року.

У 2009 році патріарх Кирил запропонував концепцію «Руського світу», що мала забезпечити побудову нового геополітичного центру світу, який би ґрунтувався на православній вірі, російській мові та культурі. «Вірю, – заявив Патріарх, – що тільки згуртований «Руський світ» може стати сильним суб’єктом глобальної світової політики, сильнішим за всі політичні альянси» [4]. Концепцію «Руський світ» та ідеологему «Москва – Третій Рим» єднає віра у необхідність побудови православного царства, необхідність досягнення симфонії між світською та церковною владою, намагання утвердити вищі духовні цінності. Разом з тим, концепція «Руський світ» спирається на ідеологічні терміни ХХ – ХХІ століть. Вона є спробою трансформації середньовічних поглядів до реалій сучасності. Патріарх Кирил змушений би був враховувати існування окремих православних держав на пострадянському просторі, відсутність монархії, яка б мала моральний авторитет серед населення та могла б забезпечити інтереси церкви. Окрім того сучасна Росія є поліетнічною та поліконфесійною країною, яка має неподоланий спадок радянського атеїзму. Саме тому патріарх намагається обґрунтувати концепцію «Руський світ» у межах цивілізаційного підходу.

Концепція «Руський світ» – синтез культурного, релігійного та мовного підходів до трактування поняття «цивілізація». Одним з найвідоміших ідеологів цивілізаційного підходу можна вважати А. Дж. Тойнбі. На його думку, цивілізація передусім є ідентифікацією з культурою, системоутворюючим елементом якої є релігія. Для Росії православ’я – це основа її культури. Західна цивілізація є постійним викликом для Росії. Саме тому Росія завжди намагається будувати власний цивілізаційний проект, шукати своє місце між Сходом та Заходом. А. Дж. Тойнбі передбачав, що повинно відбутись зіткнення між Заходом та Росією, яке постане як продовженням протистояння Заходу та Візантії [5, с. 15].

Ідеї А. Дж. Тойнбі знайшли розвиток у працях відомих американських вчених З. Бжезжинського та С. Хантінгтона, які обґрунтували ідею про сучасний світ як арену конкуренції кількох цивілізацій. Вони наголосили на необхідності переходу від етнонаціонального до культурного розуміння цивілізації. С. Хантінгтон вирізняє у сучасному світі дев’ять цивілізацій, які знаходяться у стані конфлікту. Основою для об’єднання країн у межах певної цивілізації є передусім релігія. Окремо автор виділяє православну цивілізацію, центром якої постає Росія [6, с. 22]. Це твердження дає підстави багатьом російським філософам та політологам для ототожнення православної цивілізації з Російською Федерацією. С. Хантінгтон наголошує на тому, що кожна цивілізація позиціонує себе найважливішим центром світу та розглядає історію людства у відповідності до цього розуміння. Саме у цьому можна вбачати зростання останнім часом у Росії намагання звеличити власну історію. Російська Федерація прагне нав’язати іншим народам свої ідеологічні концепти, зокрема власне розуміння події Великої вітчизняної війни. Ця війна сприймається передусім як найвеличніша перемога Росії. Таким чином, перемога, здобута усіма народами колишнього Радянського Союзу, поступово ототожнюється лише з одним народом та однією країною – Росією. Отже і «Руський світ» має постати як найважливіший геополітичний проект, що спирається на вищі духовні цінності, які втрачені західною цивілізацією. Духовна перевага Росії над Заходом є беззаперечною.

Зважаючи на те, що в сучасному світі неможливо чітко окреслити ареали поширення релігій, наприкінці 90-х років ХХ століття російські вчені

П. Щедровицький та Є. Островський запропонували відійти від географічного та перейти до мовного чинника визначення цивілізацій. Таким чином, кордони нових одиниць структурування людських цивілізацій пролягають по ареалам поширення мов та відповідних способів організації життя, що відповідають «зібранням культурних характеристик та феноменів» за трактуванням

Ф. Броделя [6, с. 2]. Проте, мовний критерій так само не дозволяє чітко проводити кордони у сучасному світі. На нашу думку, поєднання релігійного та мовного критеріїв для виокремлення цивілізацій і обумовлює основні критерії ідентифікації людей як громадян «Руського світу».

 

Висновки

Отже, цивілізаційна ідентифікація у контексті концепції «Руський світ», передбачає православне віросповідання, використання російської мови та ідентифікацію з досягненнями російської культури, спільну історичну пам’ять. Суттєвим моментом концепції патріарха Кирила «Руський світ» постає ідея духовної єдності при збережені державного суверенітету окремих країн. Таким чином, ми бачимо сучасний варіант «Візантійської співдружності націй», але на чолі з Московським патріархатом [7]. Цей варіант дозволяє патріарху сподіватись на встановлення рівноправних та партнерських відносин з державною владою Російської Федерації. Проте прихильність російської політичної еліти до євразійських ідей не дозволяє реалізувати на практиці зазначену симфонію. Практична реалізація ідей неоєвразійства передбачає домінування держави над суспільством, а, отже, і підпорядкування православної церкви. Росія має безпосередньо контролювати усю територію «Руського світу», об’єднати її у межах однієї імперії. Таким чином ідея імперії починає суперечити ідеї «співдружності націй». Імперія потребує нової національної ідентифікації. Ця ідентифікація стає викликом для держав пострадянського простору. Наразі залишається відкритим питання щодо можливості утвердження концепції патріарха Кирила «Руський світ» як основного варіанту цивілізаційної ідентифікації сучасної Росії.

 

Література:

1. Панарин А. С. Философия политики: Учебное пособие для политологических факультетов и гуманитарных вузов / А. С. Панарин. – М.: Наука, 1994. – 367 с.

2. Панарин А. С. Православная цивилизация в глобальном мире / А. С. Панарин. – М. : Алгоритм, 2002. – 416 с.

3. Кинева Т. С. Евразийство в современном идейно-политическом пространстве России : дис. … кандидата полит. наук : 23.00.02 / Кинева Татьяна Сергеевна. – Уфа, 2009. – 159 с.

4. Выступление Святейшего Патриарха Кирилла на торжественном открытии ІІІ Ассамблеи Русского мира – Режим доступу до джерела: http://www.patriarchia.ru/db/text/928446.html

5. Тойнби А. Дж. Цивилизация перед судом истории: Сборник / А. Дж. Тойнби. – М. : Айрис-пресс, 2003. – 592 с.

6. Хантингтон С. Столкновение цивилизаций / С. Хантингтон. – М.: АСТ, 2006. – 261 с.

7. Оболенский Д. Д. Византийское содружество наций. Шесть византийских портретов / Д. Д. Оболенский. – М. : Янус-К, 1998. – 655 с.

 

References:

1. Panaryn A. S. Fylosofyya polytyky: Uchebnoe posobye dlya polytologycheskyx fakultetov y gumanytarnyx vuzov / A. S. Panaryn. – M.: Nauka, 1994. – 367 s.

2. Panaryn A. S. Pravoslavnaya cyvylyzacyya v globalnom myre / A. S. Panaryn. – M.: Algorytm, 2002. – 416 s.

3. Kyneva T. S. Evrazyjstvo v sovremennom ydejno-polytycheskom prostranstve Rossyy: dys. … kandydata polyt. nauk: 23.00.02 / Kyneva Tatyana Sergeevna. – Ufa, 2009. – 159 s.

4. Vystuplenye Svyatejshego Patryarxa Kyrylla na torzhestvennom otkrytyy III Assambley Russkogo myra – Rezhym dostupu do dzherela: http://www.patriarchia.ru/db/text/928446.html

5. Tojnby A. Dzh. Cyvylyzacyya pered sudom ystoryy`: Sbornyk / A. Dzh. Tojnby. – M.: Ajrys-press, 2003. – 592 s.

6. Xantyngton S. Stolknovenye cyvylyzacyj / S. Xantyngton. – M.: AST, 2006. – 261 s.

7. Obolenskyj D. D. Vyzantyjskoe sodruzhestvo nacyj. Shest vyzantyjskyx portretov / D. D. Obolenskyj. – M. : Yanus-K, 1998. – 655 s.

Пошук по сайту

Конференции

Please publish modules in offcanvas position.